Насер з дитинства виховувався з думкою, що його рідний Єгипет має бути не лише незалежним, але й самостійним. Король Фарук І, який керував Єгиптом, у всьому дослухався до колишніх колонізаторів – англійців.
Насер, який обрав собі кар’єру військового, почав згуртовувати навколо себе молодих офіцерів-однодумців.
23 липня 1952 року організація "Вільні офіцери", одним із засновників якої був Гамаль Абдель Насер, завдали удару. Одночасно виступивши в Каїрі, Олександрії та інших єгипетських містах, вони здійснили безкровний переворот та захопили владу. Короля Фарука скинули, народ підтримав повстанців, які обіцяли радикальні зміни та загальне процвітання для країни.
У 1954 році Насер забрав у свої руки всю повноту влади. Революціонер одразу ж узяв курс на створення могутнього Єгипту. Насамперед він націоналізував Суецький канал та повиганяв з країни усіх британців, також передавши у власність держави їхнє майно.
Попри те, що Насер заборонив у країні усі політичні партії, крім однієї, і кілька разів програвав війну одвічним ворогам – ізраїльтянам, народ любив його понад усе.
Правив Гамаль Абдель Насер до 1970-го року, коли помер від серцевої недостатності. Та справу Насера продовжили його вдячні послідовники, а для багатьох єгиптян Насер і зараз залишається синонімом відданого революціонера.