Трампа хочуть обійти заради України: Рашкін про 15 мільярдів допомоги та розслідування

Після поразки республіканців на виборах до Конгресу США демократи готують нові ініціативи щодо підтримки України та перевірки рішень адміністрації Дональда Трампа. Серед них – можливе виділення 15 мільярдів доларів військової допомоги, перегляд санкційних механізмів і розслідування діяльності людей із найближчого оточення американського президента.

Американський політичний діяч Юрій Рашкін в ефірі 24 Каналу пояснив, як Конгрес може спробувати обійти можливе вето Трампа та чому Україна стала одним із пріоритетів демократів. Він також оцінив перспективи розслідувань щодо Стіва Віткоффа, Джареда Кушнера й Ілона Маска, можливості Реджепа Таїпа Ердогана вплинути на Путіна та ризики нової війни з Іраном.

Україна в центрі уваги США

CNN пише, що своїми ударами Путін намагається знищити українську економіку. Наскільки важливо, щоб американські політики не забували про справжні цілі Росії, особливо після виборів до Конгресу?

Це надзвичайно важливо. Саме так журналістика найкраще виконує свою роботу: розповідає про події в реальному часі, наводить факти, цифри та показує, що насправді відбувається. Особливо тепер, коли демократи отримали нові політичні можливості й уже починають думати, як виправляти наслідки рішень, які Дональд Трамп ухвалював протягом останніх двох років.

У них багато питань, якими потрібно займатися, але насамперед вони шукатимуть ті напрямки, де можна отримати підтримку обох партій. І Україна тут опинилася практично на першому місці. Саме тому я дуже зрадів повідомленню Financial Times про те, що демократи планують новий пакет допомоги на суму до 15 мільярдів доларів.

Звісно, поки що йдеться про наміри, а не про вже ухвалене рішення. Але навіть сам факт появи такої ініціативи важливий. Я очікував, що після виборів демократи насамперед розсилатимуть запити, викликатимуть посадовців на слухання та попереджатимуть адміністрацію про майбутні розслідування. Натомість вони вже заговорили про конкретну допомогу Україні.

Коли ми говоримо про весь той кошмар, який зараз відбувається, непогано було б мати хоча б якийсь промінь надії. А це навіть краще, ніж те, на що я сподівався. Демократи вже планують законопроєкт про допомогу Україні на 15 мільярдів доларів.

Американські законодавці мають кілька важливих інструментів: можуть ухвалювати закони, проводити розслідування та контролювати бюджетні витрати. І зараз демократи, судячи з повідомлень, намагаються використати всі ці можливості. Для України це означає шанс не лише отримати нову військову підтримку, а й змінити підхід Вашингтона до рішень, які раніше залежали від особистої позиції Трампа.

15 мільярдів для України

Демократи хочуть включити допомогу Україні до щорічного оборонного законопроєкту США. Чи зможуть вони використати його як інструмент тиску на Трампа, зважаючи на загрози українській енергетиці взимку?

Вони робитимуть усе, що можуть. І головним завданням буде забезпечити підтримку України, а вже потім шукати компроміси щодо інших питань, важливих для американського президента. Наприклад, Трампу можуть запропонувати певні поступки в питаннях, пов'язаних з Іраном, або іншими напрямками його політики.

Але я припускаю, що він усе одно спробує заблокувати відповідне рішення. Трамп не хоче надавати Україні допомогу в тому вигляді, який пропонують демократи, тому можливість президентського вето залишається цілком реальною.

І тут починається найцікавіше. Допомога Україні належить до тих питань, щодо яких, за повідомленнями Reuters та інших агентств, можна розраховувати на підтримку і демократів, і частини республіканців. А це відкриває можливість спробувати подолати президентське вето.

Якщо вдасться подолати вето Трампа саме в питанні України, це буде надзвичайно важливий момент. Адже допомога Україні – одна з тих тем, щодо яких можна знайти двопартійну підтримку.

Для демократів такий результат матиме значення не лише через сам пакет допомоги. Він покаже, що Конгрес здатний ухвалювати важливі рішення всупереч бажанню президента, якщо законодавці обох партій домовляться між собою. Але я не думаю, що Трамп просто погодиться з таким розвитком подій. Він намагатиметься затягувати процес, торгуватися та використовувати всі доступні йому повноваження.

І це стосується не лише допомоги Україні, а й санкцій проти Росії. Раніше обговорювали законопроєкт, пов'язаний із сенатором Ліндсі Гремом, але адміністрація домоглася того, щоб президент зберіг можливість самостійно вирішувати, застосовувати обмеження чи ні.

Тобто в нього фактично залишився своєрідний вимикач: можна запровадити санкції, а можна цього не робити. Тепер законодавці, на мою думку, спробують змінити цей механізм і позбавити Трампа можливості одноосібно зупиняти відповідні рішення.

Демократи й республіканці хочуть забрати в Трампа цей вимикач. Він зможе накладати вето, а вони намагатимуться його подолати. Саме за цим ми зараз і спостерігатимемо.

Проблема полягає ще й у роботі самої адміністрації. Ми бачимо ситуації, коли рішення щодо фінансування можуть фактично зупинятися на рівні посадовців, які просто не підписують потрібні документи. Такі дії викликають невдоволення в Конгресі, особливо коли йдеться про кошти, використання яких передбачене бюджетом.

Зокрема, демократи можуть посилити тиск на Рассела Воута, який відповідає за бюджетну політику адміністрації. Він допомагає Трампу реалізовувати його фінансові рішення, і саме до такої системи ручного управління в законодавців виникає дедалі більше запитань.

Я не виключаю, що тривале протистояння через бюджет та повноваження може призвести й до нових розмов про імпічмент. Але зараз головне – конкретний законопроєкт для України. Якщо демократи зможуть провести його навіть усупереч позиції Трампа, це стане великою політичною перемогою.

Потрібно розуміти, що для реалізації такого сценарію, можливо, доведеться обходити не лише спротив Білого дому, а й позицію Майка Джонсона. Це складне завдання, однак після виборів політичне становище американського президента суттєво послабилося.

Це буде велике рішення – піти в обхід, можливо, Майка Джонсона, в обхід Трампа. Але Трамп, друзі, кульгава качка. Кульгава.

Я сподіваюся, що демократи продовжать просувати цей законопроєкт. Їх потрібно буде підтримувати й підштовхувати до конкретних рішень, адже між політичними намірами та реальним виділенням коштів ще чимало етапів.

Розслідування проти оточення Трампа

Financial Times також повідомляє про намір демократів перевірити дизельну домовленість із Росією та можливі бізнесові інтереси Стіва Віткоффа й Джареда Кушнера. Запити вже спрямували до банків, портів та інших структур, а окремо законодавці хочуть перевірити обмеження Starlink для України. Чим це може загрожувати оточенню Трампа?

Коли я чую про всі ці ініціативи, складається враження, що настав якийсь святковий день. І Маска перевірятимуть, і Віткоффа, і дизельні домовленості можуть переглянути. Після всього, що відбувалося протягом останніх двох років, це справді дає певну надію.

Почнімо зі Стіва Віткоффа. Він фактично став одним із головних учасників контактів із Кремлем, хоча важливо розуміти, що міжнародні домовленості Сполучених Штатів не можуть ґрунтуватися лише на його особистих переговорах. Вони мають проходити через відповідні американські державні інституції та встановлені процедури.

На мою думку, представники оточення Трампа розраховували досить швидко досягти потрібного результату, щоб згодом не виникало зайвих запитань. Але вони не встигли реалізувати свої плани, зокрема через те, що Україна не погодилася на вимоги, які означали б капітуляцію.

Вони не встигли, тому що Україна не капітулювала, не здалася і зараз уже точно не здасться. А Віткоффа тепер розслідуватимуть, розбиратимуться в усіх його розмовах.

Я не знаю, наскільки далеко зайдуть ці перевірки та які юридичні наслідки вони можуть мати. Але Віткофф повинен був розуміти ризики, коли почав брати участь у переговорах із Кремлем. Зміна політичного балансу у Вашингтоні означає, що рішення й контакти, які раніше залишалися без належної уваги Конгресу, тепер можуть стати предметом ретельного вивчення.

Те саме стосується дизельної домовленості. У демократичній системі зміна влади або політичного балансу може призводити до перегляду попередніх рішень. Трамп сам скасував багато ініціатив попередньої адміністрації, зокрема пов'язаних із розвитком зеленої енергетики. Тому було б цілком закономірно, якби тепер законодавці почали перевіряти й переглядати домовленості, які вони вважають невигідними для Сполучених Штатів.

Ще одна серйозна проблема виникла в Ілона Маска через історію зі сповільненням роботи Starlink для України. На мою думку, його компанія завдала собі великої репутаційної шкоди. Адже потенційні клієнти супутникового зв'язку побачили ризик залежності від постачальника, який може обмежити роботу сервісу в критичний момент.

Маск дуже серйозно влип, коли вирішив сповільнити інтернет для України. Він через це втратив майбутніх покупців. Хто захоче мати справу з компанією, яка може просто відключити тебе, якщо їй не подобається те, що ти робиш?

Тепер американські законодавці хочуть перевірити обставини цієї історії та збережені документи, пов'язані з обмеженнями сервісу. А для компанії це означає не лише політичні запитання, а й можливі довгострокові наслідки для довіри до її послуг.

Чи зможе Трамп зупинити перевірки

У Маска величезні фінансові ресурси, а Трамп зберігає вплив на генерального прокурора та Міністерство юстиції США. Наскільки складно буде проводити такі розслідування?

Це справді буде непросто. У людей, про яких ми говоримо, є величезні бюджети та можливість залучати практично необмежену кількість адвокатів. Водночас Трамп продовжує впливати на роботу Міністерства юстиції, хоча саме відомство, за повідомленнями, стикається з відтоком працівників.

Але існує й інша сторона цієї історії. Я бачу, що американські суди дедалі критичніше ставляться до позиції представників нинішньої адміністрації. Раніше державні адвокати мали досить високий рівень довіри просто тому, що представляли федеральну владу. Зараз, на мою думку, така довіра серйозно підірвана.

Ми спостерігаємо ситуації, коли суди та присяжні не погоджуються з аргументами обвинувачення. Зокрема, великі журі присяжних відмовляються підтримувати окремі справи, вважаючи представлені матеріали недостатніми для висунення обвинувачень.

Це створює проблеми для посадовців, які, на мою думку, намагаються виконувати політичні побажання президента. Вони можуть хотіти продемонструвати Трампу результат, але не завжди здатні отримати потрібні рішення в судах.

Раніше в судах Сполучених Штатів існувала презумпція довіри до держави. А тепер цієї презумпції фактично немає. І державним адвокатам буде складно.

Політична ситуація може далі ускладнюватися. Я не знаю, чи настане момент, коли поведінка Трампа стане неприйнятною навіть для частини керівництва Республіканської партії. Можливо, вони продовжуватимуть терпіти його рішення протягом усіх двох років, що залишилися.

Але демократи вже отримали можливість активніше контролювати адміністрацію, а Конгрес може вимагати інформацію та проводити перевірки. Саме тому я очікую дедалі гострішого протистояння між Білим домом і законодавцями.

Ердоган і переговори

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зателефонував Трампу, щоб обговорити війну Росії проти України та ситуацію на Близькому Сході. Він пропонує активніше залучати дипломатію. Чи має Ердоган вплив на американського президента та чи готовий Трамп ділитися з ним роллю посередника?

Мені здається, що Трамп зараз сподівається, що його хоч хтось урятує. Умовно кажучи, по всьому світу пролунав заклик: рятуйте Трампа. І, можливо, Ердоган вирішив також долучитися до цих дипломатичних зусиль.

Але потрібно враховувати характер самого американського президента. Він надзвичайно любить публічне визнання та прагне бути головною особою в будь-якій успішній історії. Згадайте хоча б церемонію нагородження після футбольного чемпіонату світу, який проводили Сполучені Штати, Канада та Мексика. Трамп намагався опинитися в центрі уваги й особисто вручати нагороди.

Тому якщо з'явиться будь-яка мирна домовленість, ми насамперед почуємо, що це досягнення Дональда Трампа. Він обов'язково пояснить, яку величезну роль відіграв у її підготовці. Але це не означає, що він категорично заперечуватиме участь інших політиків.

Якщо буде якась домовленість, ми насамперед почуємо про Трампа. Він усім розповість, який він великий. Але якщо Ердогану потрібно буде вдома говорити про власні успіхи, Трампу, думаю, це не особливо заважатиме.

Американський президент розуміє, що різні політичні лідери повинні пояснювати результати власному електорату. Тому Ердоган цілком може представляти якусь дипломатичну ініціативу як власне досягнення в Туреччині. Головне для Трампа – щоб на міжнародній арені саме він залишався центральною фігурою.

А що Туреччина реально може зробити для припинення російсько-української війни? Чи має Ердоган достатньо важелів впливу на Путіна?

У Туреччини є певні переваги. Вона контролює важливі географічні напрямки та не бере безпосередньої участі у війні. Крім того, поки Росія виснажується у війні проти України, позиції Туреччини в регіоні можуть поступово зміцнюватися.

Сполучені Штати поки не змогли розв'язати проблему російської агресії, тому інші держави можуть намагатися проявляти дипломатичне лідерство. Але для мене головне питання полягає в тому, чи здатен хтось справді змусити Путіна припинити війну.

Я не бачу такого політика. Усі шукають людину, яка може вплинути на російського президента, але я сумніваюся, що така людина взагалі існує.

Усі шукають когось, хто може вплинути на Путіна. Такої людини немає. І дедалі частіше говорять, що ця війна обмежена біологічним терміном життя самого Путіна.

Навіть Сі Цзіньпін навряд чи здатен просто зателефонувати російському президенту та наказати завершити війну. Китай, звичайно, має певні можливості впливу. Наприклад, Пекін міг би припинити постачання комплектуючих або обмежити допомогу Росії в обході санкцій.

Але я не думаю, що це автоматично зупинило б бойові дії. Путін пристосовується до обставин і продовжує використовувати ті можливості, які має. Якщо певні технології стануть недоступними, він намагатиметься знайти інші способи завдавати шкоди.

Зокрема, я побоююся посилення російських диверсій та втручання у внутрішні справи інших держав. Якщо Кремль втратить частину військово-технічних можливостей, це не обов'язково означатиме відмову від агресивної політики. Він може перенести зусилля на інші методи тиску.

Путін робить не те, що хоче, а те, що може. Але він хоче воювати. Якщо Китай перестане продавати йому певні речі, він намагатиметься діяти інакше. Це може означати більше диверсій і втручання в життя інших держав.

Тому я пов'язую реальне завершення цієї війни насамперед зі змінами в самій Росії. За нинішніх обставин не бачу, щоб Ердоган або інший міжнародний посередник мав достатньо впливу для примусу Путіна до миру.

До речі, зміна політичних лідерів нерідко дозволяє починати міжнародні відносини з іншої позиції. Наприклад, якщо в Ізраїлі зміниться прем'єр-міністр, Трамп може спробувати перекласти відповідальність за попередні рішення на Беньяміна Нетаньягу та оголосити про перезапуск відносин. Він уже багато разів використовував схожий підхід щодо Джо Байдена, звинувачуючи попередника в різних проблемах.

Але для російсько-української війни зміна американського підходу сама по собі не усуває головної проблеми – бажання Путіна продовжувати агресію.

Іран обережно погрожує США

Іранський посадовець Резаї вдруге за кілька днів виступив із різкою заявою проти Вашингтона. Він висміяв поразку республіканців на виборах, згадав можливі кадрові зміни в адміністрації Трампа та пригрозив нищівною відповіддю в разі нової війни. Водночас США перекидають сили на Близький Схід. Наскільки серйозними є ці погрози?

Я звернув увагу на одну цікаву деталь: в іранському повідомленні не назвали самого Трампа. Там згадували Венса, Рубіо, Гегсета та інших представників американського керівництва, але президента безпосередньо не зачепили.

На мою думку, це свідчить про певну обережність. Іранці готові висміювати американську адміністрацію, однак не хочуть зайвий раз провокувати людину, поведінку якої складно передбачити.

Потрібно враховувати, що Сполучені Штати мають ядерну зброю та величезні військові можливості. Іранське керівництво це розуміє, тому намагається демонструвати впевненість, але водночас не переходити до прямої конфронтації з Трампом.

Чи може Трамп після виборчої поразки все ж вирішити розпочати нову військову операцію проти Ірану?

Я цього не виключаю, але поки не бачу переконливої причини, чому саме зараз йому була б потрібна така війна. Після поразки республіканців у Трампа залишилося значно менше політичних перспектив, і, на мою думку, він дедалі більше зосереджується на особистих інтересах та протистоянні з демократами.

Можна припустити, що нова операція проти Ірану стала б для нього способом помсти. Але це лише один із можливих сценаріїв, і я не відчуваю, що американський президент справді прагне такого розвитку подій.

Натомість для Ізраїлю ситуація має інше значення. Особливо це стосується Беньяміна Нетаньягу, який зіткнувся зі складною внутрішньополітичною ситуацією. Я припускаю, що нова військова кампанія проти Ірану могла б відповідати його поточним політичним інтересам.

Для Ізраїлю це важливо, особливо для Нетаньягу з огляду на його політичну ситуацію. Для нього війна з Іраном зараз була б дуже доречною. А ось чи потрібна вона самому Трампу? Я не відчуваю, що йому це справді потрібно.

Водночас американські сили продовжують переміщуватися в напрямку Близького Сходу. За повідомленнями, які ми обговорюємо, авіаносці мають прибути в регіон у другій половині листопада. Це, безумовно, демонстрація військових можливостей, однак саме переміщення кораблів ще не означає, що рішення про початок операції вже ухвалене.

Я припускаю, що Вашингтон намагається продемонструвати силу та посилити тиск на Іран. Але мені поки незрозуміло, на яке саме рішення Тегерана розраховує Трамп і наскільки така демонстрація здатна змінити позицію іранського керівництва.

Своєю чергою, Іран, схоже, розуміє, що політичний час американського президента поступово спливає. Тому його керівництво може намагатися перечекати останні два роки каденції Трампа, не погоджуючись на невигідні умови, але й не провокуючи відкриту війну.

Іран, очевидно, розуміє баланс сил і те, що час Трампа закінчується. Вони готові його перечекати, але не хочуть іти з ним у відкриту конфронтацію.

Саме тому я не став би розглядати різкі заяви іранських посадовців як доказ неминучості нової війни. Зараз обидві сторони демонструють готовність до жорсткого протистояння, але водночас можуть прагнути уникнути прямого зіткнення.

Рашкін про вплив Ердогана на Путіна: дивіться відео