Львівський феномен: чому область проголосувала не так, як решта України

Зараз багато моїх друзів-львів’ян пише, що пишаються належністю до цієї меншості у 25%. А друзі з інших областей висловлюють нерозуміння такої високої підтримки поки що чинного президента.

У чому тут феномен? Відповідь проста й складна водночас. Насправді це голосування було не за персоналії. Бо у львів’ян так само тисяча претензій до Порошенка. Просто львів’яни голосували за цінності. Європейські цінності, до яких себе прив’язав чинний гарант. Штучно чи ні – це вже інше питання. І львів’яни не хотіли їх втратити. Навіть готові були призабути сміттєву блокаду міста та корупцію в оточенні президента.

Але тут є ще один важливий момент. Цінності краще розуміються, коли ти їх відчуваєш, коли ти живеш у відповідному оточенні. Погодьтесь, у Львові сильне відчуття європейськості. За останні 10 років тут сформоване середовище відкритого міста вільних людей. Європейського міста, в якому хочеться жити й куди хочеться приїхати. Чи це сталося само собою? Особисто я не вірю в казки, а вірю в успіх завдяки важкій рутинній праці, яку й проводив у місті Андрій Садовий і його команда.

І в цьому полягає політичний парадокс. Андрій Садовий сприяв розвитку міста та формуванню потужної громади. Цей успіх творився, на жаль, не завдяки, а всупереч центральній владі. Навіть більше, Львів "атакували" з єдиною метою – знищити політичного конкурента. Однак, громада віддала свої голоси за ініціатора цих атак. Що це? Мазохізм? Ні, це ціннісні орієнтири, які у львів’ян дуже сильні.

Лише нам усім треба розуміти, що неможливо побудувати успішне місто в країні великої несправедливості та тотальної корупції. Тому треба рухатися далі та будувати успішну країну. Ми будемо мати ще один шанс: обрати на парламентських виборах тих людей, які здатні творити успіх. Бо ж не забуваймо, Україна – поки що таки парламентсько-президентська республіка.