Тристороння зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Владіміра Путіна в Китаї могла створити враження, що світові лідери збираються визначати новий порядок і домовлятися про майбутнє глобальної безпеки. Однак за гучною картинкою саміту приховувалася зовсім інша реальність: Пекін продемонстрував власну перевагу, Вашингтон намагався використати зустріч у своїх політичних інтересах, а Кремль – отримати бодай символічне визнання. Але Китай не поспішає втручатися у війну Росії проти України, адже нинішня нестабільність може бути йому вигіднішою за будь-які домовленості.
Політолог Олег Саакян пояснив 24 Каналу, чому Путін опинився на саміті в ролі другорядного гостя, що Китай отримав від зустрічі з Трампом і російським президентом та чому тристоронні переговори не стали новою Ялтою. Також політолог оцінив, чи здатен Трамп змусити Кремль завершити війну, навіщо Росія намагається втягнути Європу в переговори про безпеку та за яких обставин Китай може використати війну в Україні у власних інтересах.
популярні відео
Який символізм, ієрархія та місце Путіна на зустрічі в Китаї
Які перші висновки можна зробити із зустрічі Трампа, Сі та Путіна в Китаї? Чи справді російський президент опинився в ролі третього зайвого, чи це лише зовнішнє враження, за яким приховуються значно важливіші домовленості? Наскільки ця зустріч може вплинути на майбутній світовий порядок і чи здатні рішення трьох лідерів визначити геополітичний баланс на найближчі десятиліття? І чи варто очікувати реальних зрушень щодо війни в Україні, якої всі торкнулися у своїх заявах, на тлі того, що Україна продовжує демонструвати здатність завдавати Росії болючих ударів, зокрема по стратегічних об'єктах?
Найдорожчий фотосет в історії Росії. І я думаю, що це ключовий висновок і ключова інтрига: чим Путін розплатився за це.
Для Сі було важливо продемонструвати, що до нього приїжджають і Трамп, і Путін. Причому з Трампом – показати, що Сполучені Штати визнають Китай і приїжджають до Китаю. А з Путіним – продемонструвати, що він нижче за Китай, що він приїжджає буквально ледь не на поклон. Для цього і різний формат зустрічей: Трампа зустрічає персонально Сі, демонструючи, що це дві ключові столиці, а Путіна зустрічає п’ята людина за ієрархією в Китаї.
Коли Путін протягує руку, Сі демонстративно не тисне йому руку. На фотографії Путіна обрізають, між ним і Сі ставлять дружину Сі. Ціла низка моментів – десь протокольних, десь на межі протокольних, а десь і позапротокольних – демонструє другорядність Росії на цьому саміті. Показове розташування Путіна під час спільного фотографування стало одним із таких епізодів.
Політолог про приховану дипломатію Китаю: відео
Китай не хоче ділити світ. Йому потрібен весь світ цілком, а сфери впливу для нього – не в територіях, а в галузях. Для нього не має значення, це Латинська Америка чи Азія, окрім питання Тайваню. Йому важливі високі технології, відкрита торгівля, відсутність санкційного тиску, мінімізація ризиків.
Для Сі неприйнятна відсутність суб’єктності Європи в контексті російсько-української війни, як і порушення територіальної цілісності. Китай не визнає російськими жодні території, тому що йому необхідно, щоби Європа і Сполучені Штати не були в одному човні. Трамп тут і сам непогано справляється, руйнуючи трансатлантичну єдність.
Тому всі ці розмови про Ялту – це радше картинка для російського медіапростору, де пропагандисти малюватимуть зустріч трьох рівнозначних лідерів. Порівняння саміту з Ялтинською конференцією для російської пропаганди має особливе значення. Але при минулій Ялті Китай був об’єктом політики, а для Китаю це глибока травма – як Китай ділили, експлуатували, колонізовували Захід. Китай себе відчуває імперією і цивілізацією, а тому всі ці етапи поділу світу для нього принизливі.
Тому навіть по формі Путіну не дозволили нічого подібного. На банкеті його розмістили окремо від Сі і Трампа. Це асиметрична зустріч із точки зору інтересів. Немає спільного інтересу, немає спільного порядку денного – ні ядерного, ні безпекового, ні ширшого геополітичного, ні щодо російсько-української війни, ні навіть по Ірану чи Ормузу. Тож ніяких нових Ялт бути не могло. Це просто фотосесія: Путіну – щоб надути щоки, Сі – щоб показати, що до нього приїжджають, Трампу – щоб перебити негатив від виборчої кампанії.
То кому, виходить, ця зустріч потрібна найбільше – Трампу, Путіну чи Сі?
Сі – це ключовий вигодонабувач. Для Трампа і Путіна це про символічне надування щік, про картинку. Для Сі – про конкретні впливи й конкретний статус.
Керченський міст, звісно, додає Путіну слабкості перед поїздкою. Це не лише воєнно-логістична операція, а й морально-психологічний та політичний удар по путінському режиму. Іронія в тому, що у Шеньчжені, де відбувається зустріч, Китай демонструє свою інженерну й архітектурну думку, зокрема мости, які там побудовані. Це дуже символічно: цікаво, з яким обличчям Путін спостерігатиме за дивом китайської інженерії, думаючи про міст, якого вже майже немає.
Зустріч Трампа з Путіним: що було за лаштунками
Чи могла за зовнішньо дружніми жестами Трампа до Путіна та демонстративною незручністю російського президента під час зустрічі приховуватися жорстка розмова про його останній шанс домовитися? Наскільки реалістично, що Вашингтон уже посилив тиск на Кремль, обмежуючи військову підтримку України, і тепер фактично поставив Путіна перед вибором – погодитися на мир чи зіткнутися з новими наслідками?
Могла, але я не бачу жодної ваги таких зустрічей. По-перше, немає реальної зміни ні геополітичної, ні регіональної, ні реальної ситуації в контексті російсько-української війни як окремого театру бойових дій. Без зміни змінних у цьому рівнянні іншого результату не буде.
По-друге, Трамп не демонструє гнучкості в підходах – він намагається повторювати рівно те саме. Якщо дії Трампа не змінюються, контекст не змінюється, і Путін залишається той самий, то іншого результату я б не очікував.
По-третє, про що домовлятися з Трампом, якщо він не контролюватиме виконання домовленостей? Трамп може казати: якщо ми зараз не домовимося, прийде Конгрес і дасть зброю. А якщо домовляться, що Конгрес не дасть зброю? Що може зараз примусити завершити війну на російських умовах? В Україні розуміють, що прийде Конгрес, і будуть інші умови, а в України будуть значно сильніші переговорні позиції, ніж зараз. Не те щоб дуже сильні, але вони не будуть обтяжені намаганням Трампа тримати Україну за ноги і тягнути на дно, а Путіна – піднімати на своїх плечах.
Тому коли Трамп подібні речі озвучує, він виглядає несерйозно. У нього немає ресурсу і можливості реалізувати це. У нього є інструменти примусу України? Немає. Жорстких інструментів примусу Європи? Немає. Навіть інструментів у Сполучених Штатах зробити все, що він хоче, у нього вже немає – нинішній склад Конгресу після рішень Трампа щодо Starlink, Starshield, Patriot і розвідданих показав йому червону картку.
Деякі республіканці в Конгресі та Сенаті вже казали, що не підтримають такі кроки. У Трампа ситуація кульгавої качки з точки зору реалізації домовленостей. Президент США не слабка постать, він ще може багато чого зробити у зовнішній політиці, але він уже не може свавільно діяти довго. А для реалізації будь-яких домовленостей, які нестимуть несправедливий мир, тобто відстрочену війну, йому необхідно зробити кілька послідовних ходів, а цього він уже зробити не зможе.
Для Сі зараз ключовий момент – довидавити з Трампа те, що ще можливо, і продемонструвати, що це Трамп приїжджає до Сі, а Сі є лідером світу. Так само для Путіна зустріч із Трампом – це намагання виторгувати ще відстрочення, створити додаткові проблеми для Європи.
Чому Росія зараз заговорила про пакти ненападу з окремими країнами Європи і про європейську систему колективної безпеки? Бо ця система буде визначатися без Росії, а Росія хоче бути за столом. Вона намагається застовбити за собою можливість бути учасником цих переговорів.
Зараз Росія користується тим, що кличе Трампа, який каже: "Посадіть Росію за стіл, говоріть про європейську безпеку". А Європі водночас кажуть: "Ми якось і самі впораємося". Росія ж каже: "А ми можемо підписати пакти про ненапад". Якщо у вас є слабкі ланки, країни, де можуть прийти праворадикали, які підпишуть такі акти, це означатиме, що на НАТО можна ставити хрест, бо всередині Альянсу з’являться різні безпекові контури щодо ключової загрози в Європі.
Тобто Росія намагається створити точки напруження, а Трампа використовує як важіль, поки він у неї ще є в руках. Це робиться для того, щоб, якщо не перевертати ситуацію, то принаймні дуже серйозно її хитати і посилювати розлами всередині західної коаліції.
Роль Китаю у війні Росії проти України
Чи справді Сі Цзіньпін зацікавлений у завершенні війни Росії проти України й готовий впливати на Путіна, чи Китаю вигідніше зберігати нинішню ситуацію? Наскільки слова Трампа про спільне бажання з Сі завершити війну відповідають реальним намірам Пекіна, а не є лише дипломатичною риторикою?
Китаю наразі не вигідно, щоби Росія завершила війну. Китаю був би вигідний сценарій в’ялої, плинної війни низької інтенсивності без створення додаткових загроз для глобальної безпеки. Але це нереально в такому конфлікті, як російсько-український. І наразі Росія недостатньо вимоталася для того, щоб змиритися з такою долею або завершити війну.
Той сценарій, який для Китаю міг би бути прийнятним і навіть бажаним, наразі неможливий. Відповідно, вони існують у сценарії продовження війни, яка для Китаю також є непоганою, хоча і несе ризики, які їм доводиться модерувати. Наприклад, щоб не використовувалася ядерка, щоб географія конфлікту не розросталася далі на Азію, щоб це не зачепило території, де проходять китайські торговельні шляхи, де є зони впливу Китаю – Казахстан тощо, де не було б масштабного найманства й інших наслідків, які для Китаю небажані.
В усьому іншому Китай цілком влаштовує, що Росія послаблюється. США перебувають у стані залежності, тому що тема війни в Україні змушує їх реагувати, смикатися і всередині дестабілізуватися. Трамп розвалює трансатлантичну єдність і підважує довіру до США як союзника в Європі, Японії, Південній Кореї, Тайвані. Це все грає на руку Китаю.
Зараз час розкидання каміння. Світовий порядок рушиться, нового ще немає, а Китай не хоче брати на себе зобов’язання в умовах хаосу, коли ці зобов’язання так чи інакше будуть порушені. Китай зацікавлений у розблокуванні Ормузької протоки, але навіть там він не входить ані посередником, ані гарантом, ані тим, хто політично чи силово розблокує Ормуз для світової торгівлі. Чому? Бо вони бачать, як Росія загрузла в Україні, а Трамп – в Ірані. Китай не хоче ніде загрузнути. Він хоче спостерігати, як інші розкидають каміння, а потім просто підбирати його, коли ситуація визріє.
Китайський "килим" для Трампа і роль Європи у майбутніх переговорах
Чи варто очікувати від Китаю якихось реальних кроків для врегулювання війни в Україні, конфлікту в Ірані чи проблеми з Північною Кореєю, чи Сі Цзіньпін наразі лише демонструє свій вплив на світову політику та економіку? Наскільки його нинішня позиція зумовлена прагненням посилити власні торговельні й геополітичні інтереси, а не втручатися у конфлікти?
Ніяких різких рухів Китай робити наразі не зацікавлений. Якщо йому запропонують щось прямо-таки грандіозне, якщо станеться якийсь білий або чорний лебідь, тоді, можливо, Китай здатен на такі кроки. У нього є і ресурси, і спроможності, і по всіх цих питаннях у Китаї є що сказати і якими картами зіграти. Але без екстраординарних обставин він цього робити не буде. Йому це не вигідно.
Китай чекає, поки всі інші самі себе закопають ще глибше, а потім за рахунок цього буде вище і зможе скористатися ситуацією. Якщо говорити про російсько-українську війну, то Китай цю карту буде розігрувати не з Трампом і навіть, швидше за все, не з майбутньою адміністрацією в США. Якщо й буде розігрувати – то з Європою, бо йому необхідно мати європейський ринок і щоб Європа не солідаризувалась зі Штатами у випадку захоплення чи підкорення Китаєм Тайваню.
Я не вважаю, що Китай робитиме це грубою воєнною силою. Але листопад і грудень – дуже кризові місяці в цьому сенсі, бо цілком імовірно, що наприкінці цього місяця або в грудні ми побачимо перші спроби Китаю політично підкорити собі Тайвань. Там місцеві вибори, і Китай спробує скористатися ними по максимуму, бо в парламенті Тайваню у прокитайських сил і так більше депутатів, ніж у сувереністських чи антикомуністичних сил.
Для Китаю, якщо й потрібно буде увійти в ситуацію, то тільки після того, як Штати повністю себе закопають, і тільки тоді, коли це вирішуватиметься з Європою. Але Європа не готова запускати Китай у європейську безпеку. Китай і сам не буде відстоювати українську позицію. Хоча є іронія в тому, що за певної конфігурації китайський інтерес може виявитися ближчим для Європи і України, ніж американський, з точки зору моделі завершення російсько-української війни.
Як Китай приймав Трампа і Путіна
Чи свідчать відмінності у прийомі Трампа та Путіна в Китаї про реальну нерівність їхнього статусу в очах Сі Цзіньпіна? Наскільки показовими є ці дипломатичні деталі – від особистої зустрічі в аеропорту до формату спілкування та уваги, яку приділили кожному з лідерів?
З Путіним поки що рахуються через ядерку. Саме через фактор ядерної зброї і через те, що Росія може наробити багато шкоди, його приймають і з ним зустрічаються. Але це робиться в моделі, де він не свій, і всіма можливими способами демонструється, що він не свій.
По формі це зустріч трьох, а по суті – знущання над Путіним. Китай реалізував це на різних етапах, різними символами і всіляко продемонстрував, що Росія взагалі і близько не рівня Китаю, а Путін – не рівня Сі. А от Трамп – рівня, і визнання від рівня для Сі та Китаю є важливим. Сполучені Штати в особі Трампа для Китаю важливі, навіть якщо сам Трамп виглядає трішки недолугувато.
На прийомі напис іде китайською великими літерами, нижче – англійською. А де російська? А де будь-яка інша? Учіть китайську. Китай приймає Китай великими літерами, а нижче – англійською як мовою міжнародного спілкування, зокрема в присутності Трампа. Це символічно. Музика, яка ставилась під зустріч Трампа і під зустріч Путіна, також несе символізм. Багато різних моментів, якими Китай продемонстрував різні вагові категорії, в яких перебувають ці два гості.
До речі, там були й інші гості, але вся увага прикута до тристоронньої зустрічі, яка вперше відбувається в нинішньому складі й сприймається як щось важливе. А як на мене – це абсолютно прохідна ситуація без серйозних наслідків чи результатів. Просто оплата за фотографію на трьох.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter


Коментарі