США та Європа обговорюють можливий мирний план, який передбачає припинення вогню по лінії фронту, гарантії безпеки для України та поступове відновлення економічної співпраці з Росією. Водночас Вашингтон дозволив торгівлю російським дизелем, хоча Кремль продовжує війну та не відмовляється від своїх територіальних вимог.

Політолог Володимир Фесенко у розмові з 24 Каналом пояснив, чому нові дипломатичні ініціативи можуть повторити долю попередніх спроб домовитися з Москвою. Він також оцінив можливі наслідки економічних поступок Росії та ризики посилення американського тиску на Україну.

The Washington Post повідомило про підготовку можливого спільного мирного плану США та Європи. Серед його положень називають припинення вогню по нинішній лінії фронту, гарантії безпеки для України на рівні статті 5 НАТО, відбудову країни та компенсації постраждалим. Також обговорюється енергетична угода з можливим відновленням постачань російських нафти й газу та поступовим зняттям санкцій із Москви.

Спроба Вашингтона та європейських столиць узгодити спільну позицію може збільшити шанси на майбутні домовленості. Адже реалізувати значну частину економічних положень без участі Європи неможливо, особливо якщо йдеться про послаблення санкцій, повернення частини заморожених російських активів та визначення компенсацій для України.

Проте сам зміст запропонованого плану не містить принципово нових рішень. Подібні ініціативи вже неодноразово обговорювалися, але переговори зупинялися через неприйнятні для України умови або небажання Росії завершувати війну.

Проблема буде, як і раніше, в тому, що Путін не хоче припиняти війну. Ось у чому головна проблема зараз, а не в тому, що немає якогось мирного плану. Мирні плани вже були, навіть в американців їх декілька було. І вони не спрацювали, тому що або це не відповідає інтересам України, або Росія не хоче на таких умовах завершувати війну,
– пояснив Фесенко.

Одним із найважливіших положень нового плану може стати енергетична угода між Росією, Україною, США та Європою. Політолог припустив, що американська адміністрація намагається повернутися до підходу, який свого часу використовувала колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель.

За її канцлерства розвивалися газопроводи "Північний потік-1" та "Північний потік-2". Тоді розраховували, що економічна взаємозалежність Росії та Європи стримуватиме Москву від військової агресії, оскільки Кремль буде зацікавлений у збереженні вигідної торгівлі.

Однак російське керівництво не відмовилося від намірів повернути контроль над Україною. Ба більше, у Кремлі сподівалися, що залежність європейських держав від російського газу завадить їм активно протистояти російській агресії.

Ангела Меркель вважала, що якщо Росія буде торгувати з Європою, то Росія не буде воювати. Але ця логіка врешті-решт не спрацювала. Росія хотіла і воювати, і торгувати. Вони думали, що якщо європейці залежать від російського газу, значить, вони не будуть протистояти Росії, яка буде відновлювати контроль над Україною навіть у військовий спосіб,
– зазначив політолог.

Тепер Сполучені Штати, за припущенням Фесенка, можуть бути зацікавлені у власній участі в торгівлі російськими енергоносіями. Зокрема, американські компанії теоретично могли б виступати посередниками в постачанні газу до Європи та отримувати частину прибутків. Не виключається й повернення до питання трубопровідних постачань, однак можливість таких домовленостей поки залишається відкритою.

Найскладнішим питанням будь-яких домовленостей залишається майбутнє окупованих українських територій. Після того як наприкінці вересня 2022 року Путін оголосив про незаконну анексію ще чотирьох областей України, Росія почала вимагати визнання цих територій своїми, хоча навіть не контролює їх повністю.

Для України юридичне визнання таких претензій неприйнятне не лише через порушення суверенітету. Погодження на російські вимоги могло б створити небезпечний прецедент, за якого Москва надалі висуватиме претензії на інші українські регіони.

Для нас це не тільки суперечить нашому суверенітету, але це величезний ризик. Завтра Росія може точно так само оголосити будь-який український регіон російським, і все повториться. Тому ми категорично не можемо на це погодитися. Крім того, це ж наші землі, і ми не можемо дати згоду на те, щоб вони стали російськими,
– наголосив Фесенко.

Питання українських територій не залежить від того, чи відбувалися за них бойові дії. Наприклад, Україна не визнає російським Крим, хоча під час його окупації у 2014 році повномасштабних боїв за півострів не було. Йдеться також про історичну справедливість та право держави на власні землі.

Водночас між юридичним визнанням окупації та фактичним припиненням бойових дій існує принципова різниця. Україна може розглядати домовленість про зупинку вогню по нинішній лінії фронту, навіть якщо частина територій тимчасово залишиться під російським контролем.

Ми можемо домовлятися про припинення вогню по лінії фронту, і тоді частина наших територій на невизначений час залишиться під контролем Росії. Але юридично ми це визнавати не будемо. Оце компроміс, який для нас прийнятний. Але юридично ми точно не можемо погодитися на те, щоб ці території були російськими,
– пояснив політолог.

Російські претензії при цьому не обмежуються Донбасом. Кремль також продовжує вимагати Херсонську та Запорізьку області, тому Фесенко скептично оцінює можливість знайти територіальний компроміс, який задовольнить обидві сторони.

Найбільш реалістичним шляхом за нинішніх обставин він вважає поетапне припинення вогню. Однак для цього необхідно змусити Путіна погодитися хоча б на перемир'я, адже самі пропозиції економічної співпраці навряд чи змінять позицію Москви. Росія має розуміти, що відмова від домовленостей призведе до нових санкцій та збільшення постачань зброї Україні.

На тлі обговорення мирного плану американська адміністрація дозволила торгівлю російським дизельним пальним. Стів Віткофф і Джаред Кушнер розраховують, що економічні поступки можуть заохотити Путіна повернутися до переговорів, однак Фесенко не бачить у таких діях послідовної дипломатичної стратегії.

Американські підходи до завершення війни неодноразово змінювалися. У березні минулого року Вашингтон починав переговори з пропозиції припинення вогню, зокрема на морі та щодо енергетичної інфраструктури, але до реальних домовленостей справа не дійшла.

Тоді з Україною контактував Кіт Келлог, із російською стороною працювали Віткофф і Кушнер, а до процесу також долучався Марко Рубіо. Відсутність узгодженості між різними американськими переговорниками стала, на думку політолога, однією з причин попередніх невдач.

Це їхній світогляд, це навіть не стратегія. Я взагалі не бачу стратегії в американців. Знаєте, це імпровізація суцільна. То один мирний план, то інший. Починали домовлятися, і правильно, з припинення вогню. Але все зірвалося, тому що теж не було послідовності,
– зазначив Фесенко.

Після того як провідну роль у переговорах отримали Віткофф і Кушнер, на перший план дедалі частіше почали виходити бізнесові питання. Подібний підхід до мирного врегулювання раніше критикував і колишній головнокомандувач ЗСУ, нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний.

Особливість нинішніх домовленостей полягає в тому, що Вашингтон відкриває можливості для економічної співпраці з Москвою без попереднього припинення російських атак. Хоча потенційний обсяг торгівлі дизелем поки не має великого економічного значення, політичні наслідки такого рішення можуть виявитися значно серйознішими.

Оця угода, ця оборудка, по суті, між Трампом і Путіним щодо дизеля – там просто апофеоз бізнесового підходу, коли американці свої егоїстичні, причому тимчасові, ситуативні інтереси вирішують фактично за рахунок України. І вони створюють прецедент, коли домовляються по бізнесу з росіянами без припинення бойових дій з боку Росії. Ось у чому небезпека цієї угоди,
– наголосив політолог.

Паралельно з економічними пропозиціями американські представники продовжують порушувати питання українських поступок. Якщо раніше йшлося переважно про територіальні вимоги Росії, зокрема Донбас, то тепер обговорюється можливість припинення українських ударів по російських нафтопереробних заводах.

Водночас санкції залишаються важливим інструментом впливу на Кремль. Росія сама наполягає на їх скасуванні під час обговорення мирних домовленостей, що, на переконання Фесенка, підтверджує значення економічних обмежень для Москви.

Політолог не очікує швидкого відновлення змістовних переговорів, але припускає, що нові можливості можуть з'явитися наступного року. Для цього Україні необхідно вистояти взимку та не допустити суттєвого просування російської армії, щоб Кремль дедалі виразніше усвідомлював неможливість здобути військову перемогу.

Проте Путін може вирішити продовжувати війну в очікуванні політичних змін у Європі. Зокрема, Москва здатна зробити ставку на вибори у Франції, де можливий прихід до влади правих політичних сил може вплинути на єдність Європейського Союзу щодо підтримки України. Тому Фесенко вважає збереження військового паритету та подальшу допомогу європейських партнерів необхідними передумовами для майбутніх переговорів.

Під час нещодавніх переговорів у Маямі українська сторона порушила питання про можливі зустрічні кроки США в разі послаблення санкцій проти російської нафти. The New York Times повідомило, що американські представники нібито відповіли: Вашингтон уже робить достатньо для України, тому не повинен пропонувати додаткові поступки за припинення ударів по російських НПЗ.

Фесенко вважає, що українським переговорникам варто предметно обговорювати обсяги та характер американської підтримки. Адже за президентства Джо Байдена Україна отримувала безоплатне озброєння та фінансову допомогу, тоді як за адміністрації Трампа формат співпраці суттєво змінився.

Тут зустрічне запитання треба було сформулювати нашим переговорникам: а що саме? Що саме багато роблять наші американські партнери? Коли був Байден, ми отримували безоплатну зброю, отримали фінансову підтримку. А що ми отримуємо від Трампа? Отримуємо розвідувальну інформацію,
– пояснив Фесенко.

Американські розвідувальні дані залишаються важливими для України, хоча українські військові вже навчилися самостійно отримувати значну частину необхідної інформації. Велике значення має і супутниковий зв'язок Starlink, але його повне блокування з політичних мотивів, на думку політолога, завдало б репутаційної шкоди Ілону Маску як постачальнику таких послуг.

Серйознішим ризиком може стати обмеження продажу американського озброєння, про можливість якого писало Financial Times. Фесенко звернув увагу, що такі постачання не є безоплатною допомогою, адже американські виробники отримують за них гроші.

Вашингтон уже застосовував жорсткі методи тиску під час переговорів щодо ресурсної угоди. Навесні американська адміністрація тимчасово призупиняла передавання розвідданих та постачання зброї, яку Україна мала отримати за попередніми рішеннями Байдена. Згодом ці поставки відновили, а сторони змогли досягти компромісу.

Подібний досвід може бути корисним і під час нинішніх переговорів. Українській стороні, на переконання політолога, необхідно діяти гнучко та дипломатично, але не погоджуватися на вимоги, які суперечать її національним інтересам.

Дональд Трамп теж міг багато разів домовитися щодо Ірану, але ж не домовився. А чому? Тому що він не хоче домовлятися на умовах, які не відповідають інтересам США. І ми не можемо домовлятися на умовах, які не відповідають інтересам України. Потрібен компроміс. Це ваша американська роль – знайти такий дієвий компроміс, а не вимагати від нас, щоб ми погодилися на російські умови миру,
– наголосив політолог.

Аргументи Вашингтона щодо необхідності припинити українські удари по російських об'єктах також потребують відповіді. Фесенко нагадав, що самі Сполучені Штати під час війни з Іраном завдавали ударів по військових об'єктах та представниках керівництва противника. Україна так само перебуває у стані війни та відповідає на російську агресію.

За останні пів року українська сторона неодноразово стикалася з американським тиском, причому найскладнішими політолог назвав переговори щодо ресурсної угоди. Тоді, попри жорсткі заяви Трампа та його урядовців, Україні вдалося досягти домовленостей на компромісних засадах.

Фесенко підтримує ідею спільного мирного плану США та Європи, якщо під час його підготовки враховуватимуть українську позицію. Європейські партнери мають із Києвом значно більше спільних підходів до завершення війни, тому їхня участь може допомогти Україні протистояти вимогам односторонніх поступок.

Після балістичної атаки на Київ, під час якої сигнал повітряної тривоги пролунав із запізненням, виникли запитання щодо роботи системи попередження про ракетну небезпеку. Додаткове занепокоєння викликали повідомлення про можливий американський тиск на Україну через обмеження передавання розвідувальної інформації.

У соцмережах та медіа почали поширювати версію, що Сполучені Штати могли навмисно не попередити Україну про російські пуски. Зокрема, таке припущення висловив військовий аналітик Євген Дикий, однак підтверджень свідомого припинення передавання відповідних даних немає.

Фесенко застеріг від поспішних висновків, оскільки механізм виявлення балістичних ракет і передавання супутникової інформації потребує фахового аналізу. Американські супутникові можливості залишаються критично важливими для України, проте політолог сумнівається, що Вашингтон використовуватиме саме попередження про ракетні атаки як інструмент політичного тиску.

По балістиці, якщо, не дай Боже, таке станеться, про це треба відразу бити на сполох, максимально повідомляти американським ЗМІ. Тому що саме таке фактично робить адміністрацію Трампа співучасницею війни проти України. Це збільшує кількість мирних жертв,
– наголосив Фесенко.

Затримки сигналів повітряної тривоги під час балістичних ударів траплялися й раніше, зокрема влітку. Однією з причин може бути надзвичайно короткий підльотний час ракет, які Росія запускає з Брянської та Курської областей. У таких випадках "Іскандери" можуть досягати української території приблизно за три-п'ять хвилин, через що попередження іноді надходить практично одночасно з ударом.

Водночас часткового обмеження американських розвідувальних даних політолог не виключає. На його думку, Вашингтон може спробувати вплинути на можливості України атакувати об'єкти на території Росії, зокрема нафтопереробні підприємства.

Українські військові мають власні засоби визначення цілей, однак американська інформація може допомагати уточнювати їхнє розташування та особливості. Йдеться не лише про географічні координати, а й про додаткові відомості, необхідні для планування точних ударів.

Отут якраз американці можуть заблокувати деякі наші можливості саме щодо ударів по російській території. Це моє припущення, я тут не претендую на роль експерта. Але я думаю, що якщо американці будуть це робити, то блокуватимуть розвідувальну інформацію, яка могла б нам допомогти в ударах по російських НПЗ, а не по балістиці,
– припустив політолог.

Співпраця у сфері розвідки водночас вигідна обом країнам. Сполучені Штати отримують від України великий масив інформації про застосування російського озброєння, способи протидії йому та ефективність американських систем у реальних бойових умовах.

Такі дані важливі для вдосконалення військових технологій, зокрема систем штучного інтелекту. Тому Фесенко не очікує повного припинення американської супутникової та розвідувальної підтримки, хоча допускає вибіркові обмеження інформації, пов'язаної з українськими ударами по російській території.

Володимир Фесенко про дизельну угоду Трампа з Путіним: дивіться відео