Мусимо визнати, що робота фахівців стає дедалі складнішою, а кількість людей, які потребують соціальної підтримки, на жаль, зростає. Тож зміни назріли. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Від знань, досвіду та рішень соціального працівника залежить, наскільки ефективною буде допомога. Інколи від цього може залежати навіть життя. Тому я хочу не лише розвивати професійні компетентності фахівців, а й підвищувати престиж цієї професії, щоб дефіцит кадрів зник природним шляхом.
Знання і навички мають відповідати викликам
Багаторічна війна в Україні змінила потреби людей, а отже, й завдання соціальних працівників. Ветерани повертаються до цивільного життя, родини залишають домівки, люди втрачають близьких та власне житло. Фахівцям треба орієнтуватися в потребах різних груп, змінах законодавства та можливостях соціальної підтримки.
Щоб зміни в системі професійного розвитку спиралися на реальні потреби соціальної сфери, ми разом із партнерами провели два глибинні дослідження – одне у співпраці з UNICEF та ГО "Ліга соціальних працівників України", інше – з Київською школою державного управління імені Сергія Нижного.
Дослідження кадрового потенціалу виявило дефіцит фахівців. Лише 16% опитаних мали вищу освіту за спеціальністю "Соціальна робота". Інше ж дослідження засвідчило, що 83% працівників прагнуть підвищувати свої професійні компетентності. Фахівцям найбільше потрібні цифрові навички, знання про роботу з ветеранами, ведення їхніх випадків і про допомогу в кризових ситуаціях. Щоб здобути ці знання, їм потрібне регулярне навчання та підтримка в роботі, а не лише разові тренінги.
Тож ми почали роботу над зміною системи та розробкою всіх супровідних документів, зокрема й проєкту постанови, яку кілька тижнів тому ухвалив уряд. Документ визначає, як організовуватиметься процес та хто відповідатиме за його різні етапи.
Підтримка на старті та супровід протягом усього кар'єрного шляху
Працюючи зі складними випадками, молоді фахівці не можуть покладатися на власний досвід, бо його просто немає. Тому для нас важливо надати якісну підтримку вже на старті.
Нова система передбачає щотижневу супервізію на робочому місці протягом перших трьох місяців. Це можливість обговорювати складні випадки, аналізувати робочі рішення та отримувати професійний зворотний зв'язок. Після цього працівники проходять базову програму неформального професійного навчання, затверджену Національною соціальною сервісною службою України.
Водночас ми розуміємо, що супервізійна підтримка потрібна не лише тим, хто починає професійний шлях. Тому з березня 2026 року спільно з партнерами ми розвиваємо систему супервізії для працівників соціальної сфери. Уже підготовлено 25 тренерів і 206 супервізорів, а в семи областях України проведено 84 супервізії для 327 працівників надавачів соціальних послуг.
За цими цифрами – конкретна можливість для фахівців обговорювати складні випадки, отримувати професійний зворотний зв'язок і знаходити рішення разом із колегами. Уже потім вони зможуть розвивати компетентності через навчальні заходи, супервізію, стажування та самоосвіту.
Ми рекомендуємо щороку присвячувати професійному розвитку щонайменше 30 годин. Із цього часу на самоосвіту може припадати не більше ніж 6 годин.
Але тут важливо не перетворити навчання на змагання за кількістю сертифікатів. Документ може підтвердити, що людина прослухала курс. Та він ще не гарантує, що цей фахівець навчився краще працювати з людьми. Тому для нас принципово, щоб програми відповідали реальним потребам соцпрацівників, а результати навчання враховувалися під час атестації.
Програми мають починатися з потреб працівників
Щороку Нацсоцслужба буде аналізувати потреби працівників у професійному розвитку та готуватиме пропозиції щодо пріоритетних тем навчання. Міністерство соціальної політики затверджуватиме їх до 1 грудня.
За визначеними напрямами провайдери розроблятимуть навчальні програми. Їх погоджуватиме Консультативно-методична рада, а затверджуватиме Нацсоцслужба. Такий порядок важливий, бо дозволяє пов'язати планування навчання з професійними потребами працівників і завданнями соціальної сфери. Зміст програм має бути корисним для роботи, а не існувати окремо від неї.
Спільна відповідальність і практичний результат
За новою системою Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності встановлюватиме вимоги до провайдерів і навчальних програм. Тоді як Нацсоцслужба координуватиме професійний розвиток, забезпечуватиме методичний та інформаційний супровід і моніторинг. І вже центри соціальних служб та інші провайдери проводитимуть навчання за затвердженими програмами. Результати професійного розвитку враховуватимуть під час атестації працівників.
Ось чому професійний розвиток – це спільна відповідальність, а не лише особисте завдання соціального працівника. Від того, як організують цю роботу, залежатиме, чи стане навчання постійною частиною професійної діяльності.
Постанова, ухвалена урядом, визначила спільні правила та зібрала поодинокі освітні практики в єдину загальнонаціональну систему. Тепер важливо забезпечити їх виконання на практиці. Для мене головний критерій – не кількість проведених тренінгів чи виданих сертифікатів, а те, чи допомагають вони фахівцям краще виконувати свою роботу й надавати людям необхідну підтримку.
Так, професійне зростання саме по собі не розв'яже всіх проблем соціальної сфери. Але створення зрозумілих можливостей для навчання та розвитку – необхідна частина роботи над якістю соціальних послуг і престижем професії.