Німецьке видання Die Welt оприлюднило вимоги Росії в "секретному" документі. Згідно з ними, країна-агресорка вимагала від України нейтралітету, обмеження кількості військових, зброї, техніки та авіації. Зокрема, окуповані території мали залишитися за Росією.
Дивіться також В ОП емоційно відреагували на заклик Папи Римського щодо перемовин із Путіним
Мусили б дотримуватися "постійного нейтралітету"
Однак, як зазначає Die Welt, все ж кілька пунктів залишалися неузгодженими. Повідомляється, що їх мали особисто обговорити російський диктатор Владімір Путін та український президент Володимир Зеленський на саміті. Утім, цього не сталося.
За даними німецького видання, відразу після початку повномасштабної війни російська та українська сторона почали переговори між собою стосовно припинення бойових дій. У такий спосіб Москва намагалася змусити Київ здатися за столом переговорів.
Згідно з договором, наша держава повинна була дотримуватись "постійного нейтралітету". Це означало б, що Київ відмовився від будь-якого членства у військових союзах. Отже, вступ країни в Північноатлантичний альянс був би заборонений.
Україна погодилася б ніколи не "отримувати, не виробляти й не купувати" ядерну зброю, не допускати іноземну зброю і війська в країну, а також не надавати доступу до своєї військової інфраструктури, зокрема аеродроми й морські порти, будь-якій іншій країні.
Ба більше, Київ повинен би був утримуватися від проведення військових навчань з іноземною участю та від участі у будь-яких військових конфліктах. Водночас, згідно з третьою статтею документа, ніщо безпосередньо не заважало Києву стати членом Євросоюзу.
Цей договір нібито був би гарантом обіцянки, що Росія більше не нападатиме на Україну. Щоб Київ міг у цьому переконатися, Москва погодилася, що п'ять постійних членів Ради безпеки ООН, серед яких США, Велика Британія, Франція, Китай і сама Росія, можуть надати Україні комплексні гарантії безпеки. У п'ятій статті проєкту домовленостей Київ і Москва погодили б механізм, що нагадує положення про допомогу НАТО.
Договір також передбачав те, що у разі "збройного нападу на Україну" країни-гаранти зобов’яжуться підтримати Київ у його праві на самооборону, закріпленому в Статуті ООН, протягом максимум трьох днів.
Ця допомога могла відбуватися в рамках "спільних дій" усіх або окремих повноважень гарантів. Договір мав бути ратифікований кожною державою, що підписала його, відповідно до міжнародного права.
У такий спосіб обидві сторони розробили механізм, який суттєво відрізняється від Будапештського меморандуму 1994 року. На той момент Росія вже запевнила Україну в територіальній цілісності. Західні держави обіцяли Києву підтримку в разі нападу, але не гарантували її.
Утім, гарантії безпеки, які розглядалися навесні 2022 року, вимагали б схвалення США, Китаю, Великої Британії та Франції на другому етапі. Росія також хотіла долучити Білорусь, а Київ – Туреччину.
Однак першою метою учасників переговорів у Стамбулі було створити єдність між Києвом і Москвою, щоб використовувати текст як основу для багатосторонніх переговорів.
Як щодо окупованих Росією територій
Росія вимагала, аби Крим і порт Севастополь були виключені з гарантій безпеки. Тим самим Київ фактично передавав Росії контроль над півостровом. Водночас із документа незрозуміло яку саме частину Східної України треба було виключити зі сфери дії обіцянки держав-гарантів.
Відповідні місця мали червоні позначки. У Стамбульському комюніке Київ нібито погодився виключити частини Донецької та Луганської областей, які Росія вже контролювала до початку війни.
Російська делегація, навпаки, наполягала на тому, щоб кордони визначили особисто Путін та Зеленський і позначили їх на карті. Однак українська сторона все ж відкинула такий варіант.
Також ворог хотів, щоб у разі нападу всі держави-гаранти погодились активувати механізм допомоги. Це дало б Москві право вето для подолання захисного механізму. Крім того, Москва відхилила українську вимогу щодо того, щоб країни-гаранти могли створити над Україною безпольотну зону в разі нападу.
На переговорах Росія сигналізувала про готовність вийти з України, але не з Криму та частини Донбасу, яка мала бути виключена з гарантій безпеки. Путін і Зеленський мали обговорити деталі виходу безпосередньо. Про це виданню підтвердили два українські учасники переговорів незалежно один від одного.
Обмеження у чисельності армії
Серед неузгоджених питань також була чисельність української армії в майбутньому. Київ частково відповів на вимоги Росії щодо демілітаризації. Москва вимагала скоротити українську армію до 85 тисяч солдатів – нині там служить близько мільйона. Утім, Україна запропонувала чисельність військ у 250 тисяч солдатів.
Розійшлися думки й стосовно кількості військової техніки. Росія вимагала скоротити кількість танків до 342, а Київ хотів залишити до 800. Україна хотіла скоротити кількість бронетехніки до 2400 одиниць, а Росія вимагала залишити лише 1029 одиниць.
Велика різниця була і щодо артилерійських знарядь: Москва планувала залишити 519, а Київ 1900. Київ хотів залишити 600 реактивних систем залпового вогню з дальністю до 280 кілометрів; Росія передбачала 96 із максимальною дальністю 40 кілометрів. На думку Росії, кількість мінометів мала бути скорочена до 147, а протитанкових ракет – до 333, на думку Києва – до 1080 і 2000 відповідно.
Зокрема, Росія вимагала знищити українську авіацію. Москва вимагала залишити 102 винищувачі та 35 гелікоптерів, Київ наполягав на 160 літаках та 144 вертольотах. За російськими уявленнями військових кораблів мало бути два, за українськими – вісім.
"Найкраща угода, яку ми могли мати"
Німецькі журналісти вважають, що проєкт договору показує, наскільки Україна та Росія були близькі до можливої мирної угоди у квітні 2022 року. Але після багатообіцяльного саміту в Стамбулі Москва висунула такі вимоги, на які Київ не погодився.
Росія вимагала зробити російську мову другою державною в Україні, скасувати взаємні санкції та припинити позови в міжнародних судах. Також Київ мав законодавчо заборонити "фашизм, нацизм і агресивний націоналізм".
За даними дипломатів, які брали участь у переговорах, нібито був великий інтерес до договору навесні 2022 року. Після провалу наступу на Київ Росія відійшла з Півночі України та оголосила, що хоче зосередитися на завоюванні території на Сході.
Україна вже кілька місяців тримає оборону і зазнає великих втрат. Озираючись назад, можна сказати, що тоді Україна була в сильнішій переговорній позиції, ніж зараз. Якби війна була закінчена приблизно через два місяці після її початку, це врятувало б незліченну кількість людських життів,
– цитує Die Welt слова неназваного члена української делегації.
Як зазначає Die Welt, учасники переговорів тоді прогнозували, що Зеленський і Путін підпишуть документ у квітні 2022 року. Видання додало, що член української делегації Давид Арахамія у листопаді 2023 року підказав, чому лідери двох держав так і не зустрілися.
За його словами, тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон приїхав до Києва 9 квітня і буцімто заявив, що Лондон "нічого не підписуватиме" з Путіним, а Україна має продовжувати бойові дії.
Пізніше Джонсон відкинув цю тезу, яку так активно підхопили російські пропагандисти у своєму інфопросторі. Однак є підстави вважати, що пропозиція про надання гарантій безпеки Україні за погодженням з Росією провалилася на цьому етапі.