Здається, відповідь очевидна: ні, такої подорожі насправді не було. Принаймні жодних доказів, що грецький цар справді десятиліття блукав морем після Трої й пережив саме такі пригоди, археологи не знайшли. Назвати "Одіссею" просто вигадкою теж було б надто легко, інформує HistoryExtra. У цьому міфі могли зберегтися уламки справжньої історії – пам’ять про світ пізньої бронзової доби, давні війни, міграції, морські подорожі й політичну карту Греції, яка існувала задовго до самого Гомера.
Чи могла "Одіссея" мати історичну основу?
Якщо сприймати сюжет буквально, "Одіссея" не є правдивою історією. Немає доказів, що Одіссей справді десять років повертався з Трої на Ітаку, долав циклопів, чув спів сирен чи зустрічав морських чудовиськ. Та історики дедалі частіше дивляться на такі епоси інакше. Вони можуть бути не хронікою подій, а культурною пам’яттю – історіями, які зберігають відлуння реальних подій навіть тоді, коли самі події вже перетворилися на легенду.
До появи писемної традиції важливі історії передавали усно. У суспільствах, де грамотність не була поширеною, пам’ять про війни, правителів, переселення й катастрофи трималася на оповідачах. Вони переказували ці сюжети з покоління в покоління. Деталі змінювалися, герої ставали більшими за життя, а реальні події обростали міфом. Але певне історичне ядро могло зберігатися дуже довго.
Які реальні події могли сховатися в міфі Гомера / Фото unsplash
Ісландські саги зберегли пам’ять про поселення вікінгів за кілька століть до того, як їх записали. Давня ірландська література містить відлуння суспільства залізної доби, хоча самі тексти фіксували вже в середньовіччі. Переказ народу кламат про вогняну битву богів, яка зруйнувала величезну гору й утворила западину на місці сучасного озера Крейтер, може зберігати пам’ять про реальне виверження вулкана Мазама приблизно 7 700 років тому.
З "Одіссеєю" могло статися щось подібне. Вона не доводить, що Одіссей існував саме таким, яким його описав Гомер. Але вона могла зберегти пам’ять про давній світ, який справді існував.
Що археологія каже про Трою?
Довгий час багато науковців вважали саму Троянську війну повністю міфічною. Ситуація змінилася у XIX столітті, коли німецький археолог Генріх Шліман почав розкопки на території сучасної Туреччини, де, як вважають, була давня Троя, пише Esquire. Методи Шлімана згодом не раз критикували. Вони були далекими від сучасних археологічних стандартів.
Пізніші дослідження підтвердили головне: на цьому місці справді існувало велике укріплене місто пізньої бронзової доби, яке неодноразово зазнавало руйнувань. Чи описує Гомер одну реальну війну, чи змішав у поемах пам’ять про кілька різних конфліктів – досі невідомо.
Дедалі очевидніше інше: він спирався на уявлення про цивілізацію, яка процвітала за багато століть до його часу. Саме тому "Одіссея" цікава не як документальна історія одного царя, а як міф, вплетений у реальне тло. У ній є вигадані істоти й божественне втручання, але за цим стоїть світ морських подорожей, малих царств, воєн, союзів і небезпек, характерних для давнього Середземномор’я.
Коли була написана "Одіссея"?
"Одіссею" найімовірніше записали наприкінці VIII або на початку VII століття до нашої ери. Це приблизно через чотири століття після занепаду мікенської цивілізації – саме того світу, який став історичним тлом для гомерівських поем. Питання про самого Гомера теж залишається відкритим.
Дослідники досі сперечаються, чи був він однією реальною людиною, кількома поетами, чи радше ім’ям, яке пізніше пов’язали з довгою усною традицією. До того як у VIII столітті до нашої ери греки запозичили алфавіт у фінікійців, великі сюжети передавали усно. Це робили співці, яких називали аоїдами. Вони запам’ятовували й виконували величезні поетичні тексти, використовуючи повтори, сталі епітети й знайомі сюжетні формули.
Саме це допомагало тримати в пам’яті довгі оповіді й переказувати їх перед слухачами. Тому "Одіссея" поєднує два пласти. З одного боку – відлуння мікенського світу пізньої бронзової доби. З іншого – уявлення, тривоги й політичний досвід доби, у якій жив сам поет або поети, що сформували цей текст.
Політична картина "Одіссеї" з багатьма невеликими володіннями, якими керують місцеві царі, загалом перегукується з тим, що археологи знають про Грецію пізньої бронзової доби. Це не робить пригоди Одіссея документальними, але пояснює, чому поема не висить у порожнечі.