Н-надцять років ви їсте на вечерю мівіну, або злиплу вермішельку з консервою, запиваючи соціальне їдло, соціальним чаєм.
Н-надцять років ви отримуєте погрози, обливання брудом та комерційні пропозиції – через зайняття моніторинговою антикорупційною діяльністю.
Читайте також: Як довго ще українці провалюватимуться все глибше, піддаючись Системі
Н-надцять років ви мандруєте з крапки до крапки на мапі, проводячи, слухаючи, нашіптуючи і прохриплюючи тренінги спрямовані на розбудову громадянського суспільства.
Н-надцять років ви чуєте від рідних, що ви найдурніша людина в світі, бо в цій країні вже нічого не зміниться і треба зайнятись хоча б чимось толковим, або погодитись на комерційну пропозицію з пункту 2.
Н-надцять років ви уникаєте навіть помірних витрат часу на особисте життя та розваги, через нові проекти, репутацію чи інші, такі ж соціальні і гіркі забобони, як той чай, який вже давно труїть вашу психосоматику і наближає панкреатит.
Н-надцять років ви залишаєтесь незалежним, хто і що б про вас не говорив. Ви відмовляєтесь від усіх політичних пропозицій і голодний та холодний, продовжуєте свій Kampf.
Але на н-надцятий рік + 1, відбувається диво, більше за усі дива усіх релігій у 11 паралельних всесвітах Карла Сагана. Ймовірно небесні сили вживають психоактивні речовини – або доступ до фатуму зламує Трикстер з робіт Карла Юнга. Ви, незалежна, звичайна, трохи дивакувата (через свій Дон-Кіхотський синдром, про який мова йтиме далі) людина, яка багато років вболіває за те, що нікому не треба – стаєте народним обранцем.
Як те сталось? То так само не цікаво, як і неймовірно. Цікаво, як ви на те погодились. Варіантів насправді може бути багато, але скоріш за все, ви побачили, якусь діру в схемах і у розмові з найближчими друзями, в першу чергу переконуючи самого себе, дійшли до висновку, що ви зможете зламати систему, лише якщо станете її гвинтиком. Ви побачили себе Георгієм Переможцем, який не один раз проштрикнув змію-корупцію, а пошматав її у решето, перетворивши у макаронний-друшлаг, який багато років слугує вам помічником у виробництві їдла, що наближає ваш похід до гастроентеролога.
І от перше засідання. Журналісти цікавляться вами. Про вас пишуть видання. Інші гвинти і гвинтяри системи іронічно та вичікувально спостерігають за вами. Ви голосуєте, робите промову, закурюєте папіросу, допомагаєте бабусі, робите зауваження. Не важливо якими будуть ваші дії, але перші 4-5, однозначно будуть підхоплені і продемонстровані, щоб довести потенційним гвинтам системи, що кожен може стати її верховним депутатом, і змінити світ на краще.
Але потім про вас забудуть, звісно, якщо ви не створите привід, в якому найголовніше потенційна кількість репостів.
А потім, чи одразу, ви отримаєте пропозицію, а далі ще одну, а потім ще дві, а потім... Не знаю скільки їх буде, але думаю їх кількість так само суїцидально-сінусоїдально буде спадати, якщо ви будете гордо відмовляти. Якими будуть ці пропозиції? Отут пробачте, я не фахівець. Але в будь якому разі, за одне голосування, чи якусь провокацію, промову, репліку ви будете отримувати в пропозиційний бартер астрономічні для вас суми, такі ж нереальні для заробітку за усе життя усією вашою родиною, такі ж далеки і холодні, як найближчі галактики і ймовірність того, що оточуючі будуть до цього моменту сприймати вас, як незалежного борця із системою.
Відмовившись н-надцять разів, що дуже малоймовірно (адже для цього треба бути хворим синдромом Дон-Кіхота на усю голову і більше) ви матимете 1 голос правди, тобто десь 0,25% голосу Народу. Дуже скоро зникнете з інформ-ефіру, а перед наступними виборами отримаєте кілька подібних за масштабами до поліських боліт кубометрів бруду, про себе та свою родину. Бо ви не вигідні системі.
Якщо ви погодитесь на ці бартери – то закономірно станете новим гвинтиком, з єдиною поправкою строку. Бо станете або тимчасовим, або тривалим, адже перед наступними виборами, вас знову можуть викинути описаним вище медійним способом, бо ваша різьба може бути не такою унікальною.
Єдиною умовою для зламу описаної моделі, що створює вічну патову ситуацію, немов конвейер, відбираючи лише потрібні гвинтики, являється перегруз матриці запитами, про інверсію системи контролю системи. Тобто бажання людей нашої країни, створити такі умови для входження у владу, щоб така ж неможливість стати народним обранцем для чесної людини, що працює на користь громади, яка є сьогодні, стала привілегією корупціонерів та маріонеток олігархів. Запит формулюється за допомогою бажання і нажаль такого бажання, наша паталогічна ментальність сьогодні не має.
Читайте також: Борг, про який українці забувають... Нариси нашої ментальності