Козацький край, спалений ворогом: історія Попасної

Сайт 24 каналу продовжує розповідати історію міста на Сході України, на черзі – місто Попасна, що навесні 2022 року стало ареною легких боїв, було повністю знищене ворогом й загарбане ним 8 травня, проте, мирним тилом для росіян так і не стало, натомість чимало з окупантів знайшли тут свою смерть.

Читайте також Від столиці української Луганщини до "бантустана": сторінки історії Луганська

Давні та нові часи

Офіційна історія Попасної починається 1878 року, коли запрацювала Донецька Кам'яновугільна залізниця, тоді на мапі з'явилася станції Попасна та селище навколо неї. Втім, історія поселення на території, яка нині відома під назвою Попасна, значно довша.

У середньовічні часи тут часто зупинялися ординці, на спомин про ті часи лишився топонім Картамиш, це тюркське слово, що значить "місце біля водойми для випасу худоби". Власне, український переклад цієї назви і є найбільш поширеним тлумаченням походження назви міста Попасна, тобто   місця, де пасли худобу. За легендою, тут проходив один з чумацьких шляхів і чумаки регулярно зупинялися для перепочинку –   себе та волів.

Згаданий вище Картамиш –  не лише балка біля річки Лугань, але й озеро та давні копальні на його березі. Віднайдені археологами у середині 19 століття, вони вказують на те, що в цьому місці мінімум 4500 років тому, тобто, в часи розквіту стародавніх Єгипту та Вавілону, існувало велике мідне виробництво та були поселення давніх металургів, чия продукція була відома далеко за межами басейну Сіверського Дінця. Археологи відносять їх до так званої зрубної культури, історики –  до індоєвропейців, а найсміливіші з них – до легендарних аріїв.  

Козацький край

На жаль, прослідкувати історію з доби бронзи до наших часів через відсутність писемних джерел неможливо, а місцеві половецькі "баби" самі про них не розкажуть, а тому повернемось знову до часів козацьких.

Інша версія походження назви Попасна говорить про українського священника –  попа, що мешкав у цих краях і опікувався козацькою реліквією –  іконою Святителя Миколи Чудотворця. Також це був своєрідний козацький хаб, що виконував функції перевалкового пункту або "станції". У народі ця місцина отримала назву Поповий Яр, на вершині цієї балки й було село Попасна. На рівні з назвою Поповий Яр зустрічається і Попасний Яр.

Фальсифікатор історії Де, як і чому Путін набрехав у скандальній статті

Описи середини 18 століття говорять, що на правому березі річки Лугань у той час існували 11 великих хуторів, там жили українські козаки. Пізніше ці землі увійшли до складу нового утворення, Слов'яносербії, під іменем 13 Роти.

За наказом цариці Катерини Другої українські козаки втратили свої привілеї та стали рабами, тобто військовими поселенцями, після ліквідації Слов'яносербії місцеві землі отримав у власність офіцер Бахмутського гусарського полку Аврам Рашкович. Він перейменував "Попасну пустош" у "дєрєвню Надеждіна" та пожалував своїй доньці, при цьому джерела знають і іншу назву –  Калинове (або Кленове). На околицях цього поселення й побудували залізничну станцію, що згодом виросте у місто Попасна.

Залізничний хаб

Побудова залізниці (тривала майже 30 років) та промислова революція на Донбасі зробили станцію Попасна важливим пунктом на мапі. У 1910 році вона стала важливим залізничним вузлом, тут почали будувати заводи та інші великі підприємства.

У роки революції Попасна відігравала неабияку роль та багато разів переходила з рук у руки –   тут були сильні позиції більшовиків, хазяйнували німці та війська гетьмана Скоропадського, станція також була під контролем армії УНР, махновців і денікінців. Останні наприкінці грудня 1919 року змушені були тікати з Попасної під тиском більшовиків. Так почалася більшовицька окупація Попасної, що тривала з перервами до 1991 року.

До теми Історія Слов'янська: сіль, козаки та вакцина від "руського міру"

Тривалий час станція Попасна та навколишні села існували ніби самі по собі, але в 1938 році були об'єднані в межах одного міста.

Новоутворений населений пункт не отримав власної назви у класичному розумінні. На мапі його позначали як "Станція імені Лазаря Кагановича" –  сталінського поплічника, що тоді опікувався залізницями. Каганович є відповідальним за геноцид українців і масовий терор.

Є на руках Кагановича кров і мешканців Попасної, історики встановили, що у роки Голодомору загинули мінімум 416 мешканців майбутнього міста. Каганович ніколи не був покараний судом за свої вчинки, проте дожив до розпаду СРСР і міг бачити, як гине справа його кривавого життя.

Після звільнення України від нацистів місту по-тихому повернули історичну назву –  Попасна. Місто не розривало своїх зв'язків із залізницею –  більшість його мешканців так чи інакше були з нею пов'язані. Вони працювали безпосередньо на залізниці, або на місцевому вагоноремонтному заводі. Також в місті були завод металовиробів, скляний завод та швейна фабрика.

Важкі часи

Після Другої світової війни Донбас активно розвивався, проте, вже у 1970-і роки потенціал системи вичерпався, а радянська економіка потрапила у так зване "ресурсне прокляття".

Одним з наслідків системної кризи стала депопуляція, цей процес не оминув і Попасну –  з середини 70-х у місті припинився приріст населення, він застиг на позначці 30 тисяч людей на 40 років.

Читайте також Жертва "дружби народів": історія Сєвєродонецька

Жити у невеликому робітничому містечку стало не престижно, люди почали шукати кращої долі в інших містах і регіонах, економічна криза та екологічні проблеми знизили народжуваність, збільшили кількість хвороб та перетворили цілий регіон на депресивну територію. Попри проблеми місто якось жило й навіть будувало плани щодо відновлення та розвитку. Таку можливість давав той самий вагоноремонтний завод, що зумів подолати наслідки розвалу СРСР та перетворитися на повноцінний бізнес.

Навесні 2014 року сюди "завітав" так званий "русскій мір". Спочатку обережно. росіяни під прикриттям "сєпарів" провели у Попасній фейковий "референдум" і оголосили частиною бантустану під назвою "лнр".

Під контролем терористів Попасна пробула 2 місяці, допоки не була звільнена 22 липня 2014 добровольцями з батальйону "Донбас". Бої за місто тривали кілька днів й мали характер хаотичних перестрілок, важка техніка фактично не використовувалась, бо її майже не було. Завдяки цьому Попасна уникла значних руйнувань.

З того часу Попасна стала прифронтовим містом, великих боїв в її околицях до 24 лютого 2022 року, на щастя, не було. Проте, були обстріли, восени 2014 та взимку 2015 років росіяни активно гатили по Попасні –  через загрозу цивільним було проведено тимчасову евакуацію населення.

Важливо Окупований, але не скорений: історія Лисичанська

Люди почали повертатись за кілька місяців. Українські влада та армія доклали чималих зусиль аби місто знову почало жити спокійним і мирним життям.

Також завдяки грантовій допомозі міжнародних організацій "Людина в біді", "Норвезька рада у справах біженців", "Міжнародний комітет Червоного Хреста" та підрозділів ООН у Попасній було проведено реконструкцію багатьох об'єктів інфраструктури та збудовано нові. Містяни отримали скейт-парк та центр STEAM-освіти, у планах було будівництво індустріального парку та великого басейну…

Апокаліпсис

Усе змінилося 24 лютого 2022 року. Попасна одразу стала ареною кривавих боїв, місто зазнало обстрілів і бомбардувань, з весни почалися бої за Попасну. росіяни зіштовхнулися з добре організованим спротивом і втратили чимало живої сили на техніки у ході фронтальних атак на позиції ЗСУ.

Страшні втрати змусили окупантів повернутися до старої нелюдської тактики вогняних валів, тобто знищення за допомогою артилерії будь-чого, що може фізично слугувати пунктом оборони.

росіяни визнали, що знищили Попасну – дивіться відео:

 

Після 68 днівй безперервних обстрілів з усіх видів зброї Попасна просто зникла. Українські захисники вже не могли утримувати руїни без надвеликих втрат, а тому 8 травня змушені були залишити місто, вірніше, те, що від нього залишилось. Так, зруйнована Попасна опинилася в окупації.

Свій злочин визнали й самі терористи. Зокрема, ватажок так званої "лнр" пасічник на початку серпня 2022 року заявив, що місто практично повністю зруйноване й відновлювати Попасну не планують, оскільки "немає сенсу".

Зараз у містечку залишилось трохи більше сотні людей, які стали заручниками варварів з півночі. Саме варварів, це не перебільшення. Весь світ облетіли кадри з Попасної, на яких російський бойовик помітив територію відрізаною людською головою та долонями, що були насаджені на частокіл. На жаль, це не єдиний злочин росіян у Попасній, про більшість з них людству ще тільки належить дізнатись.

До Попасної завітав "русскій мір" / Фото popasna.com  

Втім, для багатьох окупантів Попасна стала останнім пунктом призначення і більше вбивати вони не зможуть. У місті був штаб російських найманців з банди "Вагнера". Завдяки сюжету російських пропагандистів про нього стало відомо ЗСУ. Розплата за гріхи не стала чекати –  до штабу терористів 15 серпня завітали українські "хаймарси", які вправно знищили вороже кубло, відправили на концерт кобзона понад сотню загарбників й довели, що для окупантів в Україні немає тилу.

У серпні 2022 року у Києві з'явився Попаснянський провулок на честь зруйнованого росіянами українського міста. Нині Попасна лежить у руїнах, проте, довго так не буде, після української перемоги місто буде обов'язково відбудовано, а пам'ять про його захисників і героїв буде жити вічно.

ВСУ у Попасній знищили базу вагнерівців – дивіться відео: