Репресії кримських татар: що спільного між депортацією та життям в окупації

Скільки татар були репресовані за радянських часів?

Починаючи з 18 травня 1944 року із Криму примусово вивезли майже все кримськотатарське населення — більше 238 тисяч людей. Масове повернення народу до Криму почалося лише наприкінці "перебудови" у 1989 році. За чотири наступні роки на півострів повернулася половина всіх кримських татар, що жили тоді на різних територіях в СРСР — близько 250 тисяч.

Якими були наслідки репресій?

За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20% до 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина — діти до 16 років. Через брак чистої води, поганої гігієни і відсутність медичної допомоги серед депортованих поширювалися малярія, жовта лихоманка, дизентерія та інші хвороби. За перші роки адаптації до нових умов проживання кримськотатарський народ втратив кожну четверту ненароджену дитину. Деякі люди, не витримавши страждань, божеволіли. Все майно, що залишилося в Криму після татар, держава присвоїла собі.

Після депортації південні райони Криму, де раніше жили переважно кримські татари, спорожніли. Згодом сюди почали переселяти людей з України та Росії. На півострові більшість міст, сіл, гір і річок, які мали кримськотатарські, грецькі або німецькі назви, отримали "російські імена". Виняток зробили лише для Бахчисарая, Джанкоя, Ішуні, Сак та Судака.

Що спільного між радянськими та російськими репресіями кримських татар?

У 1944 році депортація кримських татар почалась через офіційно озвучений привід — співпрацю із німецькими окупантами, державну зраду та звинувачення у "масовому знищення радянських людей". При цьому з півострову виселили і тих, хто дійсно перебував у німецьких підрозділах, і тих, хто воював за радянську армію, і родини тих, хто був відправлений або у сибірські трудові табори, або у Німеччину. У місцях нового проживання з татар робили ворогів, заздалегідь створюючи їм образ зрадників та убивць.

Саме це відбувається і зараз – із кримських татар поступово створюється ворог, який займається антиросійською діяльністю та підготовкою терактів. Яскравий приклад — заборона Меджлісу кримськотатарського народу через визнання його екстремістською організацією. Така "демонізація" за національною ознакою супроводжується поступовим обмеженням прав кримських татар: на масові зібрання, на вшанування пам’яті загиблих, на використання власної мови, на свободу слова і думки. Словом, все відбувається за схемою, напрацьованою у 1944 році. Створення образу ворога у тоталітарних режимах традиційно завершується його знищенням, до якого починає закликати саме суспільство.

Чи вдаються окупанти до репресій кримських татар?

Згідно із академічним тлумачним словником, репресії — це "захід державного примусу, покарання". Політичні репресії — це інструмент утиску у неправових державах, використання якого мотивується виключно інтересами діючого режиму. Утискають, відповідно, тих, хто із існуванням режиму не погоджується. У міжнародній правозахисній організації Amnesty International вже дійшли висновку, що саме це зараз і відбувається в окупованому Криму. На думку правозахисників, рішення окупантів в Криму заборонити Меджліс спрямоване на придушення тих небагатьох інакодумців в Криму, які ще залишилися. І воно свідчить про нову хвилю репресій проти кримськотатарського народу, оскільки будь-хто, хто буде пов'язаний з Меджлісом може стати жертвою серйозних звинувачень в екстремізмі. А таких людей, в середньому, нараховується більше 2,5 тисячі.

Окрім того, за роки окупації постійно збільшується кількість повідомлень про факти незаконного утримання кримських татар та масові обшуки в оселях та закладах, які належать кримцям, школах та мечетях. Окрім того, за підрахунками правозахисників, найбільшу кількість стежень за людьми у Росії було зафіксовано у 2014 році — 177. Правозахисники пов'язують це з масовими затриманнями кримських татар після анексії Криму російською владою.

Скільки кримських татар від них постраждали?

За останні два роки, побоюючись переслідувань і репресій, півострів залишили близько 35 тисяч осіб, з яких половина — кримські татари. Так звана "прокурор" Криму Наталія Поклонська публічно загрожує кримським татарам депортацією.

За останніми даними, 18 кримських татар заарештовані і знаходяться за ґратами. 14 з них окупаційна влада звинувачує в організації і підготовці терактів. За інформацією Меджлісу, безвісти зниклими на території півострова є щонайменше 21 кримський татарин (при цьому окупанти озвучують дані у 7-8 осіб). Офіційно повідомляється, що за фактами умисного вбивства або зникнення безвісти кримських татар на окупованому півострові ведеться досудове розслідування більш ніж у 10 кримінальних виробництвах. Лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву та Рефату Чубарову ще у 2014 році в’їзд на територію Криму заборонили — до 2019 року. Кожні кілька місяців починаються хвилі масових обшуків, які супроводжуються затриманнями.

Із останніх зафіксованих на момент публікації повідомлень — обшуки у Бахчисараї, які 12 травня провели збройні російські силовики. Після обшуків були затримані Зеврі Абсеітов, Ремзі Меметов, Рустем Абільтаров і Енвер Мамутов. Поклонська стверджує, що вони нібито причетні до організації "Хізб ут-Тахрір", яка визнана терористичною в Росії. 13 травня суд заарештував всіх чотирьох на 2 місяці до 11 липня. Окрім того, 12 травня заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова відвезли в управління Федеральної служби безпеки РФ в окупованому Криму. Слідчі ФСБ порушили стосовно Умерова кримінальну справу за статтею про "екстремізм", його відпустили на підписку про невиїзд.

Поступово починають з’являтися повідомлення про катування правоохоронцями затриманих, однак у офіційних звітах правоохоронних організації інформації про них поки що нема.

Чи може Україна захистити кримських татар від утисків окупантів?

До моменту відновлення фізичного контролю над територією окупованого півострову — це дуже складно. Наразі Україна активно застосовує всі існуючі дипломатичні та політичні механізми, які можуть вплинути на країну-агресора. У Генпрокуратурі України за фактами незаконного позбавлення волі і незаконних обшуків в будинках кримських татар з моменту окупації зареєстровано понад 90 кримінальних проваджень. Українські дипломати інформують про порушення прав людини і переслідуванні кримських татар в усіх існуючих міжнародних організаціях, підтримуючи увагу до цієї теми. Також підтримується співпраця із українськими та міжнародними неурядовими правозахисними організаціями, які ведуть моніторинг порушення прав людини в окупованому Криму.

Однак практичних наслідків це все поки що не має. Відтак, співпрацю потрібно продовжувати. Зокрема, юристи зазначають, що зараз Україна має передати черговий санкційний список осіб, які причетні до утисків кримських татар (зокрема — заборони Меджлісу) представникам Європейського Союзу і США. Варіант посилення санкцій проти Росії підтримує і Мустафа Джемілєв.

Тому основний розрахунок — на посилення санкцій проти окупанта, щоб змусити його добровільно і безкровно покинути окуповані території,
— наголосив він.