Польща хоче йти шляхом Орбана? Як Україні не втратити союзника

Чи долучиться Польща до команди "скептиків України"?

Попри численні міжнародні візити, Кароль Навроцький дотепер не відвідав Київ. Він наголошує на "недостатній вдячності українського народу полякам". Водночас керівник бюро міжнародної політики в його Канцелярії повідомив, що Зеленський і сам має нагоду приїхати потягом у Варшаву. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Відносини України та Польщі вже не будуть, як раніше, – канцелярія президента Польщі

Подібні обставини вносять певний дисонанс у сформоване за останні роки союзницьке розуміння польсько-українських відносин. Особливо на фоні різних суб'єктивних факторів як всередині Польщі, так і навколо. 

По-перше, ріст негативних настроїв щодо України серед представників правих політичних сил у конкуренції за голоси між партіями "Право і Справедливість" та "Конфедерація". До речі, Кароль Навроцький не приховує власні наміри утримувати підтримку "конфедератів", яка допомогла йому перемогти у другому турі, а зараз – свідомо чи ні – визначає певні контури його зовнішньополітичного курсу. 

По-друге, не ідеальна внутрішня політична ситуація в інших країнах, що межують з Україною. Наприклад, уряд Угорщини формує власну виборчу стратегію на антиукраїнських підходах. 

Ба більше, Віктор Орбан вирішив піти ще далі та ініціювати створення цілого регіонального союзу у складі країн Вишеградської групи, який нібито має захищати суб'єктність країн від аграрної чи міграційної політики Єврокомісії. Але на практиці він покликаний створити ще більше проблем Україні, сприяти амбіціями угорського прем'єра й допомогти йому у парламентських виборах наступного року. 

Не варто нагадувати про збереження складних відносин з прем'єром Словаччини Робертом Фіцо, невизначену ситуацію з Чехією, де владу отримав Андрій Бабіш, який також може знизити рівень української підтримки.

Навіть теоретичний ризик залучення до команди "скептиків України" Польщі становить загрозу стратегічного рівня. Особливо, якщо комунікація між президентами України й Польщі не буде налагоджена, а наступні польські парламентські вибори призведуть до колективної перемоги правих сил. 

Для зменшення ризиків керівник Офісу Президента Андрій Єрмак 6 листопада відвідав Варшаву. Хоча ця подія залишилась поза увагою більшості ЗМІ, та вона мала важливе практичне значення. 

Під час візиту відбулись зустрічі з польськими політичними діячами, які безпосередньо визначають зовнішню політику країни. Якщо комунікація з міністром закордонних справ Радославом Сікорським та його заступником Марціном Босацьким стала ще одним дипломатичним етапом взаємовідносин з польським урядом, то перший особистий контакт з ключовим "міжнародником" в команді президента – Марціном Пшидачем – дає надію на продовження і розвиток контакту з перспективою організації візиту Кароля Навроцького в Україну.

Сам факт того, що Київ зробив подібний політичний сигнал фіксує налаштованість на збереження добросусідських відносин. Традиційно, Єрмак долучається до тих зовнішньополітичних кейсів, які мають пріоритетне значення – як відносини із США, давні спроби врегулювати проблемні питання з Угорщиною, перемовини щодо припинення війни тощо.

Залишається очікувати, що в Польщі – особливо на рівні Канцелярії президента – відреагували з конструктивом, і незабаром ми побачимо візит і самого Пшидача, а надалі – і Кароля Навроцького. 

Як Україні не втратити союзника?

Чи дійсно є перспективи ескалації ситуації у відносинах з Варшавою? Наразі ризики незначні, а правильні двосторонні рішення можуть упередити загрозу.

Варто усвідомити, що Навроцький не діятиме за принципами його попередника в питаннях України. Він більше орієнтований на праве крило виборців, планує перебувати на президентському терміні дві каденції та приділяє значну увагу тому, щоб електорат "ПіС" чи "Конфедерації" об'єднувався навколо нього. 

Ми ще не будемо чути від Навроцького заяви, які викликатимуть незадоволення в Україні – і про історичну справедливість, і про вдячність, і тому подібне. Першочергово, його риторика націлюватиметься саме на внутрішню польську аудиторію. 

Тому необхідно буде знайти баланс, який дозволить вибудовувати прагматичний діалог з командою президента з прицілом на ті питання, де ми матимемо більше спільного. Серед них – безпека, енергетика і стримування Росії. 

При конструктивному діалозі й створенні дієвого каналу комунікації – хоча б на рівні Пшидача та Єрмака – в команді польського президента зможуть побачити перспективи, які даватиме розвиток співробітництва з Україною. Адже ми вже не виступаємо стороною, яка просить про допомогу, а позиціюємо себе як справжні "донори безпеки".

Читайте також Мирний колапс, або чому пошук компромісу з Росією приречений

Український досвід та озброєння можуть бути ефективно застосовані в оновленні польської армії і Навроцький, як верховний головнокомандувач, побачить у цьому перспективи. Безпека – це лише один вектор, де обидва президенти матимуть змогу знайти порозуміння. 

Безумовно, польська політична модель наділяє більшим практичним функціоналом у прийнятті рішень саме уряд, у роботі з яким у Києва достатньо позитиву:

• прем'єр Дональд Туск займає послідовну позицію в політико-дипломатичній підтримці України;
• міністр закордонних справ Сікорський позиціює себе справжнім "антиросійським яструбом" європейської дипломатії;
• міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш зрозумів важливість співробітництва з Україною в питанні дронів та захисту неба. 

В урядової коаліції не має різких негативних настроїв щодо України, навіть аграрна партія "PSL", яка традиційно виступає проти українського збіжжя та за "історичну справедливість" демонструє те, що підтримка українських партнерів не має знаходити сумнівів.

Звичайно, залишатимуться питання економічного чи військово-технічного характеру, де Київ волів би побачити більшу ініціативність з боку Польщі (як мінімум участь в програмі закупівлі американського озброєння), але українське керівництво з повагою ставиться до польських внутрішньополітичних обставин та усвідомлює, що навіть тут прогрес буде врешті-решт досягнутий.

Водночас попри конструктивні відносини з урядом Україна надалі демонструє рішучість в питанні забезпечення ефективної співпраці з президентом. Для української сторони важлива єдність інститутів польської державної влади у політиці щодо України. 

Лише так ми не допустимо того, щоб хтось у Польщі вирішив йти шляхом Орбана, а Україна не залежала від політичної кон'юнктури всередині країни. Попри наявні складнощі, підстав для оптимізму залишається достатньо й обом сторонам необхідно використати їх.