Росія намагається просунутися на правому фланзі Харківського напрямку. Проте Сили оборони стримують окупантів і не дають просуватися вперед.

Командир 13-ї бригади НГУ "Хартія" полковник Максим Голубок із позивним "Альтаїр" в інтерв'ю 24 Каналу розповів про бої на Харківщині, на які хитрощі йдуть окупанти, щоб просуватися, та як стати частиною "Хартії". Більше про це – читайте далі в матеріалі.

Не пропустіть 4 сценарії майбутнього і хто заплатить за безпеку України: що на Заході пишуть про кінець війни

Чи є у вас інформація щодо накопичення росіян на Харківському напрямку, бо раніше повідомляли про 50 тисяч російських військових?

У нас немає підтвердження тих відомостей, які оприлюднили закордонні засоби масової інформації. Звичайно, є підрозділи, які ведуть певні дії та намагаються відновлювати свої втрачені позиції, але натепер Сили оборони, зокрема і бригада "Хартія", стійко утримують зайняті ділянки фронту та намагаються максимально завдавати втрат противнику.

Так, противник намагається мати успіх на правому фланзі Харківського напрямку, але Сили оборони роблять все можливе для того, щоб стримувати його та не дати ворогу просуватися вперед.

Повне інтерв'ю з командиром 13-ї бригади НГУ "Хартія": дивіться відео

Яку саме техніку та тактику росіяни зараз використовують? Чи змінилося щось?

Нині противник застосовує комбінований підхід до розв'язання таких задач. Використовують бронетехніку у стандартному розумінні, як це має бути. Техніку зашивають мангалами – думають, що це захищатиме їх від наших дронів.

Також на напрямках масовано використовують мотоциклетні підрозділи. І третя хвиля – це безпосередньо піхотні малі групи, які просочуванням намагаються знайти якісь слабкі місця в нашій обороні, щоб потім завдавати туди ударів.

Чи були у вас випадки, що росіяни використовували так звані плащі-невидимки, коли їх не видно в тепловізори?

Так, росіяни часто застосовують і такі засоби для маскування своїх переміщень, також використовують засоби радіоелектронного придушення. У нас багато таких прикладів, коли група переміщується з двома засобами в голові й у хвості групи. Але ми шукаємо нині можливість виявляти такі групи на відстані, щоб ефективно їх знищувати.

Наскільки мотоциклетні групи росіян є проблемою? Скільки часу вони вже використовують мотоцикли?

Проблема в масованості. За масованого застосування мотоциклетних підрозділів є загроза, що противник може досягти певних рубежів, які він визначає. Утім, сьогодні є засоби й способи протидії цим підрозділам для того, щоб унеможливити їхнє просування до переднього краю наших позицій.

Чи є ознаки на Харківщині, що росіяни хочуть створити там буферну зону?

Створення буферної зони є ідеєю противника. Росіяни з цією метою ведуть наступальні дії. Фактично це захоплення нашої території, тому я вважаю, що поняття "буферна зона" є неправильним. Наше завдання – не дати створити цю буферну зону. А якщо ми говоримо про буферну зону, то нам треба робити її в іншому напрямку від державного кордону.

Ситуація на Харківському напрямку: дивіться на карті

Якщо говорити про мирні переговори, то як вони вплинули взагалі на російський наступ? Чи окупанти призупиняли його?

На нашій ділянці фронту нічого не змінювалося. Противник як здійснював вогневе ураження та намагався просуватися вперед, так і дотримувався цих планів. Тому ми вважаємо, що будь-які умовні обмеження щодо вогневого ураження з боку Росії – це ще одна спроба зробити перегрупування своїх сил і засобів, щоб створити собі умови для подальшого просування вперед.

Що нового росіяни використовують на фронті й чи дійсно це є серйозною проблемою для України?

Ми зараз переходимо в технологічну протидію, протиборство з противником. Це засоби повітряного нападу: БпЛА різних форм, методи й способи їх застосування на різну глибину і безпосередньо засоби протидії цим засобам. Тобто якщо ми говоримо, що противник нині масовано застосовує "Шахеди", то нам треба застосовувати аналог для ударів вглиб території противника.

Якщо ми говоримо, що противник масовано застосовує дрони на оптоволокні, то нам терміново треба шукати способи протидії. Ми ведемо в цьому напрямку роботу, вона не зупиняється. На кожну дію є своя протидія і реакція. Це основа. Головне – шукати способи й методи для того, щоб знищити противника. Якими б засобами він не намагався атакувати, яку б перевагу не мав – ми маємо рухатися вперед.

Максим "Альтаїр" Голубок / Фото надане 24 Каналу

Якщо говорити про слабкі місця противника, то, дійсно, в чому наша перевага?

Наша мотивація – це український народ. Ми на своїй землі. Захищаємо свою землю, своїх рідних, свої сім'ї, а мотивація – це запорука успіху. Далі – це навченість і технологічний прогрес у військовій справі. Найголовніше – це адаптивність до змін у способах ведення війни, бо війна змінюється дуже швидко.

Противник використовує різні способи ведення війни, й, відповідно, ми реагуємо. Коли ми придумуємо щось нове, то і противник починає реагувати. Тобто ці процеси стали настільки швидкоплинними, що навіть 2 – 3 місяці тому все було по-іншому. Ми повинні бути готові змінювати свої доктринальні документи саме в підготовці та застосуванні військ різних рівнів.

Що саме змінювати?

Наприклад, у нас є бойовий статут механізованих частин. Зараз широко використовується підрозділ безпілотних систем. Воно повинно все бути об'єднане і доктринально затверджене, зокрема способи застосування безпілотних літальних апаратів у тактиці дій піхотних підрозділів.

Президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна вже запускає 100 далекобійних дронів на добу, але може виробляти 300 – 500 одиниць на добу, аби було стільки фінансування від партнерів. Чого ще нам не вистачає нині на полі бою та чого хотілося б більше?

Війна вимагає засобів. Наше завдання – адаптуватися до змін у правилах і способах ведення війни. Наприклад, оптоволоконні дрони – це зміна. Раніше ми використовували звичайні FPV, зараз переходимо на оптику. Адаптація промислового комплексу до виготовлення цих засобів у таких кількостях – це, звичайно, потреба.

Зокрема, ми отримуємо сьогодні боєприпаси як українського виробництва, так і від партнерів. Потреба є, звичайно, але вона наразі не критично впливає на наші ділянки фронту.

Нам потрібні фахівці. Наразі "Хартія" розпочинає програму набору жінок на технологічні посади – пілоти наземних роботизованих систем. Багато дівчат мають хист і досвід роботи з технологічним обладнанням, тому ми запрошуємо всіх, у кого є бажання, приєднатися до нашої спільної справи, до великої родини "Хартія" – і разом із нами нищити противника.

Нині є програма "Контракт 18 – 24" із залучення молоді безпосередньо для підготовки та подальшого застосування, зокрема у напрямку безпілотних систем. Думаю, ми матимемо успіх, тому що молодь – це більш диджиталізована верства населення, і ми очікуємо надходження цього ресурсу.

Які найпопулярніші вакансії серед жінок? Що ви пропонуєте? Як до вас достукатися, де побачити ці вакансії?

Вакансії можна подивитися на нашому сайті. Там є номери телефонів, за якими можна отримати консультативну інформацію, зокрема які посади можна розглядати. Для прикладу: у нас є дівчата-танкісти, які безпосередньо ведуть бойові дії, є екіпажами танків. Є пілоти, медики, пілоти наземних роботизованих систем. Велика кількість фахівців на рівні з чоловіками виконує бойові завдання.

Головне – бажання і розуміння того, що це військо і до вас буде певне ставлення: у вас має бути мотивація і бажання навчатися. Ми готові вас навчити, супроводжувати, надавати допомогу. Це стосується не лише жінок; це стосується всіх, хто приходить у "Хартію".

Я так розумію, що і тилових посад достатньо: дівчата-СММники, юристи, документознавці. Вони можуть теж приходити?

Звичайно.

Яка нині у вас недоукомплектованість? Чи, навпаки, є навіть конкурс? Бо знаємо, що зазвичай "Хартія" – на слуху, так само як і Третя штурмова та "Азов". Туди записуються і, мабуть, стоять у чергах. Чи вплинули розмови про перемир'я та мирні переговори на бажання людей іти добровольцями? Чи зменшилася кількість охочих?

Кількість охочих, які звертаються до наших рекрутингових центрів, залишається плюс-мінус на одному рівні. Наразі "Хартія" розгортає мережу "Хартія-хабів" у великих обласних центрах, щоб розповісти про бригаду та про те, які підходи та методи в ній застосовуються.

У цих хабах основне завдання – ознайомити цивільних із військовою справою, з тим, що відбувається всередині війська. І головне – патріотичне виховання молоді, населення. Нагадати людям історію української державності, українського народу. На жаль, ми спостерігаємо певний вакуум в інформаційному полі, і противник своїми наративами намагається його заповнити, зокрема для протидії ТЦК. Знову з'являються заклики про російськомовне населення.

Варте уваги Мобілізація в Україні: чи можуть призвати жінок у 2025 році

Основне завдання – показати населенню, що українська держава була створена та існувала задовго до Московії. Треба пам'ятати: народ, який не знає своєї історії та не розмовляє рідною мовою, рано чи пізно стане населенням, яке просто забере інша держава. У нас вже є приклад, тому ми повинні це пам'ятати.

На вашу думку, за чим майбутнє? Говорять про роботизовані системи, щоб менше використовувати людей і натомість воювати роботами. Можливо, у вас є побажання, або ви розумієте, що саме за цими розробками майбутнє?

Ми від цього не відійдемо. Але не можна казати, що піхота – це анахронізм. Там, де є солдат, там наша територія. Роботи – це, звісно, класно. Ми намагаємося застосовувати роботизовані системи на деяких ділянках, де є високий ризик травмування або загибелі військових.

Але ми розуміємо: лише тоді, коли на території перебуває наш солдат, ми можемо вважати її звільненою. Усі технологічні системи, які є в бригаді та Збройних Силах, використовуються для того, щоб підвищити рівень виживання піхоти на полі бою.

Чи використовуєте дрони типу "Баба-Яга"? Чи є чим відповідати росіянам? Нещодавно була інформація, що в них такого немає.

Звичайно, у нас є все, щоб створювати умови для знищення противника десятками. Бригада займається цим, я вважаю, ефективно.