Чи готові автономні системи взяти на себе вогневу підтримку в сучасних конфліктах?
Технологічний прогрес у військовій сфері вийшов на новий рівень: компанія Skyborne Technologies отримала дозвіл від Міністерства війни США на проведення оперативних випробувань та бойових оцінок своєї розробки CODiAQ (Controller Operated Direct Action Quadruped). Це озброєний безпілотний наземний комплекс, який успішно пройшов етап перевірки безпеки, що дозволяє йому перейти до стадії Operational Test & Evaluation, пише Interesting Engineering.
Дивіться також Unitree створила гігантського робота вагою пів тонни, яким можна керувати зсередини
Вартість контракту на дослідження, розробку та тестування складає 6,5 мільйона доларів. У межах цієї угоди Skyborne поставить 14 роботів, що ходять на чотирьох ногах, та 28 модульних бойових модулів. Програма фінансується та керується офісом помічника Міністра війни з питань спеціальних операцій та конфліктів низької інтенсивності. Незалежну перевірку безпеки проводив Центр випробувань та оцінки армії США (ATEC) на Абердинському випробувальному полі в штаті Меріленд.
Ми тісно співпрацюємо зі Skyborne, щоб поставити CODiAQ і провести тренування з бойовою стрільбою для наших тактичних операторів у жовтні 2026 року. CODiAQ є зваженим і важливим кроком у розвитку озброєних роботизованих наземних систем,
– прокоментував програмний менеджер уряду Майкл Дж. Трекслер на офіційній сторінці Skyborne Technologies.
Він також додав: "Цей етап дозволяє Міністерству війни швидко оцінити оперативну корисність із суворим акцентом на безпеку системи, контроль оператора та управління ризиками під час OT&E та бойових оцінок".
Технічно CODiAQ базується на платформі Ghost Robotics Vision 60 і інтегрується з передовим програмним забезпеченням EXITUS AI. Робот оснащується модульними бойовими системами, серед яких 40-міліметрові гранатомети HAVOC та рушниці CHAOS 12-го калібру.
Робот CODiAQ / Скриншот 24 Kаналу/Skyborne Technologies
Для точного наведення використовується оптичний блок Targeting Electronics Optical Box (TEOB), що підтримує виявлення цілей у реальному часі, роботу вдень і вночі, а також обчислення балістики для точного ураження.
Система керується одним оператором через ручний контролер, тоді як сам робот автоматично виконує рухи та навігацію на місцевості. CODiAQ здатен працювати в автономному або напівавтономному режимах, що дозволяє людині зосередитися на виконанні місії, а не на керуванні кожним кроком машини.
Платформа має ступінь захисту IP67 від пилу та води і спроєктована для швидкого розгортання в умовах руїн, лісів або міських структур, включаючи підйом по сходах.
Робот CODiAQ у дії: дивіться відео
Окрім армії США, до оцінки нових систем залучать Командування спеціальних операцій США (USSOCOM) та партнерського іноземного союзника. Контракт передбачає повне обслуговування протягом 24 місяців, включаючи підтримку апаратної частини та навчання персоналу.
Важливо, що виробництво систем локалізоване у Сполучених Штатах, що відповідає пріоритетам уряду щодо безпеки ланцюгів постачання та суверенного виробництва.
Офіційна презентація CODiAQ запланована на SOF Week у Тампі, Флорида, у травні 2026 року. Чи будуть такі системи постачатися союзникам чи іншим країнам, невідомо.
Вам також буде цікаво дізнатися: чому ми вживаємо термін "Міністерство війни США", а не "Міністерство оборони США"?
У вересні 2025 року Дональд Трамп підписав виконавчий указ про використання назви "Міністерство війни" замість "Міністерство оборони". Юридично відомство не перейменовано, оскільки для цього потрібне затвердження Конгресу США, але посадовці адміністрації нинішнього президента активно використовують саме цей термін.
Я думаю, це посилає сигнал перемоги і сили,
– заявив тоді Трамп журналістам.
Назва "Міністерство війни" (Department of War) вже існувала в США раніше, як з'ясував 24 Канал. У 1789 – 1947 роках так називалося відомство, яке згодом об'єднали з іншими та перейменували на Міністерство оборони. Воно відповідало за сухопутні сили і загальну військову політику США в класичному сенсі ведення війни. Після Другої світової війни США провели масштабну реорганізацію військового управління, щоб підкреслити оборонний характер політики в умовах Холодної війни.
Як змінюється роль солдата з появою бойових роботів та автономних систем?
Військова роботизація змінює базову логіку бою: від "людина проти людини" до "людина як оператор системи". Вже зараз у сучасних конфліктах активно використовуються безпілотники та напівавтономні системи, а наступний етап – це інтеграція автономних бойових модулів і роїв дронів. За даними аналітичних досліджень, такі системи вже зменшують роль прямого контакту людини з фронтом і зміщують акцент на управління, розвідку та координацію.
Роль солдата трансформується в кількох напрямках:
- Перший – оператор і аналітик. Солдат керує групами дронів, наземними роботами, сенсорними мережами і системами наведення. Це вже не стрілець, а вузол у цифровій бойовій системі.
- Другий – мобільний вузол зв'язку і цілевказання. Малі підрозділи стають розподіленими сенсорними мережами, які передають дані для ударних систем.
- Третій – підтримка автономних систем. Роботи виконують небезпечні задачі: евакуацію, розвідку, розмінування, логістику. Наприклад, армійські UGV вже тестуються для евакуації поранених без участі екіпажу, пише TechRadar.
Ключовий зсув у тому, що підрозділи отримують "цифрову дальність ураження", яка значно перевищує фізичну присутність.
Як розвивається військова робототехніка у світі та хто лідирує?
Розвиток йде в трьох основних напрямах: повітряні системи, наземні платформи та інтегровані ШІ-мережі.
Повітряні системи
Безпілотники вже стали базовою одиницею сучасної війни. Вони переходять від "керованих оператором" до напівавтономних систем з комп’ютерним зором, автоматичним наведенням і координацією в рої.
У нових конфліктах, таких як війна Росії проти України, спостерігається масове застосування дешевих дронів-камікадзе та розвідувальних БПЛА, які створюють перевантаження систем ППО і проблеми ідентифікації "свій – чужий", зазначає Business Insider.
Окремий тренд – лазерні та ШІ-керовані антидронові системи, які здатні уражати цілі на відстані кількох кілометрів за рахунок автоматичного супроводу цілі.
Наземна робототехніка
Наземні роботи розвиваються повільніше, але стабільно:
- Евакуаційні платформи для поранених.
- Логістичні роботи.
- Розмінування.
- Розвідка у міських умовах.
Лідери розвитку
- США – найбільший бюджет і найглибша інтеграція AI в командні системи.
- Китай – масштабне виробництво дронів і швидке впровадження автономних роїв.
- Ізраїль – високоточні системи спостереження і автономні платформи ППО.
- Європа – швидко наздоганяє через стартапи і "дешеву автономію" у відповідь на сучасні війни.
- Україна – практичний полігон масового застосування дешевих автономних дронів і швидкої адаптації AI в бойових умовах.
Етичні суперечки та ризики використання
Ключова проблема автономних систем полягає у ступені їхньої автономності. Міжнародні організації попереджають, що системи, які самостійно вибирають і уражають цілі без "значущого людського контролю", створюють принципово новий клас ризиків, пояснює 24 Канал.
Основні етичні конфлікти такі:
- Перший – делегування рішення про вбивство машині. Це порушує базову моральну конструкцію війни, де відповідальність завжди лежить на людині.
- Другий – проблема відповідальності. Якщо автономна система помиляється, юридично складно визначити, хто винен: розробник, командир, оператор чи держава.
- Третій – алгоритмічна упередженість. Системи комп’ютерного зору можуть помилятися в умовах диму, хаосу, нестандартних об'єктів або різних типів тіл, що веде до помилкових цілей.
Окремий системний ризик – розмивання контролю. Навіть якщо людина формально "затверджує" застосування сили, фактичне рішення часто приймається алгоритмом через швидкість процесу.
У рамках ООН уже понад 10 років тривають переговори щодо регулювання таких систем, але глобальної обов’язкової заборони поки немає, йдеться на сторінці The United Nations Office at Geneva. Частина країн вимагає повної заборони автономної летальної зброї, інша частина просуває концепцію "людина в циклі" як достатній контроль.
Фактично світ рухається не до заборони, а до часткового регулювання, яке поки що відстає від темпів розвитку технологій.