Оприлюднено закон про Вищий антикорупційний суд України, ухвалення якого дало привід для піару багатьом політикам. Але, як виявлося з тексту закону, Вищий антикорупційний суд не розглядатиме апеляційні скарги на вироки, винесені судами першої інстанції до моменту його створення.

Читайте також: Як Ахметов грабує країну: статки мільйонера досягли нових вражаючих показників

Щоб зрозуміти, в чому полягає зрада, наведу декілька прикладів. Уже зараз слухається, по суті, справа колишнього керівника фіскалів Романа Насірова. При чому, явно в змові з самим обвинуваченим, бо слухання затягуються на місяці. Готується до передачі в суд справа соратника колишнього прем'єр-міністра Яценюка Миколи Мартиненка. Скоро це саме може статися зі справою екс-регіонала мера Одеси Геннадія Труханова.

Геннадій Труханов
Геннадій Труханов

Антикорупційний суд досі не створений, а значить – вироки будуть їм виносити наші традиційні продажні суди, де прийнято закопувати хабарі в землю в скляних банках. Хоча, як планувалося, після вироків першої інстанції справи мали потрапити до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, куди добирали би суддів з особливою прискіпливістю та відсіювали недоброчесних.

Але, в нинішній редакції закон не несе ризиків для правлячих корупціонерів, адже вони можуть сподіватися на лояльність як продажної першої інстанції, так і не менш продажної апеляції.

У Антикорупційному бюро вже заявили, що ця норма потребує перегляду, адже "позбавляє сторони обвинувачення та захисту права перегляду вироків незалежним судовим органом у провадженнях, які розслідувалися НАБУ впродовж останніх трьох років".

Як таке взагалі могло статися – запитаєте ви? Усе дуже просто, бо ми маємо справу з професійними шулерами та каталами, які звикли наживатися за рахунок щирості інших.

Читайте також: На які нікчемні злочини СБУ витрачала свій час та гроші платників податків

Річ у тім, що цієї норми не було в порівняльній таблиці до другого читання, яка, власне, і є основою для остаточної версії закону. Не сказав про неї з трибуни Ради і доповідач закону, наближений до Адміністрації Президента Руслан Князевич. Не обговорювали її також на підсумковому засіданні комітету правової політики перед ухваленням закону. Я там був та можу таке стверджувати.

Руслан Князевич
Руслан Князевич

Іншими словами, жоден депутат навіть уявлення не мав, що така норма потрапляє в кінцеву редакцію закону.

А що з себе являє нинішня судова система, я пережив неодноразово на власному досвіді та можу розповісти безліч історій зрад та "договорняків".

Наприклад, я маю досвід судової суперечки з одним із найдовіреніших соратників Януковича Юрою Єнакієвським, який за нинішньої влади через злочинну бездіяльність вийшов сухим із води – його виключили з списку Інтерполу, а також анулювали європейські санкції.


Юра Єнакієвський

Ситуація наступна. У квітні 2016 року, одразу після того, як суддя Дніпровського суду Києва Чаус зняв з розшуку Іванющенка, останній одразу подав на мене до суду за те, що в ефірі Савіка Шустера назвав колишнього депутата "смотрящим Януковича" за цілими секторами економіки та причетним до постачання "тітушок" на Майдан.

Доходило до абсурду: аби довести свою невинуватість, Іванющенко організував потрібні йому результати лінгвістичної експертизи, де стверджувалося, що слово "смотрящий" належить до тюремного лексикону, а оскільки Іванющенко не сидів за ґратами, то воно не може застосовуватися відносно нього.

Його позов, абсолютно "випадково" потрапив до судді, що неодноразово приймала рішення в інтересах Іванющенка. У зв'язку з цими обставинами, я заявив відвід печерській судді, однак остання мені відмовила. Але, очевидно, через розголос всієї цієї ситуації вона відмовила також по суті позову Іванющенку – через його безпідставність.

Читайте також: Чому Порошенко затягував створення Антикорупційного суду

Однак, на допомогу завжди прийдуть свої "чауси" – і неочікувано Іванющенко, який чотири роки переховується "по закордонах", виграв Апеляційний суд Києва. Той самий, де будуть слухатися справи до створення Вищого антикорупційного суду.

Найбільш цікавим аргументом суддів апеляції стало те, що Іванющенко не є публічною особою, а такий собі пересічний громадянин та чесна людина, про яку навіть згадувати не можна, хоча описаний мною час стосується його перебування на одній з найбільш публічних посад у світі – депутата національного парламенту.


Іванющенко виграв в Апеляційному суді Києва

У підсумку, я пішов до Верховного суду, який днями виніс рішення на мою користь, задовольнивши частково касаційну скаргу. "Вишка" скасувала рішення апеляційного суду, а справу відправили туди ж на новий розгляд.

Тобто Верховний суд визнав рішення Апеляційного суду Києва незаконним. Повторюся – саме того апеляційного суду, який нинішні корупціонери вирішили залишити собі для ухвалення потрібних їм виправдальних рішень.

Тому ситуація має бути негайно виправлена. А інакше вона серйозно підриватиме довіру до всієї антикорупційної реформи. Адже люди, які пограбували нас з вами, розкрадаючи бюджет, за рахунок корупційних зв'язків у судовій владі будуть отримувати визнання власної чистоти перед законом. А відповідно – українська держава буде і далі для них бездонною годівницею, що буде призводити до подальшого зубожіння громадян. Цьому треба покласти край.