"Страху тоді не відчували": як морські піхотинці під обстрілами рятували поранених побратимів

Як відомо, хлопці з перших днів широкомасштабного вторгнення росіян стали на захист Батьківщини. Нещодавно вони власноруч винесли товаришів з-під носа росіян.

Актуально Росія застрягла в Україні, – глава Міноборони Польщі спрогнозував тривалість війни

Через постійний обстріл доводилось рухатись без авто 

"Газда" розповідає, що того дня група аеророзвідників виконувала бойове завдання поруч села, де були присутні ворожі підрозділи.

Група складалась з трьох побратимів-морпіхів, з якими ми дуже добре товаришували. Так сталося, що вони потрапили під обстріл та дістали поранення. Їхній водій, який перебував за кілька кілометрів від них, передав нашому командуванню цю інформацію та запросив допомогу,
– каже воїн.

За його словами, було кілька спроб евакуювати поранених воїнів, проте поруч села відбувався щільний обстріл, який не давав евакуаційній групі підійти хоч б на кілометр до аеророзвідників.

У цей час поранені хлопці змогли дістатися до очерету, що був поруч села. Вони встигли передати орієнтири свого місця перебування, а далі зв'язок з ними обірвався. Вже на той час було відомо, що серед них є важкопоранений, він швидко втрачав кров, решта військових мали стабільний стан.

"Коли ми дізнались, що їх не можуть забрати, попросили командування дати нам спробу зайти до села та знайти хлопців. Командир дав згоду. Діяти треба було швидко. Ми знали приблизне місце перебування поранених. До точки – майже три кілометри", – розповідає "Газда".

Оскільки через артобстріл під'їхати близько машиною було неможливо, бійці почали шукали альтернативні шляхи. До цієї операції згодом долучився водій аеророзвідників, який і викликав допомогу.

Поранені бійці в полон здаватись не збирались

Морпіхи пройшли через околиці окупованого села. Їхній маршрут пролягав через двори приватних будинків, які були за кількасот метрів від позицій окупантів.

"Під час нашого просування ворожий танк почав обстрілювати будівлю, де ми зупинилися на перепочинок. Поруч також почався стрілецький бій, було чутно двигуни важкої бронетехніки. Вступати у вогневий контакт ми не могли, аби не викрити себе. Тож продовжили рух дворами", – розповідає захисник.

"Газда" каже, що страху тоді не відчували, усі думали лише, як найшвидше врятувати побратимів. Адже була інформація, що вони втрачають кров та час від часу свідомість.

Своєю чергою, "Горобець" розповідає, що знайти поранених було досить важко: очеретяне поле велике, а конкретних орієнтирів немає. Єдиний відомий орієнтир — дерево, а їх у полі було з кілька десятків.

"До того ж переміщатися треба було тихо та не помітно. По залишених слідах крові та покинутому спорядженні спочатку знайшли першого, через кілька десятків метрів лежав інший аеророзвідник, третій поранений був прихований у траві. Хлопці були при свідомості та раді нас бачити", – додає воїн.

"Горобець" запам'ятав, як один з побратимів вставив у гранату чеку. Стало зрозуміло, що в полон здаватися вони не планували.

Товаришів несли по черзі

Морпіхи кажуть, що у побратимів були поранення черевної порожнини, шиї та інших частин тіла. Один з них не міг самостійно рухатися.

"Один був у досить важкому стані. Його довелося по черзі нести на собі. Також ми забрали їхнє обладнання з важливою інформацією, яке не мало потрапити до рук ворога. Лише рюкзак важив близько 40 кілограмів. Тож дорога назад видалася у прямому сенсі важкою", – каже військовий.

За його словами, назад вони поверталися вже новим маршрутом – безпечнішим, але довшим. Під час виходу з очеретяного поля групу неодноразово обстрілювали. На щастя, хащі були досить густими, і окупанти не могли візуально бачити захисників.

"Тож ми без втрат змогли покинути цю місцевість, а вже через кілометр зробили перший привал. Це була більш-менш безпечна відстань, і ми змогли перевести подих. Ще через три кілометри нас чекав автомобіль, який забрав нашу групу та доправив до медзакладу", – пригадує "Горобець".

У результаті героїчних зусиль піхотинців усім пораненим аеророзвідникам була надана медична допомога. Наразі хлопці проходять лікування у військових шпиталях. Крім того, здобута ними інформація допомогла розвідці дізнатись місця скупчення техніки та живої сили противника.