Останнім часом ми багато чули про місто Сміла Черкаської області. Розглянемо його приклад. У 2010 році котельні і теплові мережі міста Сміла міська рада передала Товариству "Сміла Енергоінвест". З року в рік горе-підприємці отримували від смілян платежі за тепло, але розраховуватися за газ не поспішали.
Читайте також: Мітинг на Черкащині: чи доведеться городянам виплачувати борг за опалення
У результаті такої діяльності борг приватників за газ склав понад 85 мільйонів гривень. Сума просто гастрономічна для невеличкого містечка. Крім боргів за газ, "Енергоінвест" за сім років "напрацював" і інші проблеми для смілян. За майно не сплачував, звітність не надавав. Про реальний стан активів наразі мало що відомо.
Опалювальний сезон у Смілі щороку починався так само нервово, як цьогоріч. У квартирах холодно до середини листопада. Школи і садочки не працюють, з лікарні евакуюють хворих і персонал. А потім впродовж зими ще й кілька разів вимикають тепло. І виживай як хочеш. Просто бойові дії, а не надання житлово-комунальних послуг.
Напрошується питання: куди увесь цей час дивилася місцева мерія? Чому не вживала заходів для припинення договору з "Енергоінвестом"? Чому не забирала майно, а дозволяла збирати гроші з містян і не розраховуватися з постачальниками?
Питання і до правоохоронців. З 2015 року розслідується справа щодо зловживань "Енергоінвесту". Тут також невизначеність – справа у суді, винесення вироку чекати невідомо скільки. Та й який він буде, цей вирок найгуманнішого українського суду, піди вгадай.
Поки чиновники робили вигляд, що у Смілі все в порядку, спритні ділки на очах у всіх методично крали десятки мільйонів людських грошей. І при цьому регулярно ставили під загрозу здоров'я і життя тисяч смілян.
Адже система теплопостачання міста – елемент критичної інфраструктури. Зупинка її роботи в холоди – гарантована соціальна катастрофа зі значною кількістю жертв.
Перші ж порушення "Енергоінвесту" мали привести до негайного спрацювання системи запобіжників. Договір з приватниками мав бути розірваний. Майно повернено в управління громаді. Винні особи протягом двох місяців притягнуті до кримінальної відповідальності.
Читайте також: Криза з опаленням дісталася до Одещини: люди перекрили дорогу
Цього своєчасно зроблено не було. У результаті мешканці Сміли тижнями мерзли, хоч і сплатили за тепло. До речі, люди сплатять за це ж саме тепло і вдруге. Бо повернути 85 мільйонів "Нафтогаз" все одно вимагає. І зробить це новий користувач теплових мереж. Тобто міська влада, бюджет якої наповнюють самі ж сміляни.
Місто Сміла
Сміла – невелике містечко в Центральній Україні. Ситуація з опаленням в ньому – це лише приклад стану критичної інфраструктури у масштабах всієї країни. Коли одні олігархи володіють облгазами, інші обленерго, а треті – електростанціями – це не просто ризик. Це проблема, яку відчуває кожен з нас.
Це вкрадені через різноманітні схеми мільярди наших гривень. Це низька якість монопольних послуг. Це застаріла, аварійно-небезпечна і екологічно шкідлива виробнича база. Це загроза нашому здоров'ю і життю.
Чому ми маємо чекати, коли лавина нових Сміл накриє наші родини у вигляді вибухів газу, віялових відключень електрики, клубів отруйних викидів. Світова практика говорить нам про неприпустимість зловживання монопольним становищем. Особливо на підприємствах, від роботи яких залежать життя і добробут десятків мільйонів людей.
Право приватної власності не абсолютне. "Власність зобов'язує" – написано в Конституції України. Це значить, слід негайно зупинити викачування ресурсів країни олігархами через неефективні монополії. Критична інфраструктура має контролюватися Державою. А у деяких випадках навіть управлятися нею.
Україна зараз – це велика Сміла. Роками люди віч-на-віч зі злодіями. Перемога у цьому протистоянні – справа кожного з нас.