Про це розповіли у Національній гвардії України.
Дивіться також "Сподівалися, що він у полоні": спогади сестри спецпризначенця "Омеги", який витягнув тіло побратима з окупації
Як Микола та його побратими тримали оборону, попри все?
Микола Колосовський служить уже не перший рік. Він брав участь ще в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову повернувся на фронт
За цей час військовий мав багато відряджень, але найважче було восени 2025 року.
Разом із побратимами Микола зайняв позицію біля териконів на Покровському напрямку, де маленький бліндаж став домом на довгі місяці.
"У перші тижні нацгвардійці взяли в полон двох росіян. Позиція Миколи була одна з крайніх. Вони першими зустрічали ворожі групи і поодиноких штурмовиків, які намагалися просочитися вглиб підконтрольної Силам оборони території. У проміжках між боями хлопці обслуговували зброю, обстежували територію і поповнювали БК трофейними набоями", – розповіли у НГУ.
Умови були вкрай важкими. Воду доводилося добувати, ризикуючи життям. Продукти доставляли дронами, але нечасто.
Бувало й так, що росіяни активно збивали БпЛА, тож доводилося виживати завдяки знайденим консервам та залишеним речам на покинутих позиціях.
Найгірше було без води. По туману бігали до калюжі біля терикона і набирали її. Так і жили. В одному з покинутих бліндажів ми знайшли півсотні банок консервованої квасолі. От нею харчувались. Зараз на квасолю важко дивитися,
– згадує нацгвардієць.
Попри всі випробування, воїнів об'єднувало міцне бойове братерство. Весь цей час за них молились рідні.
Особливо надало сил Миколі аудіоповідомлення від дружини, яке по радіостанції передали йому побратими – у нього народилася дитина.
Але коротка радість швидко змінилася на буденність війни.
2 січня позицію нацгвардійців атакувала російська штурмова група, підійшовши майже впритул. Зав'язався запеклий бій.
Троє бійців більше ніж 2 години стримували ворога.
Під час бою важке наскрізне поранення отримав Тарас на псевдо "Бандера", ще один, Віктор на псевдо "Старий", був поранений у голову.
Миколі довелося по черзі відбивати атаки та надавати медичну допомогу товаришам. В один із моментів ворог кинув гранату просто йому під ноги.
Я не знаю, як зорієнтувався. Відштовхнув її і стрибнув глибше у бліндаж. Вона вибухнула за секунду і зачепила одного з росіян,
– розповів військовий.
Той штурм вдалося відбити. Але залишатися на позиції більше не можна було. Хоч ворог із пораненнями відійшов, але залишалося дуже мало часу до того, щоб він стер позицію артилерією.
Після відбиття штурму Микола і Віктор евакуювали Тараса. Хоч час грав проти нацгвардійців, в пріоритеті була одна мета – провести евакуацію побратима.
Микола пораненому товаришу наголосив: "Ми разом зайшли – разом і вийдемо".
У важких зимових умовах гвардійці виготовили саморобні ноші та імпровізовані санчата і несли пораненого кілометри – через посадки, поля, заміновану місцевість. Також була постійна небезпека дронів.
Щоб ампули з ліками для Тараса не замерзли на морозі, Микола зігрівав власним тілом під одягом. Декілька разів група потрапляла під мінометні обстріли.
Під час одного з виходів бійців виявив російський дрон і передав координати. Тоді осколкові поранення отримав вже сам Микола та ще один побратим. Проте нацгвардійці йшли далі.
Лише наприкінці січня групі вдалося дістатися до своїх. В одному з сіл гвардійці зустріли бійців іншого спецпідрозділу, а згодом на допомогу підійшли побратими-десантники, які вивезли виснажених воїнів до стабілізаційного пункту.
Найбільшою нагородою для мене стала тоді зустріч побратима з його мамою. Вона дуже зраділа, що її сина врятували, і він вижив,
– розповів нацгвардієць.
Він продовжує службу і виховує трьох дітей.
До слова, нацгвардійці 2 Галицької бригади були серед призерів Unbroken Games. Захисники здобули на змаганнях 5 призових місць.