Єдиний успіх росіян

Передові підрозділи 69-ї мотострілецької дивізії противника хоч і утримують східну частину населеного пункту Западне, однак попри свої інтенсивні атаки на захід, не можуть взяти його під повний контроль. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

Читайте також Росіяни активізувалися майже на усіх ділянках фронту: карта бойових дій на 13 березня

Те ж саме відбувається і в районі селища Дворічна. Повністю "зачистити" його ворог не може вже понад тиждень. ЗСУ продовжують утримувати кілька кварталів у північно-західній частині населеного пункту.

Нещодавній "успіх" росіян на схід від Фиголівки, де їм вдалося просунутися вздовж річки Оскіл на 1 кілометр у північному напрямку, поки що залишається їхнім єдиним успіхом на плацдармі за останній час. Ба більше, низка контратакувальних дій ЗСУ в районі плацдарму дозволила їм повністю відтіснити противника на схід від траси Дворічна – Куп'янськ у районі між Западним – Дворічною. Ворог, по суті, продовжує утримувати лише одну позицію на самій дорозі.

Однак контратакувальні дії ЗСУ приносять їм результати не лише на самому плацдармі, а й на протилежному березі Осколу. Тактичний клин противника на захід від села Синьківка, між ним і річкою Оскіл (глибиною близько 2,4 – 2,5 кілометра), у напрямку Куп'янська, досягнутий ціною відчутних втрат 25-ї ОМСБр, нещодавно був "зрізаний" Збройними Силами України.

Своєю чергою, зусилля 1-ї танкової армії противника в районі селища Кругляківка також залишаються малоефективними. Залучення окремих підрозділів 47-ї та 4-ї танкових дивізій, а також 27-ї ОМСБр 1-ї ТА поки що росіянам не допомагає.

Невдачі ворога на Новопавлівському напрямку

На Новопавлівському напрямку, в смузі дії російської 90-ї ТД зі складу 41-ї ЗВА, мабуть, штурмові підрозділи противника також постали перед певними труднощами, намагаючись просунутись з рубежу Новоєлизаветівка – Срібне на захід. Зокрема, понад 2 тижні тому ворогу вдалося просунутися на захід від Срібного та зайняти населений пункт Запоріжжя (загальна глибина просування становила до 1,8 кілометра), а також на північ від села Преображенка (до 2,4 кілометра).

Однак всі подальші спроби росіян надійно закріпитися в селі Надіївка або просунутися на Троїцьке закінчилися марно. Преображенку утримують ЗСУ, що явно не сприяє ворогу в боях за Надіївку, а також різко негативно позначається на його здатності до подальшого просування по трасі Срібне – Троїцьке.

Очевидно, що в передових частинах 90-ї танкової дивізії справа зі штурмовою піхотою постала достатньо гостро. Думаю, саме через це "штатний" 228-й мотострілецький полк 90-ї ТД свого часу був доповнений 589 МСП зі складу 27-ї МСД 2-ї ЗВА. Командування противника явно намагається за допомогою штурмових підрозділів обох мотострілецьких полків відновити наступ у північній частині смуги 90-ї ТД. Ну, або принаймні збільшити інтенсивність своїх атакувальних та штурмових дій.

У південному секторі смуги наступу 90-ї ТД, а також у смузі дій частини сил 51-ї ЗВА тривають запеклі бої. Усі спроби противника просунутися на захід від села Андріївка або на північ від нього – також поки що безуспішні. Натомість противник змушений вести вперті бої в самій Андріївці та на північ від неї, щоб надійно закріпитися. Очевидно, що саме на цьому напрямку найближчим часом росіяни можуть зосередити основні зусилля щодо всієї смуги 90-ї ТД.

На південь від річки Вовча противнику поки що не вдалося повністю витіснити наші підрозділи з району селища Костянтинопіль, за яке ведуться дуже вперті бої. Окупанти активно атакують вздовж дороги з боку Улаклів та Зеленівки – але поки що малоефективно.

Підрозділи 36-ї, 39-ї та 57-ї ОМСБр противника, що діють на цьому напрямку, не мають значного просування в напрямку населеного пункту Розлив або в напрямку села Багатир з півдня. Тому, по суті, ЗСУ продовжують досить міцно утримувати рубіж Костянтинопіль – Розлив, що сковує просування противника, як вздовж траси Донецьк – Запоріжжя, так і на південь від неї.

Загроза на Великомихайлівському напрямку

Інша справа, що ситуація може кардинально змінитися, якщо противник прорветься на Великомихайлівському напрямку, в смузі свого УВ "Схід".

Зараз командування цього угруповання намагається здійснити свій очевидний план – прорватися до згаданої траси з півдня і перерізати її десь на ділянці Комар – Одрадне. Це повинно у радикальний спосіб сприяти просуванню російських військ на Новопавлівському напрямку.

Зауважте Політичні гойдалки не припиняться: то що нам робити?

З цією метою ворог намагається просуватися вздовж західного та східного берегів річки Мокрі Яли силами 5-ї та 36-ї ЗВА з приданими двома бригадами морської піхоти за загальною дирекцією Велика Новосілка – Комар.

Однак і тут противник, скажімо так, досягає досить спірних результатів, попри те, що має явну і очевидну перевагу у силах і засобах. Від Новосілки до Роздольного по прямій лінії – до 18,5 кілометра. Це фактично смуга для однієї дивізії, а в реальності – розгорнуті відразу дві загальновійськові армії. Така концентрація сил на досить вузькій ділянці однозначно свідчить про те, що командування УВ противника "Схід" досить серйозно налаштоване до свого гіпотетичного прориву до траси Запоріжжя – Донецьк.

Інша справа, що росіянам вдається досягнути на цьому напрямку далеко не всього того, що вони собі напланували. Зокрема:

  • передові підрозділи 127-ї МСД противника зараз ведуть запеклі бої з досить перемінним успіхом, щоб зайняти фланговий район Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле. Це важливо з погляду подальшого їхнього просування на північ в сторону Комара. Противник зумів "зачепитися" за Бурлацьке та Привільне, але поки що не може надійно закріпитися в них. Так само не досить вдалою була його нещодавня спроба просунутися між ними;
  • судячи з усього, на лівому фланзі клину 127-ї МСД у росіян не все в порядку. Внаслідок серії контратак ЗСУ окупанти були змушені відвести свої підрозділи, які закріпилися в Новосілці дещо на схід, а також залишити пару лісосмуг між Бурлацьким і Привільним.

Чому це важливо?

Тому що подальше просування противника в смузі 36-ї ЗВА, де діють обидві його "морські" бригади, у разі утримання ЗСУ цього району, буде різко ускладнене.

Поки що противник має просування в напрямку Новоочеретувате – Дніпроенергія, нехай і мінімальне. Однак подальше просування росіян на північ, принаймні вздовж західного берега Мокрі Яли, у разі неспроможності 127-ї МСД зрушити з рубежу Бурлацька – Привільне у північно-західному напрямку буде виглядати дуже сумнівним.

Крім цього питання, виникає низка інших. Насамперед щодо рівня боєздатності передових штурмових підрозділів, як обох армій противника, так і приданим їм бригад морської піхоти, що діють на цьому напрямку.

Очевидно, що вороже командування прагне сконцентрувати їх саме в районі прориву і в смузі свого наступу (це зараз смуга 127-ї МСД). Але для виконання свого плану прориву на Комар противнику набагато ефективніше було б діяти не тільки на західному березі Мокрі Яли, а й організувати таку ж ділянку прориву на східному березі (від Роздольного на Одрадне). Це очевидна річ і командування росіян не може цього не розуміти. Однак поки що ми цього значною мірою не спостерігаємо.

Як на мене, це означає той факт, що командування росіян має у своєму розпорядженні дуже обмежені сили та засоби, здатні на ефективні атакувальні/штурмові дії на вказаному напрямку. Тим більше, що тут "формально обліковується" ціла окрема танкова бригада, місцевість для її "масованого введення в прорив" – також дуже сприятлива. Але на практиці цього поки що не відбувається, противник продовжує вперто повзати по лісосмугах силами своїх зведених піхотних штурмових підрозділів, "рясно вкладаючи" в них свою штурмову піхоту.

Іншими словами, поки що ніякого "швидкого прориву" до Комара немає. Ба більше, судячи з усього, загальні темпи просування противника на Великомихайлівському напрямку, після відносно швидкого взяття Великої Новосілки, різко впали, хоча і не до нуля. Але що саме буде там далі – побачимо