Головними провісниками майбутнього виступали спостереження матері та магічні знаки, які помічала баба-повитуха, пише сайт "Етнографія". Люди уважно спостерігали за різними символами, які могли для наших предків сказати багато що.
Символи під час вагітності та пологів
Прогнози щодо здоров'я та щастя немовляти починалися ще в період вагітності. Наприклад, якщо майбутня мати прагнула свіжої риби – чекали на міцне дитя, а от бажання солоного вважалося вісником хворобливості. Особливу увагу приділяли моменту першого ворушіння плоду: вірили, що робота, яку мати виконувала в ту саму секунду, визначить майбутній фах чи успіх дитини.
Першою ж офіційною провісницею ставала повитуха. Сприятливими знаками вважалося народження малюка в "сорочці" (плівці), з коротким волоссям або обличчям догори.
Як українці віщували долю дитини / Freepik
Далі спостерігали за першою поведінкою:
голосний плач обіцяв дитині сердиту та вимогливу вдачу, а от повна мовчазність лякала – це сприймали як знак хворобливості;
міцно стиснуті кулачки віщували майбутню скупість, тоді як розкриті долоні обіцяли щедрість;
багато чхання сприймали як гарантію високого розуму, а рух очима в усі боки – як хист до навчання.
Видіння у вікні та фатум
Найзагадковішим пластом етнографічних переказів є ритуал "зазирання у вікно". Перед тим як увійти до хати породіллі, баба-повитуха (або подорожній чужинець, у якому часто вбачали святого) дивилася у шибку. У цей момент їй відкривалися символічні картинки-знаки: дитина в ночвах, хлопчик на гойдалці чи за столом із грішми.
Такі видіння трактувалися безальтернативно – як абсолютний фатум. Образи води чи мотузки віщували трагічну загибель (утоплення чи повішення), а накриті столи та музика – багатство та високий статус. Спроби батьків обійти такі застереження чи вберегти дитину зазвичай виявлялися марними: фатальний збіг обставин усе одно наздоганяв людину. Перевірити ж істинність віщування вдавалося лише з роками, коли передбачений сценарій збувався повністю.
Дуже багато забобон було пов’язано і з періодом вагітності. Для українських жінок у давнину навіть існували цілі "правила поведінки".