"Пірамідки" Пригожина: чи допоможе Росії будівництво "лінії Вагнера" на Донбасі сповільнити ЗСУ

Чимало питань викликає й те, в де саме та в який спосіб цю лінію вибудовують. Бо, судячи з усього, зеки-найманці вирішили обороняти геть не всі землі так званих "ДНР" та "ЛНР", тож це означає, що частину нещодавно захоплених міст вони готові здати.

Дивіться також Вбивають та ґвалтують: озброєна група зеків Пригожина втекла з передової до Росії

Та й взагалі облаштування подібних споруд є своєрідним ляпасом військовому керівництву Росії. Мовляв, те що "ви, не спромоглися зробити, забезпечить герой-Пригожин".

Як виглядає "лінія Вагнера"

Нещодавно компанія Maxar Technologies оприлюднила знімки із супутника, які свідчать, що поблизу Лисичанська російські найманці з ПВК "Вагнер" зводять оборонну лінію. Зокрема, загарбники вже збудували майже двокілометрове укріплення.

Так виглядає "лінія оборони" на Луганщині / Фото Maxar Technologies

Біля міста Гірське "вагнерівці" збудували протитанкові смуги. На кадрах видно, що укріплення складається з чотирьох рядів пірамід з цементу. Далі – розташований великий рів.

Першу секцію траншеї копали ще 25 вересня. Другу – вирили орієнтовно між 30 вересня та 5 жовтня.

"Укріплення" окупаційних сил / Фото з російських ЗМІ

Зауважимо, що пропагандисти в один голос кричать, що "вагнерівці" будуватимуть свою лінію, нібито доки вона не простягнеться на схід від російсько-українського кордону до Кремінної та на південь до Світлодарська. Втім, додаткові супутникові знімки не показали будь-яких будівельних робіт уздовж передбаченої "лінії Вагнера".

Війна для Пригожина – вигідний бізнес на крові

Звісно, використання різноманітних бетонних конструкцій не є якимось ноу-хау Пригожина. Однак російська сторона нерідко ігнорувала подібну можливість ускладнити просування українських військових. Здебільшого – через дорогу собівартість фортифікаційних споруд, величезні затрати в логістиці та сподівання на те, що тисячі осіб "гарматного м'яса" битимуться за чужу землю до останнього подиху.

Втім, подекуди, на жаль, "кухар Путіна" Пригожин та його кишенькове військо насправді продемонстрували здатність до менш твердолобого мислення, ніж російські генерали. Хоча формально вагнерівці і є повноцінною частиною російської армії, вони мають певну автономність.

Саме через це деякі найбільш боєздатні угруповання групи вагнерівців не йшли в абсурдні лобові атаки на позиції ЗСУ. Вони робили ставку на мобільність під час артилерійських дуелей, демонстрували набагато більш професійні навички, ніж навіть більшість російських елітних військових.

Однак досвідчені найманці швидко закінчилися. Група "Вагнера", куди існував вкрай жорсткий відбір, постійно зменшувала вимоги до "солдатів удачі", а згодом й взагалі скотилася до формування законів із "опущених" зеків-ґвалтівників та вбивць. Хоча ще 8 місяців тому Пригожин би розстріляв кожного, хто б сказав йому, що в "елітному угрупованні" воюватимуть туберкульозники з судимостями. Але ж гроші не пахнуть.

Для самого "кухаря Путіна" війна – це спосіб заробітку. Робота кожного найманця щедро оплачується державою чи іншими замовниками та коштує втричі менше, ніж Пригожин витрачає на забезпечення окупантів всім необхідним, включаючи зарплату. Так і під час повномасштабних бойових дій в Україні. Кожен зек обходиться міноборони Росії у сотню тисяч рублів на місяць, але майже всі ці гроші Пригожин кладе собі до кишені. На харчування деяких підрозділів кошти взагалі не витрачаються. Мовляв, перед записом до загонів всіх попереджали, що буде пекло, то ж нема чого скаржитися.

За інших найманців держава платить Пригожину геть інші кошти – від 100 до 300 тисяч рублів та більше. Наприклад, 60-річний пілот, якого завербували до "Вагнера" для керування штурмовою авіацією, цілком може приносити Пригожину до 400 тисяч рублів на місяць. Зарплати ж він отримує десь 250 – 300 тисяч, як домовився. Втім, таких вакансій у вагнерівців зовсім мало, бо фронтової авіації у Росії не так щоб дуже багато, аби виділяти її ще й на вагнерівців.

Будівництво лінії оборони також є частиною бізнесу. Адже Пригожин володіє бетонним заводом, який і виготовляє ці "піраміди". І немає ніякого сумніву в тому, що він просто продає державі кожен виріб за вкрай спекулятивною ціною. 

Окрім дуже вигідного бізнесу, війна для Пригожина є ще й заробітком політичного капіталу. Не дарма він дозволяє собі критикувати російських генералів, ледве не щодня замовляє публікацію статей про себе у російських ЗМІ та всіляко грає на публіку, намагаючись створити собі образ жорсткого, але чесного стратега. "Кухар Путіна" розглядає себе щонайменше як майбутній міністр оборони Росії або ж взагалі –  президент.

Пригожин та Путін / Фото з російських ЗМІ

Облаштуванням "лінії Вагнера" Пригожин показує російському суспільству, що ніхто окрім нього не зможе врятувати ситуацію. При цьому він ще й нещадно критикує всіх посадовців міноборони.

Втім, із цим будівництвом далеко не все так однозначно, бо ніхто наразі не знає, наскільки ефективними будуть ці фортифікації.

Обіцяв лінію у 200 кілометрів, але побудував у сотню разів меншу

Розставлення надовбів вздовж лінії фронту насправді може суттєво зашкодити Силам оборони України звільняти наші землі. Бо грамотне розташування фортифікацій має на меті зробити наступ на певних ділянках близьким до самогубства, чим змусить супротивника обирати інші напрями – ті, де його буде максимально зручно стримувати.

Тобто, якщо пригожинські найманці правильно підійдуть до організації "лінії Вагнера", ЗСУ доведеться або пробивати оборону московитів у лоб, або ж наступати у тих місцях, де на них чекатимуть. Це цілком може суттєво зменшити простір для маневру, збільшити наші втрати та й взагалі завадити досягти успіху на певних ділянках. Втім, у Генштабі це прекрасно розуміють, тому точно не віддаватимуть нікому наказ бездумно штурмувати укріплені позиції ворога.

До теми Ефекту несподіванки не буде, – Гайдай про те, як окупанти готуються до наступу ЗСУ на Луганщині

За всі понад 8 місяців війни наші стратеги продемонстрували всьому світу те, наскільки філігранним є планування наступальних операцій. Треба звільнити місто чи село? Обійдемо його та зробимо існування ворога всередині населеного пункту неможливим. Нехай тікає, зазнаючи втрат, але не руйнуючи при цьому одну будівлю за іншою. Ворог очікує атаки з флангу? Ударимо з тилу.

То ж коли ЗСУ доведеться вибивати ворога з тих ділянок, які розташовані поза "лінією Вагнера", можна не сумніватися в тому, що генерали знайдуть ключ від цього замка.

Деякі експерти зазначають, що ці фортифікації можна з легкістю обійти. І насправді наразі це є правдою. Навіть з урахуванням того, що цю лінію й будували для примусу ЗСУ до такої дії. Однак наразі ця лінія виглядає лише як двокілометрове загородження. Хоча у Пригожина переконували, що будуватимуть аж 200 кілометрів фортифікацій.

Загалом оцінювати якусь потенційну ефективність всіх цих заходів наразі немає ані сенсу, ані можливості. Якщо вагнерівцям таки вдасться поставити свої "пірамідки" на якомусь дійсно великому просторі, картина лінії фронту та можливостей ЗСУ може суттєво змінитися. До того ж треба розуміти, фортифікації самі по собі нічого окупантам не дають. Вони можуть бути дієвими лише як частина комплексу оборони, зі спланованими вогневими мішками, мобільними загонами та іншими засобами стримування противника. То ж їх будівництво – це лише частина айсберга, а як саме вагнерівці цією лінією скористаються – величезне питання.