Росіяни не можуть зупинити ЗСУ

Як на мене, завдання полягає у взятті повністю під контроль ЗСУ частини Курської області Росії на південь від річки Сейм, на відтинку від Олексіївки до рубежу Спальне – Гир'ї.

До теми Чому Путін ніяк не наважується на повну мобілізацію у Росії

Наскільки я розумію, найближчим завданням було визначено – ліквідація Тьоткінського виступу. Зважаючи на той факт, що передові підрозділи ЗСУ вже вийшли зі сходу на рубіж (приблизно) Комаровка – Новоіванівка. Це не видається настільки вже нереальним.

Тепер щодо реакції російського командування на події на Курському операційному напрямку.

Очевидно, було вирішено "кріпитися до останнього". Тобто зараз угрупуванню військ противника "Північ" наказано знайти внутрішні резерви наскирдувати особовий склад по різноманітних загашниках, але виставити принаймні ще 5 – 6 формувань рівня "батальйон" у боєздатному стані на ключові напрямки.

Єдине, на що погодились старші товариші, це повернути до складу УВ "Північ" його штатні сили та засоби, тобто частини та з'єднання, які на постійній основі входять до складу Ленінградського воєнного округу.

Загалом, це і є "шукані" 5 – 6 батальйонів, але це якщо ці бригади доїдуть до Курська в нерозібраному стані.

Однак реальна потреба в силах і засобах у противника на цьому напрямку значно більша, це очевидно. Оперативна щільність військ, які має у своєму розпорядженні на Курському операційному напрямку російське командування, поки що не дозволяє йому повністю загальмувати рух ЗСУ.

Жодні норми та стандарти росіянами там не витримуються. Вони здатні перекривати основні транспортні вузли та напрямки, але належним чином вирішити проблему (зупинити ЗСУ) не можуть.

Зауважте Важливі нюанси про ракети під F-16, які може отримати Україна

Мобілізація Путіна не врятує

Якщо відірватися від професійної термінології, то поки росіяни мають на цьому напрямку осередкову оборону, хоча намагаються її нарощувати й робити суцільною. Завдяки цьому передові мобільні групи та підрозділи ЗСУ знаходять в обороні противника шпарини й просуваються на флангах та тилах противника.

У цьому сенсі, згадані мною "5 – 6 батальйонів" докорінним чином не вирішать питання. Рано чи пізно, командуванню противника таки доведеться замислитись про резерви більшого масштабу. Тим більше, що російське командування у притаманному йому стилі вводить у бій, як-то кажуть військові, "з колес".

Оті розбиті та попалені російські колони під Рильськом та Коренево – це пряме слідство управління, яке демонструє командування УВ "Північ".

Стає очевидно, що перегрупування певного комплекту військ ворожого УВ "Північ" з Вовчанського напрямку проблеми не вирішили. Зупинити ЗСУ противнику поки не вдається.

Разом з тим основну масу своїх резервів російський генштаб не поспішає залучати в ролі сантехнічної паклі на Курському операційному напрямку. Ну, власне, ніхто й не розраховував на те, що там служать неуки.

Рекомендуємо Медійна машина веде Камалу Гарріс до перемоги на виборах президента США

Дехто з них навіть висловив на певних нарадах "сміливу думку" – а чи не підготувати асиметричну відповідь у несподіваному для ЗСУ місці?

Проблема полягає лише в тому, що ця відповідь потребуватиме чималої кількості сил та засобів. Питання – де їх швидко та в достатньому обсязі взяти? Мобілізація вже не врятує, бо вимагає витрати головного ресурсу, якого в Путіна майже не залишилось – часу.

Негайні проблеми Кремля

Отже, у стратегічному сенсі перед військово-політичним керівництвом Росії стоїть зразу декілька проблем:

  • "протікання", які загрожують перетворитись у справжній потоп у Курській області, треба чимось закривати;
  • Покровськ з Торецьком також "треба брати" (але росіяни до першого ще навіть не доповзли). Відмова від цих наступальних амбіцій заради "сантехнічних робіт" на Курщині буде означати те саме, що для ЗСУ означав їхній торішній наступ;
  • очевидно, ні ЗСУ, ні Україна взагалі у цьому році не здадуться й не падуть. А тим часом всередині самої Росії з'явились достатньо вагомі й достатньо неприємні "дзвіночки" у фінансово-економічній сфері;
  • ймовірно, у Кремлі зараз судомно прораховують наслідки продовження мобілізаційного розгортання ЗС Росії. Але ці наслідки навіть зараз взагалі не передбачувані: від економіки, яка й так страждає від нестачі кваліфікованих робочих рук в умовах напівізоляції, до соціально-політичної сфери або міжнародних відносин.

Й все це треба вирішувати не тільки одночасно, а й у дуже короткий термін. Ба більше, на це потрібна ціла купа грошей, ресурсів, а головне – людей.

Як з'ясувалось – якщо почати відгрібати з усього "страшного" мобілізаційного ресурсу Росії непридатних та заброньованих у стрій, звісно, знайдеться кого поставити, але, як завжди, – є нюанси.

Головний з них – а хто сказав, що Україна буде тихесенько спостерігати за спробами Кремля вирішити свої поточні та перспективні проблеми? Як на мене, головні подарунки, зазвичай, готують на Різдво.