Росія продовжує обстрілювати українські міста, а на кордонах європейських країн відбуваються нові провокації. У Латвії озброєні люди в масках проникли на територію країни, забрали камери, пошкодили розподільний щит і зникли.

Політтехнолог Ігор Шейтельман в ефірі 24 Каналу пов'язав ці події з ризиком розширення війни на Європу. Попри посилення контролю над населенням, російська влада, на його думку, поступово втрачає здатність керувати власними регіонами.

Повідомлення про чуму в Росії супроводжуються спробами замовчувати цю тему. Журналіст Ренат Давлетгільдєєв та проєкт "Можем объяснить" повідомили про вказівку федеральним телеканалам не вимовляти слово "чума", тоді як Дмитро Пєсков заперечив наявність захворювання.

Масштабна епідемія могла б змусити російську армію відступити з окупованих територій, припустив Шейтельман, але в реалізацію такого сценарію не вірить. Допомогу росіянам у цьому випадку можна було б обмінювати на виведення військ, передачу воєнних злочинців до суду та виплату репарацій.

Я думаю, що вилікують, напевно. Це не медичний погляд на предмет, а загальнолюдський. Хворобу, яка лікується антибіотиками, не зможуть зупинити? Мені важко в це повірити,
– сказав Шейтельман.

Символічне значення чуми пов'язане з її місцем в історичній пам'яті. Шейтельман порівнює нинішню ситуацію з облогою Феодосії Золотою Ордою: хвороба змусила нападників відступити, але перед відходом вони закидали місто тілами померлих солдатів. Заражені генуезці згодом перенесли чуму до Генуї, звідки вона поширилася Європою.

У цьому історичному порівнянні є й застереження для України. Політтехнолог не виключає, що хворі російські військові можуть поширювати зараження серед українців, а хвороба – виходити за межі територій, де триває війна.

Серед тлумачень нинішніх повідомлень про захворювання є й припущення про "кару небесну", зокрема за втрату мощей Дмитра Донського. Однак уявлення про забобонність Путіна та його оточення не мають для політтехнолога переконливого підтвердження.

Я, спостерігаючи за Путіним через камеру, не побачив у нього якихось забобонів. Мені здається, ці історії перебільшені,
– зауважив Шейтельман.

Таких ознак він також не помічав у Медведєва, Патрушева, Шойгу чи Герасимова. Водночас черги до мощей у російських містах свідчать для нього про поширеність забобонів серед населення, а віра в чуму як поганий знак могла б послабити моральний дух росіян.

В Україні історія із захворюванням теж породжує сподівання на завершення війни. Шейтельман чув такі очікування особисто, однак сприймає їх радше як анекдотичні, ніж як підставу розраховувати на швидкі зміни.

Навіть гучну подію можуть забути через кілька років, якщо вона не змінить перебіг історії. Саме стільки суспільної уваги Шейтельман відводить історії з літаком Flydubai, коли вдалося уникнути трагедії. Цей випадок уже порівнюють із дивом і можливим майбутнім історичним міфом. Як приклад трагедії, про яку, на його думку, вже рідше згадують, наводить збитий росіянами малайзійський Boeing.

Одинадцяте вересня опинилося в історії. Чому? Тому що це призвело до величезних війн, тектонічних зрушень, до величезних війн в Афганістані, в Іраку, до повішеного Саддама Хусейна. Тобто гігантські наслідки. А подія з Flydubai не матиме гігантських наслідків,
– пояснив політтехнолог.

Історичне значення повідомлень про чуму також залежатиме від подальшого розвитку подій. Якщо проблема зникне за кілька тижнів, про неї можуть швидко забути; якщо ж хвороба спричинить масштабні втрати російської армії, вона матиме зовсім іншу вагу.

Про знищення худоби в Сибіру знову заговорили через нинішні повідомлення про захворювання, хоча до цього тема майже зникла з обговорень. Подібною була історія з дефіцитом яєць у Росії у 2023 році, який перестав привертати увагу після відновлення їхньої наявності.

Зараз немає бензину. Якщо він з'явиться і все нормалізується, то ніхто не згадає, що під час війни десь у Росії зникав бензин. А ось якщо на цьому звалиться Росія, тоді так,
– наголосив Шейтельман.

У порівняннях із кризами 1917 року в Російській імперії та 1918 року в Німеччині визначальним є їхній зв'язок із падінням імперій. Короткочасні проблеми натомість можуть створювати великий інформаційний шум, не змінюючи перебігу подій, а заздалегідь визначити, що зупинить нинішню війну, неможливо, вважає політтехнолог.

Дональд Трамп заявив, що війна між Росією та Україною скоро закінчиться, хоча наразі це може здаватися малоймовірним. Шейтельман не сприймає цю заяву як обіцянку миру.

Війна між Росією та Україною закінчиться, а почнеться Третя світова. І тоді ніхто не згадає, що була війна між Росією та Україною. Вона буде переведена на новий рівень,
– припустив Шейтельман.

У цьому сценарії Росія почне повномасштабну війну проти Євросоюзу. Можливою точкою відліку такої ескалації політтехнолог допускає 6 жовтня, коли озброєні люди прорвали латвійський кордон із боку Білорусі. Група в масках спочатку гнала нелегальних мігрантів, а потім сама проникла на територію Латвії, забрала камери, пошкодила розподільний щит і зникла.

Про інцидент повідомив міністр внутрішніх справ. Прикордонники побачили порушників і негайно виїхали, але не встигли прибути до того, як група пішла, тому вогонь по ній не відкривали.

Попри відсутність стовідсоткової певності щодо причетності Росії, Шейтельман вважає учасників групи російськими військовими й розцінює прорив як прояв гібридної війни. Подібний початок протистояння прогнозував за 2–3 тижні до цієї розмови, коли йшлося про міграційні провокації на фінському кордоні та можливість появи озброєних людей разом із мігрантами.

Наступним кроком у цьому прогнозі може стати викрадення латвійців із вимогами скасувати санкції або піти на інші поступки. Серед сценаріїв є й захоплення Краслави із заручниками, а сам прорив кордону політтехнолог порівнює з нападом ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня.

Порушення кордону Польщі російським військовим вертольотом та проникнення дронів він розглядає як перевірку реакції європейських сил. Небезпека полягає і в тому, що кожен наступний напад можуть знову пояснювати діями невідомих людей, відкладаючи рішення про протидію.

Усі будуть до останнього чекати, що якось обійдеться і пронесе. Треба вже зрозуміти, що не пронесе, що війна буде обов'язково. Така справжня, зі справжніми солдатами, зі справжнім захопленням міст. Усе це буде,
– спрогнозував Шейтельман.

Порівняння з українськими подіями стосується російських військових, які виходили з орендованої бази в Севастополі без розпізнавальних знаків, та озброєних людей у Донецьку 2014 року, які називали себе туристами. Відсутність наказів протидіяти вторгненню Шейтельман пов'язує з втратою Криму й появою двовладдя в Донецьку: рішення про застосування сили мають ухвалювати командири, а не самі солдати.

Дронові атаки на київські мости Шейтельман вважає передусім психологічним тиском. Влучання балістичних ракет означали б спробу зруйнувати переправи, однак під час нічного обстрілу, який він коментував, таких влучань не було, принаймні від ракет, що долетіли.

Є поранені на мосту, є люди, які налякані. Могли б бути й убиті, якби трохи менше везіння було. Але головний ефект – через це мости потім надовго закриваються і настає транспортний колапс. Відповідно, величезні втрати у виробництві, насамперед у військовому виробництві, яке в Києві дуже розвинене,
– пояснив політтехнолог.

Пошкодження Північного мосту на момент розмови вже залатали. Від міської та центральної влади політтехнолог очікує гнучких рішень, які дозволять місту продовжувати працювати.

Одним із прикладів таких рішень є "жовта тривога", під час якої установи, за описом Шейтельмана, можуть діяти на власний розсуд. Раніше правила передбачали закриття торгових центрів, держустанов і банків; послаблення обмежень допомагає зберігати роботу міста, але супроводжується ризиком для життя людей.

Якби під час блокади ухвалювали рішення на тиждень закрити дорогу життя, поки з'ясують її пропускну здатність, то ви розумієте, чим би закінчилася блокада Ленінграда. У цей момент наступні вантажівки об'їжджають ополонку, знаючи, що там загинули люди, але їдуть поруч, розуміючи, що всі ми на війні. Це сумна, трагічна, але правда й реальність війни,
– сказав Шейтельман.

Російські водії вантажівок на трасі вздовж Азовського моря теж їздять із відчиненими або знятими дверима через удари по логістиці та перевезеннях пального. На одному з відео з цієї траси на короткій ділянці дороги були показані шість уражених вантажівок.

Російська влада засуджує блокаду Ленінграда як злочин і називає її трагедією, але дії російських військ в Олешках Шейтельман порівнює з тим, що пережили мешканці обложеного міста. Водночас ця історія належить Радянському Союзу, а не сучасній Російській Федерації.

Це була країна, принаймні в теорії, гуманізму, гуманістів. Я маю на увазі Радянський Союз сімдесятих, вісімдесятих, який застав я. А Росія не є країною гуманістів. У Росії за те, що дівчинка малює антивоєнний малюнок, її батька катують, б'ють у катівнях ФСБ, саджають на кілька років у в'язницю,
– заявив Шейтельман.

Радянські принципи миролюбності та гуманізму не завжди виходили за межі фасаду, проте їх принаймні намагалися прищеплювати через літературу й виховання. Нинішню російську риторику політтехнолог натомість описує як пропаганду війни та смерті.

Міхалков у наведених прикладах представляє війну як благо, а Богомолов закликає бути вдячними, що вона випала на їхнє покоління. Це відрізняється від уявлення про війну як найважче випробування, що переважало в радянській риториці.

Я не кажу, що кожна людина так вихована, але виховання, яке несе держава, школа, університети, телебачення, – усе в цьому мілітаристському, фашистському дусі. Тому й інша реакція на це. Для них Олешки – це добре: ми робимо добру справу, ми ж убили багато українців в Олешках,
– наголосив політтехнолог.

Прикриття російських військових цивільними українцями в такій системі поглядів також може подаватися як позитивне рішення, стверджує Шейтельман. Відмінності у ставленні до людських життів він пов'язує з вихованням і пропагандою, а не з генетикою.

Паралель із блокадним Ленінградом стосується й відриву столиці від життя людей під обстрілами. Ольга Берггольц намагалася донести до Москви становище обложеного міста, однак там її не хотіли чути, тоді як партійні керівники жили значно краще.

Схоже відчуття покинутості Шейтельман бачить у зверненнях росіян із Бєлгорода, Курська, Краснодара та Ростова. Мешканці цих міст запитують, чому страждають саме вони, тоді як Москва продовжує жити іншим життям.

Вони сидять у Сочі й дивляться, як у них палахкотить танкер або скасовуються всі заходи, якими раніше цей Сочі жив. Ці міста кинуті, абсолютно кинуті. Коли українська армія зайшла в Курську область, теж, по-моєму, у Росії нікого не цікавила доля жителів цієї області,
– сказав політтехнолог.

Спроби російських військ відбити територію Курської області він описує як дії без огляду на життя місцевого населення. Водночас російські світські діячки та дружини топменеджерів військово-промислового комплексу відвідують Тиждень моди в Парижі.

Уявіть собі, що Герінг із дружиною прибувають під час Другої світової війни в Лондон на виставку в той момент, коли Лондон бомблять. Я думаю, це було б важко собі уявити. А зараз так, легко. На жаль, усі це допускають,
– зауважив Шейтельман.

Таку можливість контактів із Заходом він порівнює з міжнародними зв'язками нацистської Німеччини до вступу інших країн у війну. Серед історичних прикладів є Олімпіада 1936 року в Берліні, після якої спілкування не припинилося навіть через війну в Іспанії та події в Чехословаччині.

Загальної заборони на в'їзд до ЄС для тих, хто служив у російській армії, досі немає, стверджує Шейтельман, а відповідну пропозицію не вдалося включити до пакета санкцій. Цю ситуацію він зіставляє з позицією Європарламенту щодо геноциду українського народу російськими військовими й пояснює тим, що Європа ще не сприймає війну як безпосередньо свою.

Книга Дмитра Глуховського стала однією з найпомітніших подій у російському ліберальному середовищі та викликала різні реакції. Автор оприлюднив її в Telegram, відкривши читачам доступ до тексту.

Я прочитав дві третини, третина залишилася, але кожну зі сцен, кожного з персонажів я знаю, просто кожного особисто. Я їх бачив безліч,
– сказав Шейтельман.

Такі самі типажі трапляються у відеозверненнях росіян про події в їхніх містах або сім'ях, які поширюються в Telegram. Вони впізнавані для людей, що постійно стежать за Росією з України чи Латвії.

Для знайомого Шейтельмана з Ізраїлю, який професійно не займається новинами, книга відкрила значно менш знайому картину. Він прочитав її захлинаючись, тоді як політтехнолог упізнавав уже відомі сцени.

Мені здається, Дмитро Глуховський зробив дуже багато для того, щоб люди не посміли більше відвернути голови. І зараз вони плюються в нього й кричать: "Ти не маєш права. Ми живемо в Росії, ми краще знаємо", тому що їм показали, прямо піднесли дзеркало й сказали: "Нате, дивіться",
– наголосив політтехнолог.

Публікації у відкритому доступі Шейтельман відводить дві третини значення цієї події, а самому тексту – третину. Такий спосіб поширення позбавляє читача виправдання, що він не прочитав книгу, бо не мав доступу до неї.

Путін виступив на засіданні Валдайського клубу в Москві. Стан Росії Шейтельман оцінює за поведінкою населення та здатністю влади виконувати свої завдання в регіонах.

З одного боку, тотальний контроль над місцевим населенням уже відбувся. А з іншого – втрата контролю, втрата керованості. Місцеве населення вже повністю підпорядковане. Що їм скажуть, те й робитимуть,
– заявив Шейтельман.

Навіть якщо люди не погоджуються з рішеннями влади, вони продовжують виконувати її вимоги. Водночас неможливість провести форум у Сочі та, на переконання політтехнолога, приїхати Путіну до Бєлгорода, Курська, Ростова чи Краснодара є ознаками втрати керованості на власне російській території.

Зерно з Чорного моря більше не вивезти росіянам, нафту не вивезти, усе згоряє відразу. І це все я маю на увазі територію Російської Федерації, не окуповані території,
– сказав Шейтельман.

Відсутність помітних протестів під час виборів, за винятком згаданих ним комуністів, політтехнолог вважає ознакою остаточного зміцнення тоталітарного режиму. Однак можливість Путіна забезпечувати виконання наказів у регіонах ставить під сумнів: якщо він не може приїхати до губернатора Ростова, то, на його переконання, втрачає і важелі впливу на нього.

"Ігор Шейтельман про прорив кордону Латвії, Третю світову та втрату Путіним контролю над Росією": дивіться відео