Італійський "дуче" теж полюбляв іміджеві проєкти. Він створював лайнер Rex для завоювання "Блакитної стрічки Атлантики" (це перехідна відзнака для найшвидшого лайнера, що перетинає Атлантику).
Цікаво Світ бачить Путіна, а мерещиться Гітлер, – Цимбалюк
У цьому ж переліку – найшвидший гідроплан у світі МС-72 або трансатлантичний переліт Італо Бальбо. Всі вони фінансувалися з держбюджету. Жодної комерції – тільки державна велич.
Схожість ідей Путіна та Муссоліні
Нічого дивного у цьому немає. Як і теперішнє російське керівництво, італійський "дуче" не був прихильником расової теорії. Йому був більше до вподоби етатизм – вважав, що посилення держави має бути головним сенсом внутрішньої політики.
Квінтесенцію свого підходу Муссоліні сформулював під час виступу в Палаті депутатів у травні 1927 року: "Усе в державі, нічого проти держави і нічого поза державою".
До 1935 року Муссоліні загнав під контроль держапарату три чверті фірм. Банки й приватні особи змушені були відмовитися від іноземних акцій на користь національних цінних паперів.
Ідеї Путіна дуже схожі на ідеї Муссоліні / Фото Getty Images
Його російські послідовники також заганяють під держпарасольку будь-яку активність. Імперія оголошена чільною цінністю, влада сакралізована, квадратні кілометри важливіші, ніж якість життя.
Державна служба – єдиний соціальний ліфт. На зміну дітям, що мріяли бути бізнесменами, прийшло покоління, що мріє про службові посвідчення.
Путін знищує будь-які системи
Володимир Путін – не етнічний націоналіст. Він – імперець. Кар'єру у Росії може побудувати людина з українським, німецьким чи тувинським прізвищем. Питання у цінностях, що їх належить сповідувати.
Беніто Муссоліні нівелював вплив парламенту – той був позбавлений права контролювати діяльність "дуче". Місцеві вибори пішли в небуття – навіть мерів зрештою замінили призначені очільники адміністрацій.
Преса, освіта та кінематограф транслювали ідею, що фашизм – провідна альтернатива лібералізму. Опозиція щезла, на главу держави замикалися Міністерство внутрішніх справ, Міністерства оборони, корпорацій, колоній і громадських робіт.
Російський президент точно так само зумів знищити будь-які інститути. Опозиція маргіналізована, вибори перетворилися на профанацію, а у владі геть відсутня система стримування і противаг.
Боротьба з чужим суверенітетом
Муссоліні будував "італійський світ". Його інтереси поширювалися на все Середземномор'я. У 1923 році він захопив Корфу і створив маріонетковий режим в Албанії.
Варто прочитати Конфронтація навколо України: які три цілі має Кремль
Передостаннім довоєнним надбанням Риму стало захоплена Ефіопія. Останнім – Албанія, яку завоювали за 5 днів у 1939 році – якраз напередодні Другої світової війни.
Путін, як і Муссоліні, загнав усіх під свій контроль / Фото Getty Images
Протягом усього цього часу Муссоліні говорив про перетворення Італії на "велику, поважну країну", на яку зважатимуть Європа і світ.
Але ж і сучасна Росія підняла на знамена гасло про "вставаніє с колєн". "Русский мир" як виправдання вторгнення до сусідів. Розмови про "традиційні сфери впливу" як зачіпка для боротьби проти чужого суверенітету.
Москва, невдоволена своїм статусом, прагне кинути світ у турбулентність, щоб у цьому хаосі вибити собі нове місце в глобальному оркестрі. І "антизахідні устремління" так само супроводжуються розмовами про національну велич.
Ми звикли, що успішні держави вибудовуються за однаковими рецептами. Але умови створення неуспішних також не вирізняються різноманіттям. До них завжди належать: державна велич і підпорядкованість бізнесу, пропаганда та експансія, централізація та критика Заходу.
І як вишенька на торті – іміджеві проєкти. Тепер знайдіть 10 відмінностей.