Live
Переглядів: Час читання:24 хв

Путіна розтоптали на саміті в Китаї: ексклюзивне інтерв'ю Латушка про темні плями переговорів і підготовку Лукашенка до війни

Інтерв'ю Павла Латушка

Після саміту в Китаї залишилося чимало запитань щодо справжніх домовленостей між Москвою та Пекіном. Водночас поведінка Владіміра Путіна під час зустрічі із Сі Цзіньпіном викликала нові дискусії про становище російського лідера та його залежність від Китаю. Не менш тривожними є сигнали з Білорусі, де Олександр Лукашенко дедалі частіше говорить про підготовку до можливої війни.

 
Adv

Про те, які наслідки матиме саміт у Шеньчжені, чи зможе Європа впливати на переговори, до чого вдаються Москва й Мінськ у ядерному шантажі та що означають останні заяви Лукашенка, в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів заступник керівника Об'єднаного перехідного кабінету та керівник Народного антикризового управління Білорусі Павло Латушко.

популярні відео

Ми всі стежимо за самітом у Шеньчжені. Багато хто вважає, що він не приніс конкретних результатів, а диктатори просто зібралися, щоб продемонструвати єдність і кинути виклик демократичному світу. Чого ви очікували від цієї зустрічі та хто зрештою отримав від неї найбільше? Чи можна говорити про перемогу Китаю над Росією?

Реклама

Звичайно, були очікування, що це може стати новою Ялтою. Деякі політологи навіть порівнювали саміт із Мюнхенською змовою.

Але варто згадати, що Ялтинська конференція була зустріччю переможців Другої світової війни наприкінці війни. Вона призвела до переділу сфер впливу: сформувався соціалістичний блок під контролем Радянського Союзу, а Захід створив свій блок. Так виникло протистояння двох систем.

Мюнхенська угода, своєю чергою, була укладена перед початком Другої світової війни, щоб відтермінувати її. Тоді Судетську область Чехословаччини передали нацистській Німеччині. Угоду підписали європейські держави – Велика Британія, Франція та Італія.

Однак нічого подібного на саміті в Шеньчжені не відбулося. Кожна зі сторін мала власні інтереси.

Для Кремля головним було продемонструвати повернення Росії у світову політику та показати її нібито наддержавою, яка впливає на глобальні рішення. Російська пропаганда намагалася використати саміт саме з цією метою.

Реклама

Китай прагнув продемонструвати своє світове лідерство, зокрема в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

США, зі свого боку, хотіли використати цей формат, щоб обговорити ситуацію в Україні та можливі шляхи досягнення домовленостей.

Проблема полягає в тому, що Сполучені Штати готові поступатися інтересами України заради миру. У цьому питанні вони не демонструють твердої позиції.

Звичайно, США також цікавила ситуація навколо Ірану. У результаті ми побачили дуже цікаву протокольну перемогу Китаю над Путіним. Як колишній посол і дипломат, можу оцінити її рахунком 5:0 на користь Сі Цзіньпіна. У Путіна – великий жирний нуль.

У чому це проявилося? По-перше, у зустрічі в аеропорту. Путіна зустрічав секретар одного з комітетів Центрального комітету Комуністичної партії Китаю. Російська пропаганда тоді заявила, що нічого страшного в цьому немає, адже в Китаї нібито не заведено, щоб керівника держави зустрічав інший лідер.

Реклама

Але потім прилетів Трамп, і Сі Цзіньпін особисто вийшов на червону доріжку зустрічати президента США біля трапа літака.

Цікаво, що Путін спускався з літака під закритою парасолькою, щоб його ніхто не бачив. Можливо, боїться снайперів. Трамп же скористався відкритими сходами, які підвели до його літака. Це вже один нуль.

Представник Китаю, який зустрічав Путіна, був значно вищим за нього. Це також могло бути частиною протоколу?

Так, його зріст – 195 сантиметрів. Але це теж могло бути зроблено спеціально, щоб він дивився на Путіна зверхньо й демонстрував домінування. Саме так це й виглядало.

Далі згадаємо спільне фото учасників саміту. Путін намагався стати поруч із Трампом, щоб утрьох із Сі Цзіньпіном опинитися в центрі кадру. Адже оператори могли б сфотографувати їх разом. Однак на таких самітах не заведено запрошувати дружин або чоловіків лідерів на спільні фотографії.

Реклама

Це характерно для двосторонніх робочих чи офіційних державних візитів. Під час офіційних обідів присутність подружжя цілком можлива.

Спільне фото на саміті / Iori Sagisawa, Pool via REUTERS

Але цього разу китайський протокол спеціально запросив дружину Сі Цзіньпіна. У результаті Путін не опинився поруч із двома лідерами наддержав. Це вже три нуль на користь Китаю.

Якщо подивитися на вечірній обід, то на оприлюднених кадрах видно, що до зали разом заходять Сі Цзіньпін і Дональд Трамп. Путін, якщо вірити відео міжнародних журналістів, уже сидить за столом. Зазвичай усі лідери або принаймні найвпливовіші з них заходять разом. Для Путіна місця в цій процесії не знайшлося. Чотири нуль.

Нарешті, тривалість переговорів. Зустріч Трампа з Путіним, за словами Ушакова, тривала 45 хвилин. Натомість переговори Трампа із Сі Цзіньпіном – півтори години. Це повний протокольний програш і демонстрація того, що для Сі Путін є молодшим братом.

Реклама

Але у Путіна теж є свій молодший брат – Лукашенко. Виходить, що для китайців роль молодшого брата тепер виконує сам керівник Кремля. Варто звернути увагу й на те, як починалася зустріч президента США з Путіним. Трамп запитав: "Хто це?", а потім підійшов до нього і сказав: "Це мій друг".

Мені це трохи нагадало кадри з фільму "Джентльмени удачі", де герой Леонова вигукує: "А кого це я бачу? А хто до нас прийшов?". Приблизно так це й виглядало.

Повна розмова з Павлом Латушком: дивитись відео

Які головні результати саміту можна побачити в підсумковій декларації?

Тепер поговорімо про серйозні речі. У декларації за підсумками саміту було небагато пунктів, фактично сторони майже ні про що не домовилися.

Однак прозвучали позиції, які були вигідні Китаю. Наприклад, Китай порушив дуже важливе питання – повне скорочення ядерних озброєнь. Це особливо актуально на тлі того, що Путін, Медведєв і російська пропаганда протягом останніх років використовують ядерну зброю як інструмент шантажу не лише проти України, а й проти Європейського Союзу та держав НАТО.

Реклама

Російські представники постійно погрожували ударами по Лондону, Берліну, Парижу та Варшаві. Заявляли, що Варшава може припинити існування за два-три дні в разі застосування ядерної зброї. І тут Китай заявляє, що така ситуація неприпустима і ядерні озброєння потрібно скорочувати.

До речі, певною мірою ця позиція збігається з позицією президента США, який раніше також виступав за часткове скорочення ядерних арсеналів. Це можна вважати позитивним моментом.

Водночас, коли слухаєш виступ Путіна, який закликає дотримуватися Статуту ООН і не порушувати міжнародне право, виникає логічне запитання: хто ж сам порушує ці норми? Росія.

Це суто пропагандистська спроба назвати білим те, що є чорним, хоча саме Росія відповідальна за порушення міжнародного права.

Сі Цзіньпін також наголошує на важливості територіальної цілісності. Це важливо для України й Білорусі, адже ми зацікавлені в дотриманні цього принципу. У світі не повинно бути територіальних воєн – ми ж не в Середньовіччі живемо.

Реклама

Однак тут може бути й подвійний сенс, адже Китай має на увазі також Тайвань і власні національні інтереси. Трампа цікавили питання Ірану та енергетичного забезпечення.

У декларації, зокрема, йшлося про постачання енергоресурсів. Але тут потрібно розібратися в причинах ситуації. Путін говорить про проблеми з постачанням енергоресурсів.

Але хто знищив Кременчуцький нафтопереробний завод у квітні 2022 року? Росія. Хто веде загарбницьку війну? Також Росія. Україна завдає ударів по російській нафтовій інфраструктурі, щоб послабити можливості російської армії та загалом Росії продовжувати війну. Це логічно й зрозуміло.

Однак ці удари не є головною причиною проблем на світовому енергетичному ринку. Насамперед на нього вплинула ситуація навколо Ірану та Ормузької протоки. Про це не говорять повністю, адже кожен озвучує лише те, що йому вигідно, і відстоює власні інтереси.

Китай заявляє про важливість територіальної цілісності та скорочення ядерних озброєнь. Водночас раніше його представники наголошували, що врегулювати війну в Україні без Європи неможливо. Наскільки важливою буде роль європейців у переговорах?

Мені здається, Китай дотримується цієї позиції і, сподіваюся, продовжить наполягати на важливості участі європейців у переговорах. Європейці зараз сформували нестандартну делегацію, що викликало чимало дискусій і суперечностей усередині Європейського Союзу.

Йдеться про формат "п'ять плюс три". П'ять держав – Франція, Велика Британія, Німеччина, Італія та Польща – представлені на рівні керівників урядів або держав. Ще три представники – від Європейського Союзу: голова Європейської ради Антоніу Кошта, голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і єврокомісарка з питань зовнішньої політики Кая Каллас.

Нещодавно я був на закритій дипломатичній зустрічі за участю європейців. Вони визнавали, що це складне рішення і не зовсім правильне. Деякі керівники європейських країн також висловлювали таку думку. Адже є уповноважені органи, які мають вести переговори, зокрема Європейська рада на чолі з Антоніу Коштою та представниця ЄС із зовнішньої політики Кая Каллас.

Однак Росія категорично блокує можливу участь Каї Каллас у переговорах, оскільки вона представляє Естонію. До речі, один західний дипломат, який раніше працював послом в Естонії, розповів мені, що від моменту проголошення незалежності Литви, Латвії та Естонії, наскільки він пам'ятає, не було жодного візиту на вищому чи високому рівні до цих держав.

Тобто Росія досі не хоче підтримувати контакти на найвищому політичному рівні з цими країнами. Формально вона визнала їхню незалежність і встановила дипломатичні відносини, але повноцінно комунікувати не бажає. Естонія й досі залишається для Москви подразником.

Отже, кожна сторона намагалася просунути власні інтереси. Путін так і не отримав визнання як лідер наддержави. На мою думку, Китай це чітко продемонстрував.

Чи є ознаки того, що Китай готовий обмежити військову допомогу Росії?

До речі, щойно з'явилася інформація в газеті The Moscow Times про те, що в день візиту Путіна до Шеньчженя Китай ухвалив рішення фактично призупинити постачання Росії двигунів для дронів, а також радіомодулів, які використовують у безпілотниках. Тобто Китай призупиняє цю технічну допомогу.

До речі, 18 листопада Китай запровадив нові обмеження на експорт компонентів для безпілотників, які Росія використовує для виробництва ударних "Шахедів". Під експортний контроль потрапили реактивні двигуни, радіомодулі, регулятори швидкості та електродвигуни. Тепер для їхнього постачання за кордон потрібен спеціальний дозвіл Міністерства торгівлі КНР. Частину цих компонентів Росія використовує на виробництві дронів в "Алабузі" у Татарстані. Україна привітала рішення Пекіна, однак деякі важливі комплектуючі для російських безпілотників поки залишилися поза обмеженнями.

Звичайно, було б добре, якби він також припинив постачання мікросхем. Адже половина мікросхем у ракетах, що летять по Україні, має китайське походження. Там є і білоруська складова, і, до речі, американська.

Я вважаю, що якщо Китай справді зацікавлений у припиненні війни, то багато залежить саме від позиції Сі Цзіньпіна та Китайської Народної Республіки. Ми вже говорили про це в попередніх ефірах. Україні важливо вести активну роботу з китайськими партнерами.

Кая Каллас наголошує на необхідності посилення санкцій проти Росії та участі Європи в майбутній архітектурі безпеки. Водночас у Берліні Мерц заявляє, що мирні переговори неможливі без України та Європи, Зеленський зустрічається з європейськими лідерами, а Трамп обіцяє не ухвалювати рішень без консультацій із Києвом. Наскільки активна позиція Європи змінює переговорний процес?

Я хотів би ще повернутися до теми Міжнародного кримінального суду. Тут є інтереси всіх трьох сторін. Безпосередньо зацікавлений у цьому Путін, адже МКС видав ордер на його арешт.

До речі, між міністерствами закордонних справ Росії та Білорусі є угода про протидію міжнародному кримінальному переслідуванню Путіна й Лукашенка. Це важливо розуміти.

У понеділок у Гаазі наша команда – Народне антикризове управління – провела закритий спеціальний захід, присвячений розслідуванню злочинів проти людяності, яке вже веде прокурор Міжнародного кримінального суду. Я не можу розкривати подробиці, адже зустріч була закритою.

Але можу сказати, що вона викликала значний інтерес. Співорганізаторами заходу стали посли Литви та України. Хочу подякувати Міністерству закордонних справ України за це рішення. Міністр Андрій Сибіга, як і обіцяв, підтвердив, що Україна підтримуватиме ці процеси. Також співорганізатором виступила Данія.

У заході взяли участь представники кількох десятків країн і провідні експерти. Ми бачимо дедалі більше бажання долучатися до цього процесу. Тож над Лукашенком також згущуються хмари.

Що стосується Трампа, то зрозуміло, чому він порушив питання МКС. На жаль, він запроваджує санкції проти Міжнародного кримінального суду, через що той змушений працювати більш закрито. Йдеться, зокрема, про безпеку суддів, прокурорів і слідчих. Це пов'язано зі справою Гази та Палестини, адже суд видав ордери на арешт Нетаньягу та деяких інших ізраїльських посадовців.

У Сі Цзіньпіна, звичайно, теж є свої побоювання. Давайте будемо відвертими: із правами людини в Китаї ситуація далека від ідеальної. Тому там також зацікавлені повернутися до питання абсолютного імунітету керівників держав. Він поширюється на три категорії посадовців: президентів, прем'єр-міністрів і міністрів закордонних справ.

Що стосується Берліна, то важливим є рішення Європейської комісії підтвердити фінансування України в розмірі 45 мільярдів євро на наступний рік. Важливо, щоб це рішення було остаточно ухвалене та реалізоване.

Також заявили, що починають роботу над 26-м санкційним пакетом проти Росії. Важливо, щоб його положення були узгоджені із санкціями проти Білорусі. Останнім часом я помітив, що режим Лукашенка дедалі частіше не потрапляє до нових санкційних пакетів.

У європейських столицях це пояснюють тим, що Лукашенко звільняє політичних в'язнів, тому в межах американського переговорного треку не варто посилювати санкційний тиск.

Зверніть увагу: послаблення санкцій проти режиму Олександра Лукашенка може створити додаткові можливості для Росії обходити західні обмеження. Лукашенко залишається союзником Кремля, підтримує російську агресію проти України, а білоруські товари й технології можуть використовуватися для зміцнення російської військової машини. Тому санкційний тиск на Мінськ важливо зберігати, навіть якщо Лукашенко звільняє частину політичних в'язнів.

Я проводив консультації в Берліні, Парижі, Австрії, Латвії та інших країнах. Але Лукашенко не припиняє репресій. Сьогодні він публічно заявив про свою позицію: не хоче змінювати внутрішню політику, адже це може призвести до повторення подій 2020 року. Він зібрав суддів і розповів, що відповів американцям на звинувачення опозиції в тому, що нібито торгує людьми: звільняє одних політичних в'язнів, але водночас саджає ще більше.

За його словами, якщо люди порушуватимуть закон, кількість політичних ув'язнених може зрости у п'ять або навіть десять разів. Ось така позиція Лукашенка. І хіба на це не потрібно реагувати? Потрібно.

А ще він же сказав, що суди мають бути готові працювати в умовах війни. Що він хоче від суддів в умовах воєнного часу? Це якась уже підготовка правових рішень до чогось?

Фактично він заявив, що потрібно опрацювати можливість створення військово-польових судів. Тобто дав доручення підготувати варіанти роботи судової системи в умовах воєнного часу.

Зараз Лукашенко веде два паралельні треки. Перший – це спроби всіма способами затягнути переговори до Мінська. Якщо цього не вдасться, він хоче, щоб його включили до переговорів щодо ситуації в Україні як учасника, тобто медіатора. Він сам публічно заявив, що хоче бути учасником цих переговорів і готовий приїхати великою делегацією, де б вони не відбувалися. Те саме повторює і його міністр закордонних справ.

Другий трек, який веде Лукашенко, – це підготовка до війни. І ми бачимо це на власні очі. Він розуміє, що є два можливі сценарії. Якщо Путін, від якого Лукашенко залежить, продовжить агресивні дії, але не досягне своїх цілей в Україні, то в певний момент може скористатися всіма цими угодами, зобов'язаннями та повною залежністю Лукашенка від Росії, щоб зажадати територію Білорусі.

Але якщо все-таки розпочнеться реальний переговорний процес, Лукашенко хоче через нього відновити власну суб'єктність, отримати визнання як президента, хоча він і не був обраний, та уникнути відповідальності за трьома потенційними ордерами.

Він хоче домогтися скасування санкцій і нічого не змінювати всередині країни. Про це він сьогодні знову заявив суддям. Зауважте, він звернувся саме до суддів. Фактично його послання таке: судіть і далі, відправляйте людей до в'язниць. Він дав зрозуміти, що репресивна система має продовжувати працювати. І водночас він хоче, щоб із нього зняли санкції. Ось такий у нього сьогодні підхід.

До речі, ще забув сказати про ядерну зброю. Яке протиріччя. Ви правильно підмітили. Адже коли Сі сьогодні заявив про пропозицію повного скорочення ядерної зброї і повернутися до жорсткого контролю про нерозповсюдження ядерної зброї, звичайно, це був чіткий сигнал Путіну.

Це чіткий меседж Путіну, але це одночасно і сигнал Лукашенку, тому що Лукашенко змінив Конституцію і позбавив Білорусь статусу без'ядерної держави.

Міністр закордонних справ Лукашенка вчора дав інтерв'ю індійському CNN. У ньому він заявив, що на території Білорусі розміщені тактична ядерна зброя та "Орєшнік". Щоправда, жодних підтверджень цьому немає.

Нагадаємо, міністр закордонних справ Білорусі Максим Риженков в інтерв'ю індійському телеканалу підтвердив розгортання в країні російської тактичної ядерної зброї та ракетного комплексу "Орєшнік". За його словами, цей крок є заходом стратегічного стримування на тлі нарощування сил НАТО поблизу білоруських кордонів.

Ми вчора спілкувалися в закритому форматі з однією групою експертів. Вони припускають, що, найімовірніше, йшлося лише про демонстрацію прибуття "Орєшніка". Можливо, це був муляж: його привезли на колісних тягачах МЗКТ, трохи покатали на околиці Білорусі, а потім вивезли назад.

Підтверджень розміщення тактичної ядерної зброї також немає. Тому навіть коли ми чули заяви Путіна про готовність вивести ядерну зброю з Білорусі, прибрати звідти "Іскандери" та "Орєшнік", треба розуміти, що наразі це фактично торгівля повітрям.

Вони можуть спочатку завезти туди ядерну зброю та "Орєшнік", а потім заявити: "Ми готові їх вивести". Насправді Путін не має особливого бажання розміщувати там ядерну зброю, тим більше передавати її під контроль Лукашенка.

Але використовувати цю тему для політичної гри він може. Фактично сьогодні ми побачили суперечність між позицією Китаю – головного стратегічного партнера Лукашенка після Росії, як він сам вважає, – та заявами білоруського режиму і його міністра закордонних справ.

Буквально за кілька годин до цього міністр вихвалявся, що в Білорусі є ядерна зброя. А тим часом Китай виступає за повне роззброєння і закликає припинити гратися зі зброєю та переміщувати її до інших країн.

Є ще один аргумент, яким міністр закордонних справ режиму Лукашенка пояснює розміщення ядерної зброї. Він стверджує, що це дозволить Білорусі не витрачати кошти бюджету на закупівлю озброєнь і гонку озброєнь, до якої Захід нібито колись примусив Радянський Союз.

Натомість ці гроші начебто можна спрямувати на соціальні програми. Але це повна брехня. Цього тижня у другому читанні ухвалили проєкт бюджету на 2027 рік, про який ми з вами вже говорили. За ним 21 відсоток усіх бюджетних видатків піде на силовий блок: збройні сили, внутрішні війська, КДБ, МВС, судову та пенітенціарну системи. Це значне зростання – приблизно на 15 відсотків порівняно з минулим роком.

Росія, щоправда, також збільшує військові витрати на наступний рік. За останніми даними, йдеться про зростання на 44 – 47 відсотків. Лукашенко рухається тим самим шляхом, а його міністр закордонних справ просто бреше. Якщо на внутрішні війська витрачають у два з половиною рази більше, ніж на всю сферу культури країни, то про що ми говоримо?

На КДБ витрачають удвічі більше, ніж на всю культуру. А якщо на весь силовий блок виділяють більше коштів, ніж на соціальну сферу, то розповідати, що ядерна зброя потрібна для економії на озброєннях, – це відвертий обман і політиканство.

Спецпосланник ЄС щодо Білорусі. Чи знаходить ця ідея відгук і як це має працювати?

Поки скажу, що це моя політична позиція як білоруського політика. Ми ведемо консультації всередині демократичних сил, тому остаточної спільної позиції з цього питання ще немає.

Я вважаю, що є певні ризики, пов'язані з тим, що Мінськ намагається налагоджувати контакти з окремими державами Європейського Союзу. З власного досвіду роботи послом пам'ятаю, як це відбувалося раніше.

Проти Лукашенка вже п'ять разів запроваджували санкції, після чого починалися переговори і санкції знімали. Їхня мета – розколоти позицію Європейського Союзу. Вони виходять на контакт з окремими державами й намагаються з'ясувати, що для кожної з них найбільш важливо. Наприклад, для Франції, Німеччини, Польщі, Литви чи Латвії.

Знаходять таку тему і намагаються через неї схилити ці країни до зміни політики. Згодом це може призвести до спроб змінити всю політику Європейського Союзу.

Тому, на мою думку, спецпредставник ЄС з питань Білорусі міг би стати об'єднавчою ланкою, яка допомогла б зберігати спільну позицію Європейського Союзу.

Наше завдання – домогтися припинення репресій, звільнення всіх політичних в'язнів і системних змін у країні. Ми підготували десять пунктів і оприлюднили їх. У них викладено, що саме має зробити Лукашенко, якщо хоче домогтися зміни політики Європейського Союзу.

Завтра також відбудуться консультації з Європейською службою зовнішніх дій. Подивимося на їхню позицію. Поки що, наскільки ми бачимо, у Європейському Союзі немає навіть готовності або, можливо, повної згоди щодо призначення спецпредставника ЄС, наприклад, з питань переговорів щодо України.

Тобто там обрали зовсім іншу формулу. Я побоююся ще й того, що білоруська тема може залишитися поза увагою. І в Білорусі, як сказав Лукашенко, кількість політичних в'язнів може зрости вдесятеро – до десяти тисяч осіб. Країна й далі рухатиметься від автократії до тоталітарного режиму.

Тому важливо, щоб у Європейському Союзі хтось відстоював нашу позицію. Якщо вдасться знайти іншу формулу, ми її розглянемо.

Я бачу такий варіант. Ми розуміємо, що стратегічним пріоритетом для України є зупинка війни. Водночас я бачу, що і в Києві розуміють: без демократичних змін у Білорусі говорити про стабільний і безпечний кордон із нею не доводиться. Лукашенку довіряти не можна.

І знову ж таки, хто представлятиме Білорусь на переговорах, якщо Лукашенку зрештою вдасться туди потрапити? Невже він представлятиме наші національні інтереси? Це просто смішно.

По-перше, він не має на це права. По-друге, він думатиме лише про те, як зберегти свою владу й утриматися при ній.

А наше завдання – домогтися змін. Якщо ти хочеш потрапити на ці переговори, то маєш зробити для цього конкретні кроки.

Зараз ми активно обговорюємо можливі формули та підходи. Спільної позиції поки немає, але ми продовжимо її виробляти.

Коли ми говоримо про архітектуру безпеки, виведення ядерної зброї або її імітації з Білорусі, як Білорусь може бути вписана в гарантії безпеки? Чи залежатиме це від того, чи виконуватиме Лукашенко відповідні вимоги та чи займатиме адекватну позицію?

Я згоден із тими європейськими керівниками та міністрами закордонних справ, які кажуть, що архітектура безпеки вже існує. Це Гельсінський заключний акт, на основі якого була створена Організація з безпеки і співробітництва в Європі. У ньому дуже чітко прописано, що потрібно робити для забезпечення стабільної ситуації в нашому регіоні Європи.

Потрібно просто домагатися виконання цих зобов'язань. Це найголовніша проблема. Ні Росія, ні Республіка Білорусь не виконують ці зобов'язання вже багато років, фактично десятиліттями.

Росія грубо порушила їх у 2014 році, а згодом, у 2022 році, до цього долучився і режим Лукашенка, який фактично контролює країну. Головне питання – як змусити їх виконувати всі ці зобов'язання. Адже переписування документів означатиме лише одне: змінити їх в інтересах Росії, щоб вона отримала власні сфери впливу та могла визначати політику інших держав – України, Білорусі й, можливо, інших країн Європи, які є членами ОБСЄ.

Якби ніхто нічого не порушував, не було б потреби нічого переписувати. Насправді не потрібно вигадувати нові документи – потрібно просто привести диктаторів до тями.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.

Повʼязані теми:

Коментарі

1 коментар

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv