Не огидне свято 23 лютого: День захисників України відрізняється від радянщини
Так вже вийшло, що Україна – пострадянська країна, і нам важко позбуватися радянської ідеологічної спадщини. Тому дуже часто, коли ми чуємо слова "свято" і "захисник", то в пам'яті виринає 23 лютого.
Саме ця дата є тим огидним днем, вся суть якого звелася до подарунків чоловікам і хлопчикам. Одеколон, шкарпетки, пляшки з алкоголем. При цьому абсолютно нівелювалося саме поняття "захисник".
Зверніть увагу Слова, які дають сили в окопах: ветерани АТО дякують побратимам за мирне небо
Україна має власний пам'ятний день
Тепер ми маємо український пам'ятний день, і він докорінно відрізняться від радянського. Це державне свято, що відзначається 14 жовтня, водночас зі святами:
- Покрови Пресвятої Богородиці;
- Днем Українського козацтва.
Започатковане воно 7 років тому, 14 жовтня 2014 року, коли Росія вже повною мірою показала свою дружність і братерство, окупувавши Крим і розпочавши війну на Донбасі.
Спочатку називалося День захисника України. А у 2021 році Верховна Рада змінила назву на День захисників і захисниць України. І особисто мене це дуже порадувало, адже в нас дівчата воюють так само як і чоловіки.
Але, на жаль, радянські установки в головах людей навіть сьогодні призводять до знецінення цього пам'ятного дня. Особливо, коли молоді батьки вирішують, що в цей день треба дарувати подарунки хлопчикам.
В батьківських чатах дитячих садочків та шкіл вже йде справжня ідеологічна війнонька, в якій, на жаль, не завжди перемагає здоровий глузд. Більшість батьків висловлюються за подарунки хлопцям, і ні на які конструктивні зауваження свідомих людей не реагують.
День захисників – не лише чоловіче свято
Для мене особисто це – трагедія, адже ми знову повертаємося в наративи минулого, перетворюючи пам'ятний день на свято шкарпеток та "по 50 грамів за чоловіків". Саме тому я хочу дещо роз'яснити для всіх наших шановних громадян. Перше. Цей день не є чоловічим.
Ми живемо у XXI сторіччі, де права жінок і чоловіків абсолютно рівні. Сьогодні будь-яка дівчина може стати:
- морпіхом;
- бійцем Сил спеціальних Операцій;
- служити в піхоті. І не обов'язково медиком, а саме бійцем.
І в таких дівчат набагато більше мужності, ніж у переважної більшості наших чоловіків. Ви вже пробачте мені, але це правда.
Подарунки недоречні в День захисників
Друге. Цей день не є Новим Роком чи Днем народження. Подарунки в цей день взагалі недоречні.
Найкращим подарунком буде ваше щире "Дякую за службу" тим, хто зараз виконує бойові завдання на Сході. І хлопцям, і дівчатам. Усі вони на фронті в однакових умовах.
Читайте також Без шкарпеток та одеколонів: нове визначення свята 14 жовтня знищує совкову маячню
У мене росте син, якому в листопаді буде 6 років. Він ходить у звичайний дитячий садочок на Троєщині, де ми живемо. І слава Богу, що жодна вихователька і батьки інших дітей не пропонували щось подарувати хлопчикам 14 жовтня. Мене це щиро тішить.
Як правильно проводити День захисників та захисниць
Але так далеко не всюди. Тому я пропоную ось такі варіанти проведення цього дня в школах та навіть в дитячих садочках.
Розкажіть дітям, чому ми відзначаємо День захисників і захисниць України. Поясніть, що цей день про тих, хто захищає нас від російської агресії. Що Росія загарбала наш Крим і розпочала війну на Сході, де загинуло понад 4 тисячі наших солдатів. Так, дітям не просто розповідати такі речі, але це правда, і вона має звучати.
Ідеальний варіант – покласти квіти на Алеї Героїв. На кожному кладовищі в нашій країні вже є особливі місця, де поховані наші солдати.
Я намагаюся водити свого малого на цвинтар до своїх побратимів. Він ще не все розуміє, але проходячи повз Стіну пам'яті біля Михайлівського Собору, вже точно знає, що це фотографії наших Героїв. Як підросте – поясню більше.
Стіна пам'яті біля Михайлівського собору / Фото з Вікіпедії
Круто буде купити два десятки листівок, і щоб діти підписали їх для військових, які на фронті. Але при цьому не можна змушувати. Тільки розповісти, для кого це, і попросити написати чи намалювати щось від себе.
У деяких школах є пам'ятні дошки загиблим військовим, які там навчалися. Наприклад, у Київській школі №216 – на честь нашого побратима Олексія Буслаєва. Було б круто провести біля них хвилину мовчання та розказати дітям трохи більше про цих людей.
Радимо прочитати Ціна мирного неба – історії 8 років війни, що ожили в текстах 24 каналу
Особисто я в цей день піду на кладовище і покладу квіти. А потім поїду в зал і лупану посилене тренування за тих, кого більше немає з нами. Пити не буду, і вам не рекомендую.
Дуже сподіваюся що з часом ми навчимося більш усвідомлено відзначати такі дні, і не будемо, як наші сусіди, пиячити і горланити щось на кшталт "можем повторіть".
Кожна адекватна людина в нашій країні знає і розуміє – ми не хочемо війни, ми не кликали її на нашу землю. Але при цьому ми не відступимо і свого не віддамо.
А після перемоги будемо вшановувати тих, хто нас захищав, і згадувати тих, хто загинув. З жалем і сумом, а не з п'яною посмішкою та ідіотськими закликами.
Будьте розумними, дорогі українці. Привітайте і подякуйте тим, хто є справжніми захисниками і захисницями нашої землі.
Дивіться відеоблог "VETERANO блог" на 24 каналі: