Не йдуть у бій, здаються в полон або вбивають своїх: як виживають на війні російські солдати

За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, у розмовах між собою більш досвідчені, але не вмотивовані воювати солдати подекуди діляться з товаришами по службі "мудрістю". Окупанти цілком зрозуміли, що довіряти командуванню категорично не можна за будь-яких обставин.

Дивіться також Путін вирішив безжалісно відправити на смерть строковиків з Бєлгорода, Курська та Брянська

Якщо офіцери кажуть, що після виконання якогось завдання їх відведуть на ротацію додому, це є лише заохоченням до штурму, але ніяк не правдою. Крім того, загарбницьке військо зрозуміло, що російська артилерія безжалісно б'є по своїх у разі отримання відповідного наказу.

Росіяни стріляють по своїх, аби підрозділ швидше вивели з передової

Одним із варіантів виживання та якомога швидшого потрапляння в більш безпечне місце, на думку російських солдатів, є шкідництво своїм же. Якщо кількість боєздатного особового складу знизиться до того мінімуму, який встановило командування, угруповання виведуть на ротацію. Але подекуди для цього треба, щоб у строю залишалося 5 – 10 осіб зі сотні. Тому деякі путінські військові лише вдають, що йдуть у бій, відсиджуються за укриттям та намагаються непомітно для всіх стріляти по своїх. 

Крім того, загарбники зрозуміли, що ефективним способом уникнути подальшої участі у бойових діях є самостріл. Юридично Росія не бере участі у війні, тому притягнути солдата до відповідальності за це неможливо. У випадку, якщо пораненого евакуюють до лікарні, його не зможуть ні в чому звинуватити, адже неохайне поводження зі зброєю, згідно із законом, не дорівнює дезертирству.

Також контрактники розуміють, що найкращий для них варіантом – здатися у полон. Для того, щоб опинитися у безпеці, теплі та бути нагодованим, а також уникнути особистої відповідальності за вторгнення в Україну, головне – ніколи не стріляти по захисниках України на ураження. У випадку, якщо людина нікого не поранила та не вбила, проти неї можуть навіть не порушувати кримінального провадження. Як кажуть загарбники, складання зброї – найбільш безпечний та комфортний спосіб дочекатися кінця війни, або потрапити додому без додаткових пригод у разі обміну.

Тим, хто не готовий до участі в боях, також радять триматися якомога далі від безпосереднього зіткнення. Перебування в укритті замість активної участі в штурмі позицій ЗСУ може захистити не тільки від влучних пострілів захисників України, але й від смерті від своїх. Річ у тому, що росіяни під час бою, зазвичай, ведуть обстріли з артилерії та мінометів без огляду на те, що у зоні ураження перебувають і їхні військові.

Кожен воює сам за себе

Російські окупанти постійно скаржаться на те, що командуванню взагалі немає діла до проблем особового складу. Батальйонні тактичні групи, що перебувають на війні з самого її початку, зганяють у наступ, попри те, що в них залишилося по 30 – 40 осіб. Залишки рот, які відмовляються воювати, можуть уникнути участі в бойових діях, але для цього треба, аби командири не могли вирахувати бунтарів.

Розмови з представниками середньої офіцерської ланки, вмовляння їх зупинити постійне та безглузде відправлення людей на позиції в ролі "гарматного м'яса", ні до чого не призводять.

Фактично виживання росіян на українській землі у цій війні – особиста проблема кожного із загарбників. Ніхто з окупантів не розраховує на те, що у випадку поранення його витягуватимуть з поля бою. Ніхто не впевнений у невідкритті вогню на ураження з боку своїх. Так само всі бояться командирів та каральних загонів, але при цьому всі визнають, що виконання наказів командування – вірний шлях до смерті. Оскільки ЗСУ не промахуються, а генерали не планують операції з метою зберегти особистий склад від загибелі.