Дратувало Москву: навіщо Росії капітуляція Вірменії у Нагірному Карабасі

Сайт 24 каналу розповідає, що означає угода, чи можна очікувати на повне припинення вогню та чи були інші шляхи вирішення конфлікту.

Читайте також Мир у Нагірному Карабасі: деталі історичної угоди Азербайджану, Росії та Вірменії

Чим перемир'я вигідне для Росії?

Експерти кажуть, що це не угода про перемир’я, а повноцінна капітуляція Вірменії. До того ж, підписана угода стала більше перемогою для Москви, яка прагнула отримати контроль на тих територіях.

Річард Гірагосян, який є директором-засновником Регіонального аналітичного центру, що знаходиться в Єревані, каже, що, після неприємної публічної відмови Росії виступати посередником в угодах щодо припинення вогню, які були підписані раніше, раптове оголошення про підтримку "перемир’я" у Нагорному Карабасі демонструє реальну перемогу Москви.

Умови нової угоди гарантують Росії виконання найважливішої з усіх цілей Москви: домінуючу військову присутність на тих землях. Адже те, що раніше там не було їхньої прямої військової присутності, було однією з найбільш характерних рис карабаського конфлікту, що різко контрастувало з будь-якими іншими подібними конфліктами на пострадянському просторі. І це давно дратувало Москву, – каже Річард Гірагосян.

Він додає, що тепер же Росія досягла своєї мети, адже її миротворці тепер будуть грати центральну роль та забезпечувати стійкість нової мирної угоди.

Експерт також зазначає, що нова угода дасть Росії ще більше впливу на керівництво Вірменії.

Річард Гірагосян / Фото armenpress.am

"Таке посилення впливу Росії не тільки утримає Вірменію в межах російської орбіти, а й ще більше обмежить можливості і орієнтацію Вірменії в пошуках тісніших відносин із Заходом", – підкреслює експерт.

Проблема кордонів й біженців

Дмитро Сінченко, голова ГО "Асоціація Політичних Наук", також погоджується, що "перемир'я у тому вигляді, в якому воно підписане, наразі вигідне передусім Росії". Її війська отримують контроль над ще однією територією, азербайджанські війська втрачають можливість звільнити решту своїх територій і отримують ще одного окупанта своїх територій – росіян, значно потужнішого за вірмен. Росія отримала можливість змінити правлячий режим у Вірменії на ще лояльніший до себе. Введення російського контингенту навряд чи призведе до встановлення миру на Кавказі. Конфлікт буде заморожений, і вибухне з новою силою при першій ліпшій нагоді.

Після успішної спецоперації зі зміни влади у Вірменії Кремль може знову перекрити зв'язок із Нахічеванським анклавом, чим нівелює перемогу Азербайджану і Туреччини. Наявність російських військ в Нагірному Карабасі закриває будь-які перспективи євроатлантичної інтеграції як для Вірменії, так і для Азербайджану, адже не вирішує проблеми кордонів і робить таке вирішення в принципі неможливим. Сподіватись на те, що російські війська підуть через 5 років – марно, – зазначив Сінченко.

Юрій Шуліпа, директор міжнародної спілки "Інститут національної політики", каже, що після введення російських військ, Азербайджан зняв з себе подальшу відповідальність за долю вірменських біженців. Однак карабахський військовий конфлікт повністю завершиться тільки після відновлення повного контролю Азербайджану над всією територією Нагірного Карабаху в межах своїх міжнародно-визнаних кордонів.

Угода про перемир'я підписана Алієвим, Путіним і Пашиняном, є політичним рішенням і не несе з позиції міжнародного права правових зобов'язань. Незважаючи на те, що російський військовий контингент згідно з тристоронньою угодою розміщується на термін до п'яти років з можливістю подальшого продовження терміну перебування, військовий конфлікт може бути відновлений в будь-який час, сприятливий для однієї зі сторін і в різних формах, – прогнозує Шуліпа.

Що тепер загрожує Вірменії

Річард Гірагосян каже, що не очікує раптової зміни уряду Вірменії хоча б у короткостроковій перспективі. А невелика кількість протестуючих, незважаючи на їх емоційність та напруженість, у поєднанні з глибоко непопулярною та дискредитованою опозицією свідчить про те, що безпосередній ризик для уряду Вірменії можна подолати.

Пашиняну потрібно відновити спокій і впевненість у найближчі тижні, що є непростим завданням, і його імпульсивний, популістський та емоційний політичний підхід не підходить для такого завдання. Але загалом, мене найбільше турбують посягання на демократію (де Пашинян відступає) та ризик для реформ (що вже не є пріоритетом), а також занепад політичної волі, – підсумовує Річард Гірагосян.

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, каже, що вихідці з Карабаху можуть звинуватити особисто Пашиняна у програній війні з Азербайджаном та усунути його від влади. У такому випадку варто очікувати на новий виток вірменсько-азербайджанської війни, але проти цього виступає Росія.

"У такому випадку на боці Азербайджану у війну вступить Туреччина. Перемогами на полі бою Азербайджан взяв реванш за поразку у війні 1992-1994 років і вважає, що саме час переходити до дипломатичного закріплення цієї перемоги. Але поки що не факт, що нові реалії може прийняти Єреван. Саме це є фактором невизначеності та загрожує розширенням бойових дій на Кавказі", – висловлює свою думку Мартинов.

Важливо Конфлікт Вірменії та Азербайджану: чому країни ворогують більше ста років

Як можна було вирішити конфлікт

Невизнана республіка Нагірного Карабаху існує вже майже 30 років, а конфлікт за ці території між Вірменією та Азербайджаном тягнеться понад 100 років. Наразі ж сторони звинувачують одна одну у загостренні. У Єревані кажуть, що винна азербайджанська сторона, а в Баку впевнені, що Вірменія почала перша атакувати.

Справа в тому, що Вірменія вважає Нагірний Карабах своєю територією через те, що там живуть переважно вірмени – майже 80% населення. Тому Вірменія вимагає визнати незалежність цієї республіки, яку, вже 29 років майже й не контролює Азербайджан. Але у Азербайджані прагнуть повернути ці території, які увійшли до його складу після вірмено-азербайджанської війни 1918-1920 років. Тому вирішити такий довгостроковий та непростий конфлікт – проблемно.

Алієв радіє домовленостям / Фото facebook.com/PresidentIlhamAliyev

Дмитро Сінченко зазначає, що, як не дивно це може звучати, але найкращим вирішенням для обох країн, і для Азербайджану, і для Вірменії, могло би бути відновлення територіальної цілісності Азербайджану.

Нагірний Карабах для вірмен – як валіза без ручки. Вони не хочуть втрачати над ним контроль, але в той же час він не пускає їх у будь-які формати союзів, окрім як з РФ. Втрата Нагірного Карабаху – це втрата будь-якої потреби у співпраці з Кремлем. Саме взяття Степанакерту азербайджанськими військами могло б поставити крапку у багаторічному військовому конфлікті, – зазначає експерт.

Він додає, що це призвело б до зникнення однієї з точок нестабільності, до послаблення позицій Росії на Кавказі, до посилення ролі Туреччини. Вірменія, не отримавши очікуваної допомоги від ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку), була би змушена шукати нових союзників, і цим союзником найімовірніше стали б США, НАТО і ЄС.

"Змінилися б і зовнішньополітичні пріоритети Вірменії: із захисту самопроголошеного анклаву, на захист своєї міжнародно-визнаної території. Адже після відновлення суверенітету Азербайджану над цією територією, Вірменія більше не мала б аргументів для продовження співпраці з Москвою і змушена була б шукати миру з Азербайджаном і Туреччиною, і надійних гарантій безпеки для своїх кордонів", – підсумовує Сінченко.

Про що домовилися сторони

Чергова ескалація конфлікту у Нагірному Карабасі сталася у кінці вересня цього року. Вже у листопаді підрозділи азербайджанської армії увійшли в місто Шуша, на якому трималася вся вірменська оборона. Потім президент Азербайджану Ільхам Алієв офіційно заявив, що їхні збройні сили взяли місто під контроль.

Зі столиці невизнаної "Нагірно-Карабаської республіки" почали масово евакуювати людей.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що це було дуже складним рішенням, однак, на його переконання, це також найкраще рішення у ситуації, яка склалася.

В угоді йдеться про повне припинення вогню і всіх військових дій в зоні нагірно-карабаського конфлікту з 00:00 хвилин за київським часом 10 листопада 2020 року.

Вздовж Лачинського коридору буде розгорнуто миротворчий контингент Росії, який складатиметься майже з 2000 військовослужбовців та зможе залишатися там 5 років з автоматичною пролонгацією.

Останні новини з теми Війна в Нагірному Карабасі: що відбувається зараз

Також Вірменія до 15 листопада 2020 року має повернути Азербайджану Кельбаджарський район, а до 1 грудня 2020 року – Лачинський район. Водночас Єреван залишає за собою Лачинський коридор шириною в 5 кілометрів. Він буде забезпечувати зв'язок Нагірного Карабаху з Вірменією та не зачіпатиме річку Шуша.

Після прийняття такої угоди у Вірменії спалахнули протести людей, які були невдоволені рішенням уряду.