Росія продовжуватиме наступ поки матиме сили
1. Зараз картина має хороший вигляд, але вона явно неповна. Більше повноти буде після контактів Вашингтона із росіянами. Про це заявив Олексій Копитько, інформує 24 Канал.
Читайте також Перемир'я – ще не мир: що буде далі
2. Не забуваємо, що матеріальною основою режиму припинення вогню є нездатність російської армії продовжувати ефективний наступ. Решта – декор. Ознаки кризи у росіян накопичуються, але потенціал далеко не вичерпаний.
3. Якщо ви трохи поглибитеся, легко знайдете підхід російської сторони в дусі "ніяких предметних розмов до виходу українських військ з Курської області". Звільнення Курської області, з одного боку, є необхідною умовою для святкування 9 травня. Важко зображати велич у присутності імператора Сі та інших гостей, коли на твоєму задньому дворі окопався ворог.
З іншого боку, це може бути "продано" російською владою своїм підданим як велика перемога, яка дає змогу розпочати розмови про припинення вогню. Як обґрунтування, гнатимуть на одну аудиторію гуманітарний аспект, "заради людей", на іншу – "зараз ми як підготуємося до наступного етапу" тощо.
4. На місці росіян було б дуже дивно відмовити Дональду Трампу, особливо – на тлі такої одностайності за підсумками переговорів США – Україна та орального перекидання "м'яча" на полі Росії. До того ж я сумніваюся, що тезу про 30-денне перемир'я викотили без попереднього тестування у Москві.
На мій погляд, публічно буде позначено якусь форму згоди "рухатися у бік миру", але російські війська продовжуватимуть наступ, поки зможуть. Під приводом обговорення технічних деталей. Тобто Україна і Росія принципово "за", Трамп глобально молодець, далі якісь дрібниці.
5. За наявності умов, технічно для Росії було б зручніше розпочати режим 30-денного припинення вогню в середині квітня, щоб воно перекрило 9 травня, а потім намагатись зірвати його, звинувативши Україну.
Теоретично Кремль може пограти й в разове продовження, якщо успіхи на фронті будуть скромними. Тобто стартувати на початку квітня, напередодні 9 травня раз продовжитися, а далі – по ситуації.
Українська стійкість вплинула на Трампа
6. Поточний розворот американської сторони зумовлений внутрішніми факторами, які стали реакцією, зокрема, на стійкість українського суспільства. Українське суспільство не попливло, а навіть зібралося до купи. І все це на тлі епопеї, яку у світі та в США багато хто сприйняв як явну несправедливість. Розіграш сюжету "приборкання норовливого" – це комфортний вихід із клінчу.
Зауважте Відтягування неминучого: що не так з переговорами в Саудівській Аравії
7. Однак осад залишився. Ситуація має вигляд великої та дорогої помилки для США. Історія з ядерною зброєю незворотна, її можна гальмувати через конфлікти та політичний тиск, але логіка всіма сприйнята. Авторитет Вашингтона як надійного союзника вже дуже постраждав. Американські військові у дикому жаху від того, що відбувається.
Неважко передбачити реакцію монстрів ВПК. Бо в один клік підвісили не просто окремі контракти, а саму ідею опори на американські системи, хоч би якими передовими вони були. А також ідею кооперації із США.
Важливі завдання станом на зараз
8. Усі, хто залучений з 2014 року, легко знайдуть десяток ознак "це ж було вже". З поправкою на те, що зараз є мільярд нюансів. І тішитися категорично не варто.
Я не дарма вказав, що не вважаю конфлікт у Білому домі катастрофою. Це шанс подивитися на світ без ретуші та зробити правильні висновки. Зокрема, щодо Ді Венса, Грема, їхньої мотивації, а також їхніх обслуг в Україні.
У цьому ще настане час спокійно розібратися. Зараз треба записати в книжечку, хто як поводився. Випукло позначилися цілі, де Україна – лише засіб їхнього досягнення, витратний матеріал. Більше людей почали розпізнавати риторику, символічні ритуали, намисто та дзеркальця, які намагаються обміняти на кров, землю та майбутнє.
Базово нічого не змінилося. Щиро хочете якнайшвидшого припинення вогню та гідного виходу з війни – весь фокус на підтримку фронту.