Агресивні плани Росії

Росія довго готувала захоплення Криму – український півострів був ласим шматком для імперії. Тут були військові бази росіян та чимало лояльного до РФ населення. Не бачила у Росії ворога й київська влада. У Москві цим радо користувалися – вели активну пропаганду в Криму та самій Росії, спонсорували проросійських маргіналів (більшість українського політикуму на півострові хоч і симпатизувала РФ, але бачила себе частиною України).

Читайте також День початку окупації Криму: як змінився український півострів за 7 років

Не забували й про Київ – навколо проросійського президента Януковича з'явились агенти впливу Росії, вони зайняли ключові посади в армії та спецслужбах. Один з них – громадянин Росії Павло Лебедєв – очолив міноборони та займався руйнуванням української армії. Він вперто ігнорував всі повідомлення підлеглих про агресивні плани Росії щодо Криму (а такі відомості були). Нині він мешкає та веде бізнес в тимчасово окупованому Криму.

Перед ним міністром оборони був Михайло Єжель – він у 2010 році відмовився від планів РНБО (було ухвалене рішення) щодо посилення українського військового контингенту в Криму, чим за кілька років скористається Росія. Українське військо в 2014 році було безпорадне перед агресією й поодинокі випадки мужності та героїзму бійців ЗСУ та моряків Чорноморського флоту лише підкреслюють сюрреалізм ситуації. Нині пан Єжель переховується від українського правосуддя в Білорусі.

Команда "КВК" "Пріма" жартує про Крим восени 2009 року:

Після війни, яку Росії розв'язала проти Грузії у серпні 2008 року, в Кремлі зрозуміли, що світова спільнота боїться Росії й готова заплющувати очі на її "пустощі". Наступною виявилась Україна. Ще одним важливим висновком війни проти Грузії стало те, що військова сила – це добре, але якщо до неї додається ще пропаганда та допомога підгодованої п'ятої колони – це ще краще.

За рік до Революції Гідності Росія та Білорусь проводять спільні воєнні навчання "Захід-2013". Їх легенда наступна: на території сусідньої держави безлад, намагаються захопити владу, створюються незаконні збройні формування. Росія і Білорусь як країни-сусіди приходять на допомогу легітимній владі та наводять порядок.

Збіг? Ні, зовсім ні. Українська розвідка про ці та інші плани добре знала. Їй було відомо про 37 тисяч військових на кордоні з Україною, які після навчань не повернулись до місць постійної дислокації), але усунулась від своєї прямої роботи – захисту державності. "Непомічені вояки" незабаром стануть частиною окупаційних військ. Знали українські військові й про російські олімпійські хитрощі.

Наказано – мовчати:

Прикриттям для окупаційного контингенту стала Олімпіада-2014 в Сочі. Під приводом захисту спортивних змагань від "атак терористів" до Краснодарського краю перекидають 31-у окрему десантно-штурмову бригаду з Ульяновська, 98-му повітрянодесантну дивізію з Іванова. Також росіяни повітряним шляхом перекидали в Анапу, Ростов-на-Дону повітряно-десантні війська з Тули, Рязані, Кубинки. Далі їх перевозили до Криму великими десантними кораблями Чорноморського флоту РФ "Азов" і "Фільченков".

Захоплення Криму – версія окупантів

Норми міжнародного права не дозволяють захоплювати чужу територію. Це незаконно і злочинно. Навіть для країни-власниці величезної армії та ядерних ракет. Втім, є вихід – створити ілюзію та змусити міжнародну спільноту повірити в те, що Крим сам забажав приєднатися.

Коли в Києві почалася Революція Гідності у Кремлі зрозуміли – настав їх час. Тоді було активовано "план".

Читайте також Пінчук заплатив Росії 570 мільйонів рублів податків після окупації Криму і війни на Донбасі

Нині офіційна російська пропаганда говорить, що після повалення режиму Януковича та відсторонення його 22 лютого 2014 року до влади в Києві прийшли "фашисти", що більше Януковича не любили тільки Росію, росіян та все російськомовне. Через це в російськомовних регіонах України нібито здійнялась паніка та люди почали стихійно організовуватись у загони самооборони. Особливо вдало, що дуже дивно для спонтанних вчинків, вони організувались у Криму – зі зброєю та формою. Їм так сподобалось організовуватись, що ці загони назвалися "Сили самооборони Криму" та дали команду парламенту автономії провести референдум та запитати людей, а чи не варто від'єднатись від України та приєднатись до Росії. Це було 27 лютого 2014 року, а вже 16 березня такий "референдум" відбувся й 18 березня влада Росії не відмовила кримчанам й забрала півострів собі.

Они не являются российскими, а форму можно купить в любом военторге,
– Путін бреше 4.03.2014 та народжує мем.

Звісно, це повна маячня, яка не витримує жодної критики й в неї можуть вірити або зомбовані пропагандою люди, або відверті вороги логіки та здорового глузду. Нині це визнають навіть самі росіяни, які вважають кримську операцію прикладом воєнних хитрощів. Насправді ж це – класичний ніж у спину народу, який вони називають "братнім".

Легендарна брехня Путіна:

Як відбувалась окупація насправді

Факти свідчать про зовсім інше. 20 лютого 2014 року – в Криму "несподівано" з'являються 10 000 невідомих військових без знаків розрізнення. Вони говорять російської мовою зі стійким акцентом, який видає в них мешканців саме Росії, а озброєння та манера дій – приналежність до елітних загонів сил спеціального призначення. В них новітня російське військове екіпірування "ратник", нові кевларові шоломи, зброя та техніка – автомати та кулемети, засоби зв'язку, російські джипи "Тигр". Вони блокували українські військові частини та встановили контроль над інфраструктурними об'єктами Криму. Диверсанти отримали в народі ім'я – "зелені чоловічки" – через колір форми та аналогії з прибульцями. В Росії їх з любов'ю називають "вежлівиє люді".

До теми Чи є ядерна зброя Росії в окупованому Криму: що каже українська розвідка

Українська армія, хоч і мала чисельну перевагу, була деморалізована та не чинила опору. Мовчав Київ й не віддавав наказів. В таких умовах врятувати ситуацію спробували прості громадяни України. 26 лютого під стінами Верховної Ради АРК пройшов багатолюдний проукраїнський мітинг. Його учасники домоглися від депутатів відмови від зради України. Мітингарям спробували завадити проросійські сили у цивільному (представники маргінальних партій, а також перевдягнені козаки, "байкери Путіна" та інші російські агенти), але їх атаки були відбиті.

Читайте також День кримськотатарського спротиву російській окупації: вільні люди проти "чоловічків"

В ніч на 27 лютого озброєні росіяни та їх агенти у цивільному, налякані масштабним проукраїнським мітингом, перейшли до відкритих агресивних дій. "Зелені чоловічки" захопили парламент та вивісили на ньому російський прапор.

Кримський парламент захопили "зелені чоловічки":

Проти російських кулеметів і спецназу проукраїнські сили виступити не наважились, а підтримки серед місцевих міліції та СБУ вони не знайшли. Так почалася відкрита фаза окупації, яка завершилась "плебісцитом" та "приєднанням" до РФ.

Сепаратисти вершать свою справу:

Як Росія брехала про Крим і "зелених чоловічків"

Ведення війни комбатантами без знаків розрізнення є воєнним злочином і порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Через це Росія довго не визнавала приналежність "зелених чоловічків" до себе, нахабно та цинічно ігнорувала логіку та факти. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу вперто заперечував очевидне та називав все вигадками. Так само робив його начальник – президент Росії Путін.

Але ж що там відбувалося? Люди приходили, блокували озброєні підрозділи, підрозділи збройних сил і домовлялися з ними про те, що вони повинні підкоритися вимогам і волі народу, що проживає на цій території. Не було жодного зіткнення, жодного разу ніхто не стріляв,
– президент Путін цинічно бреше журналістам 4 березня 2014 року.

Так народився мем "їхтамнєт". Тепер "їхтамнєтами" називають російських військових, що незаконно воюють за межами Росії – на Донбасі, а також в інших гарячих точках планети – Сірії, Лівії, Центрально-Африканській Республіці тощо. Але починалось все з Криму.

Важко шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо якщо її там немає. Це тим більше безглуздо, якщо ця кішка розумна, смілива і ввічлива,
– міністр оборони Росії Шойгу глузує з приводу "зелених чоловічків".

17 квітня 2014 року Путін визнав, що "зелені чоловічки" – його. Він заявив, що російській військові встали за спинами людей.

Я і не приховував, що наша задача полягала в тому, щоб забезпечити умови для вільного волевиявлення кримчан – щоб не було такого, що зараз відбувається на сході України, щоб не було збройних загонів націоналістів... Тому за спиною сил самооборони Криму, звичайно, встали наші військовослужбовці,
– Путін визнає, що збрехав про "зелених чоловічків" на прямій лінії 17.04.2014.

24 жовтня 2014 Путін також визнає Росію винної у порушенні міжнародного гуманітарного права та правил ведення війни, коли заявить, що російські спецпідрозділи блокували українських військових у лютому – березні.

До теми Держзрадникам Аксьонову та Константинову висунули нові підозри

Саме під дулами російських автоматів й відбулося захоплення Криму, фейковий "референдум" та "приєднання".

Наразі в міжнародних судах триває розгляд справ проти Росії за окупацію Криму. Зокрема, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у проміжному рішенні визначив дату початку окупацію українського півострова як 20 лютого 2014 року. В цей час Янукович ще сидів на Банковій та радився з Портновим, а вірні їм "беркутівці" вбивали людей на Майдані та Інститутській. Таким чином, Росія почала агресію ще до перемоги Революції Гідності. Окупанти називають датою появи "зелених чоловічків" 22.02.2014, але самі викрили себе медаллю за захоплення півострова, на якій викарбували 20.02.2014 як початок операції. Це лише один з доказів брехні Росії, за яку вона неодмінно відповість. Як відповість і за воєнні злочини.