Україна та Росія стали на шлях мирного врегулювання війни відразу з початком другої каденції президента США Дональда Трампа. Сьогодні фактично основна політична боротьба між Києвом та Москвою відбувається за увагу та прихильність американського президента. Обидві сторони закликають до миру, але станом на зараз ні Україна, ні Росія не готові йти на відчутні поступки та всіма способами намагаються зміцнити свою перемовну позицію.

Для самого ж Трампа війна на європейському континенті залишається питанням другорядним, а її завершення, який би вигляд воно не мало, радше потрібне для зміцнення власної значущості та особистого впливу очільника Білого дому. Натомість Європа, для якої питання виживання України все більше визначає майбутню безпекову архітектуру, намагається активніше долучатися до підтримки Києва, зміцнюючи та нарощуючи власні безпекові можливості.

24 Канал зібрав кілька важливих матеріалів західних аналітиків, аби відшукати відповіді на головні питання: коли очікувати мир, який вигляд він матиме у післявоєнні часи та хто заплатить за майбутню безпеку України.

Європейські лідери опинилися перед невідкладним завданням: як озброїти Україну в умовах, коли президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, схоже, відступає від активної підтримки Києва у війні. Видання Bloomberg відповідає на це питання прямо у заголовку своєї статті – "Купуй американське". Саме цей шлях стає одним із дедалі популярніших у вирішенні цієї дилеми.

Власні арсенали Європи виснажені, а її виробничі потужності залишаються обмеженими, тоді як Америка скорочує свої постачання. До того ж Білий Дім відкинув європейські заклики до посилення санкційного тиску, який міг би змусити Володимира Путіна негайно припинити вогонь.

Тим часом Москва, за словами поінформованих джерел, умисно гальмує мирні перемовини, обіцяні Трампу, готуючи ґрунт для літнього наступу. У європейських столицях міцніє думка про закупівлю американської зброї для України як засобу стримування російської агресії та примусу Путіна до серйознішого діалогу. У разі якщо Європа переконає Трампа не припиняти обмін розвідувальними даними з Києвом, Україна отримає реальні шанси втримати фронт.


Виробництво 155-мм артилерійських боєприпасів у Скрентоні, штат Пенсильванія / Фото Getty Image

Зокрема, Євросоюз розробляє плани нових санкцій проти Росії, які передбачають відключення понад двох десятків російських банків від системи SWIFT, зниження цінової межі на російську нафту та остаточну заборону на роботу газопроводів Північний потік. Такі кроки покликані натиснути на Кремль із новою силою.

Ендрю Вайсс із Фонду Карнегі зазначає, що відхід США від прямої участі у війні за умови дозволу Європі чи Україні купувати американську зброю та збереження розвідувальної співпраці – не найгірший сценарій. Хоча це й не вершина бажань, але й не катастрофа, якої остерігаються песимісти. Такий підхід ставить Трампа перед дилемою: продовжувати уникати прямого протистояння з Путіним чи пожинати плоди від торгівлі дорогою американською зброєю.

Нещодавно Трамп у розмовах із Путіним та європейськими лідерами оголосив, що відступить, якщо діалог між Росією та Україною не принесе плодів, назвавши конфлікт "суто європейською справою". Водночас джерела натякають, що США, ймовірно, не припинять ділитися з Україною розвідданими, хоча тимчасова пауза в цій співпраці вже завдала клопотів Києву.

Сьогодні час грає на руку Росії, адже запаси зброї, схвалені ще адміністрацією Джо Байдена, можуть вичерпатися до літа 2025 року, а Європа наразі не спроможна самотужки наростити виробництво.

Експерти застерігають, що Путін спробує обернути цю вразливість собі на користь, але водночас, завдяки оборонному характеру війни та майстерності українських пілотів БпЛА, відсутність додаткових американських коштів не стане фатальною.

Водночас закупівля американської зброї для України – чи не єдиний ключ до примусу Путіна завершити війну. Угода про природні ресурси з Україною відкриває Трампу шляхи звернутися до Конгресу за додатковими коштами, які можна буде подати як інвестицію, а не як тягар для американських платників податків.

Держсекретар Марко Рубіо закликав союзників по НАТО подарувати Україні більше батарей Patriot, але в такій невизначеній міжнародній ситуації ті радше боронитимуть власні кордони. Володимир Зеленський ще у квітні висловив прагнення придбати щонайменше 10 таких систем у США, але Вашингтон поки мовчить.


Однак Чарльз Капчан, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин, застерігає, що "поразка України стала б для Трампа політичним провалом, подібним до Афганістану, а можливо, навіть гіршим", тож закупівля Європою американської зброї може стати рятівним колом для України та важелем тиску на Росію для досягнення миру.

Гроші на американську зброю Європа може відшукати в російських активах, що досі зберігаються в замороженому стані на рахунках європейських банків. "Змусити Москву заплатити" у своїй статті для видання Foreign Affairs пропонують ексзаступник міністра фінансів США Воллі Адейємо та Девід Шіммер – колишній член Ради нацбезпеки США.

У час, коли адміністрація Трампа скорочує допомогу Києву, а Росія невпинно продовжує свою зухвалу агресію, Європейський Союз має ухвалити доленосне рішення: вилучити заморожені російські активи та скерувати ці кошти на забезпечення сталого фінансування оборони України.

Ще в лютому 2022 року, коли Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення, Сполучені Штати разом із країнами G7 заморозили близько 300 мільярдів доларів російських активів, більшість із яких перебувають у Європі. Адміністрація Джо Байдена закликала європейських лідерів зробити рішучий крок уперед і конфіскувати ці кошти для їхнього практичного застосування, але ті вагалися через невизначені економічні та правові наслідки такого рішення.

Нині, коли американська військова допомога вичерпується, а Путін відкидає мирні пропозиції, розраховуючи на втрату Україною здатності чинити спротив агресії, Європа мусить переосмислити свою позицію.

Дехто з європейських посадовців висловлює занепокоєння щодо законності вилучення російських активів, однак існують вагомі правові підстави для такого кроку. Росія, порушивши міжнародне право своєю агресією, втратила моральне право на захист своїх активів, а перебуваючи в позиції постійного члена Ради Безпеки ООН, Москва цинічно блокує зусилля з врегулювання конфлікту, чим просто тягне час.

Вилучення заморожених російських активів стало б справедливою відповіддю, що підкріплюється законом "Rebuilding Economic Prosperity and Opportunity for Ukrainians Act" або скорочено REPO Act, ухваленим у США 2024 року.

Цей закон спрямований на надання фінансової підтримки Україні коштом конфіскованих російських активів. Документ набув актуальності в контексті безперервної війни Росії проти України, коли зменшення американської допомоги змусило шукати альтернативні джерела фінансування. Аналогічний закон ухвалено також парламентом Канади.


Кількість російських суверенних активів у різних країнах Європи та Північної Америки / інфографіка The Economist

Економічні перестороги Європи щодо можливої реакції іноземних інвесторів також здаються перебільшеними – сам факт замороження цих активів у 2022 році не призвів до фінансової паніки та відтоку грошей з європейських ринків. Натомість конфіскація здатна принести Європі більше благ, ніж ризиків. Завдяки цим коштам можна буде придбати озброєння для України, підтримати її оборонну індустрію та зміцнити економіку.

Водночас це змусить Путіна переглянути свої ілюзії про те, що час грає йому на руку. Доступ до 300 мільярдів доларів забезпечить Україні тривалу підтримку, що може підштовхнути Росію до переговорів.

Автори переконані, що Євросоюзу варто ухвалити власний аналог REPO Act на рівні всього блоку або дозволити окремим країнам-членам діяти на національному рівні, якщо не вдасться досягти консенсусу щодо цього питання. Війна в Україні досягла вирішального моменту, і вилучення російських активів стане ключем до зміни її перебігу, надання Україні надійного джерела підтримки та примушення Путіна до конструктивного діалогу.

Проблема з "примусом Росії до конструктивного діалогу", зокрема, криється в тому, наскільки легко американський президент піддається маніпуляціям Кремля, розмірковує видання Financial Times у своїй редакторській статті.

Минулого тижня Дональд Трамп заявив, що весь перемовний процес не вартий нічого без особистої зустрічі очільника Білого Дому з Владіміром Путіним. Ця заява пролунала після того, як російський диктатор зухвало проігнорував мирні перемовини в Туреччині, які сам же й ініціював. У понеділок два лідери нарешті зійшлися у двогодинній телефонній бесіді, але, всупереч усім сподіванням, жодного результату вона не принесла.

Президент США зазначив, що Київ та Москва мають самотужки домовитися про припинення вогню, жодним чином не згадавши власного наміру натиснути на свого російського візаві. Ба більше, видається, що Трамп намагається самоусунутися від посади головного миротворця.

Ця загадкова поблажливість Трампа до Путіна, який місяцями водить його за ніс, спантеличує редакцію Financial Times. Президент США не раз погрожував залізною рукою примусити Росію до миру, але щоразу його рішучість кудись зникає. Така слабкість лише розпалює амбіції Москви, адже російські війська мають перевагу на полі бою, тоді як Україна стурбована тим, що американська підтримка може в будь-який момент зупинитися.

Путін, здається, вірить, що його мрія підкорити Україну здійсниться без шкоди для "економічного перезавантаження" відносин зі США, яке Трамп йому так красномовно обіцяє.


Перемовини української та російської делегацій у Стамбулі / Фото МЗС Туреччини

Пізніше того ж дня Трамп запевнив, що Вашингтон не відступає від намагань встановити мир в Україні, хоча й припустив можливість такого сценарію. Натомість він мав би зрозуміти, що нині час не відступати, а навпаки, посилити тиск на Росію. Якщо Білий Дім вагається, Конгрес і союзники України мусять взяти ініціативу у свої руки.

Водночас Європа має поспішати, щоб забезпечити Київ зброєю, скуповуючи американські арсенали та фінансуючи українську оборонну промисловість.

Також необхідно посилити санкційний тиск проти російської економіки, яка, попри вдавану стійкість, усе ж тріщить під тягарем прихованих слабкостей. Найгострішим ударом стало б зниження цінової межі на російську нафту, що живить воєнну машину Кремля. Хитрощі з тіньовими танкерами, які Москва використовувала, вже підірвані санкціями, що скоротили їхню ефективність удвічі. Це також відкриває шляхи для сильнішого тиску.

Цього тижня ЄС ударив по майже 200 тіньових суднах і пропонує G7 знизити стелю на ціну російської нафти, сподіваючись на підтримку США. У Сенаті яструби, близькі до Трампа, готують законопроєкт із 500% тарифами на імпорт із країн, що купують російські енергоносії, якщо Москва не піде на серйозні перемовини. Цей план, хоч і виглядає жорстким, ризикує розхитати світову економіку, тому вимагає кращої координації з G7.

Для України настали похмурі дні, підсумовує редакція Financial Times, адже майбутнє держави може бути продане за безцінь. Саме тому вірні союзники України у Конгресі та західних столицях – мусять виконати обіцянки й відвернути катастрофу.

Відповісти на питання "наскільки катастрофа неминуча?" спробували експерти Центру геополітики одного з найбільших американських банків JPMorgan. Вичерпання європейських ресурсів, брак живої сили в Україні, згасання терпіння Сполучених Штатів і поступовий розпад трансатлантичної солідарності створюють умови, за яких Київ, дуже ймовірно, буде змушений укласти з Москвою мирну угоду до завершення другого кварталу 2025 року.

Така угода, ймовірно, призупинить активні бойові дії, однак не забезпечить тривалого миру. Водночас амбіції Путіна щодо повного підкорення України зіштовхуються з об'єктивними складнощами. Через нинішню динаміку просування російських сил, тотальний контроль над країною може стати реальністю лише через 118 років, зазначено у звіті. Отже, обидві сторони змушені шукати компроміс, що враховуватиме їхні стратегічні та політичні прагнення.

Міцність будь-якої домовленості визначатиметься двома головними чинниками: ступенем задоволення Путіна поступками з боку України та Заходу, а також надійністю безпекових гарантій, які підкріплюватимуть цей компроміс. Чим менш переконливими будуть ці гарантії, тим вагомішими виявляться поступки України – можливо, у питаннях нейтралітету, демілітаризації чи навіть територіальних компромісів, – інакше загроза відновлення війни залишиться високою.

Аналітики визначили для України кілька ймовірних шляхів розвитку подій, кожен із яких має історичні паралелі:

  • Найсприятливіший сценарій, який аналітики JPMorgan оцінили лише у 15%, нагадує приклад Південної Кореї, передбачає присутність європейських сил на українській території та підтримку США у вигляді розвідувальних даних і матеріальної допомоги. Це дало б змогу більшій частині країни стабільно розвиватися, зберегти демократію та забезпечити економічне процвітання, навіть без повноправного членства в НАТО чи відновлення всіх втрачених територій. Використання заморожених російських активів на суму 300 мільярдів доларів могло б стати суттєвим внеском у післявоєнну відбудову України.
  • Менш оптимістичний шлях Ізраїлю, оцінений у 20%, не передбачає присутності іноземних військ на території України, але зберігає впевненість у здатності Києва наростити власну військову міць та перетворити країну у "фортецю". Такий розвиток подій дозволить країні розвиватися у продемократичному напрямку, але збереже постійну загрозу відновлення війни.
  • Поганий, але оцінений аж у 50%, розвиток подій відсилає до становища Грузії після війни 2008 року та ілюструє можливі ризики. Грузія отримала західну підтримку, але без реальних військ чи безпекових зобов'язань, що зрештою призвело до посилення російського впливу, політичної нестабільності та економічної вразливості.

Аналогічно до Грузії, Україна може опинитися в геополітичній сірій зоні, де російське домінування поступово підриватиме її суверенітет, що зрештою призведе до встановлення проросійського уряду в Києві.

  • Найгірший, але малоймовірний сценарій (15%) – це шлях Білорусі. Він можливий, якщо США повністю відмовляться від України, що фактично означатиме перехід Вашингтона на сторону Москви, Європа відступить, а Київ примусять до виконання всіх максималістських вимог Росії, що рівноцінно капітуляції. Згідно з таким сценарієм, Росія фактично виграє війну, перетворить Україну на свого прямого васала, розділить Захід і безповоротно переверне світовий порядок, що склався після Другої світової війни.

Такі розрахунки кидають виклик самій Європі, яка дедалі гостріше відчуває потребу в стратегічній автономії від Сполучених Штатів. Раптова зміна американської політики щодо України стала справжнім потрясінням для європейських лідерів. Це спонукало Європу переглянути свою залежність від США та шукати способи самостійно забезпечувати власну безпеку й економічну стійкість.


Сукупні витрати ЄС у 2024 році на оборону склали 326 мільярдів доларів, що на 30% більше, ніж у 2021 році

Не менш важливим є питання заморожених російських активів, що перебувають під європейським контролем. Їхнє використання може кардинально вплинути на перебіг війни, адже повернення цих коштів Росії пожвавить її військову машину, тоді як передача Україні значно полегшить процес відбудови.

Натомість JPMorgan підсумовує, що, попри численні виклики, трансатлантичний альянс залишається наріжним каменем глобальної стабільності. Його занепад мав би катастрофічні наслідки для світу, адже саме поєднання сил Європи та США стримує агресивні поривання авторитарних режимів. Тож, попри сьогоднішнє напруження, обидві сторони ще мають шанс відновити гармонію в цьому стратегічному партнерстві та спільно протистояти загрозам сучасності.