Що відомо про заступника Луценка
Віднедавна в Генеральній прокуратурі працює новий заступник Юрія Луценка – Сергій Кізь. Це – не просто один з керівників силового відомства, що здійснює процесуальний нагляд за всіма справами в країні. Це пряма креатура Луценка. Це його очі, які залишаться працювати в прокуратурі після відходу Луценка. Принаймні, про таку негласну домовленість розповідають джерела, називаючи це умовою мирної здачі Луценком кабінету на вулиці Різницькій.
Важно! Луценко подав заяву про відставку з посади голови ГПУ
Адже Кізь – це людина, яка зобов’язана Луценку своєю стрімкою кар'єрою. І коли Луценко прийшов в Генпрокуратуру, Кізь почав стрімко зростати прокурорськими сходами.
Сергій Кізь
Просто подивіться. Луценко стає генпрокурором в травні 2016 року, тоді заради нього протягом одного дня поміняли законодавство і дозволили бути генпрокурору без вищої юридичної освіти. На момент приходу Луценка Сергій Кізь займає скромну посаду заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління.
В липні 2016, через два місяці керівництва Луценка, Кізь із посади заступника стає начальником управління. Називається воно – Управління з розслідування особливо важливих справ, яке створене всередині Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
Потім, коли Луценко освоюється в кріслі, Луценко піднімає Кізя ще на одну посаду вгору – в липні 2018 року він стає начальником Департаменту – це аналог Головного управління після чергової реорганізації, влаштованою Луценком.
За Кізем закріплюють процесуальне керівництво в справах, підслідних Державному бюро розслідувань. А ще через рік, у липні 2019, наказом Генерального прокурора Луценко призначає Кізя своїм заступником. Станом на цей час Луценко вже розуміє, що не збереже посаду – новообраний президент декілька разів оголосив, що змістить його, щойно відбудуться вибори.
Провали Юрія Луценка на посаді генпрокурора: дивіться відео
Таких керівників зазвичай називають "кульгава качка" – англійський термін lame duck – коли всім відомо, що вони втратили владу та добувають останні дні. Тому призначати нових людей на високі посади в такий міжвладний період можна, якщо є домовленості з новою владою – в цьому випадку з владою Зеленського – про збереження людини на посаді після приходу нового генпрокурора. І, очевидно, що їх було досягнуто.
Варто додати, що ніхто не робив таких кар'єр в Генпрокуратурі – злетіти з самих надр прокуратуру на найвищі щаблі. Хіба що крім політичних призначенців, які прийшли разом з Луценком – на кшталт Анжели Стрижевської.
Анжела Стрижевська
Сам Луценко в інтерв'ю "Цензор.нет" не дав прямої відповіді на питання, що він домовився з главою офісу президента Андрієм Богданом про те, що Кізь залишиться у Генпрокуратурі заступником нового генпрокурора, але фактично продовжуватиме його, тобто Луценка, лінію.
Луценко дає розлогу відповідь, але уникає конкретики: "Я вважаю, що в системі ГПУ багато достойних керівників, які мали б залишитися. Завжди сповідував певну спадкоємність системи. Принаймні, коли я прийшов, 30% прокурорів областей залишилося. Як буде зараз – побачимо. Я ж –сподіваюся, мене вибачать колеги – ретельно промацав кожного, певний час придивлявся. І до усіх керівників підрозділів – і в областях, і тут - шукав, хто є найбільш професійний, грамотний, не піарний і принциповий – це дуже важливо. Я ціную людей, які вміють казати керівнику "ні". Це дуже важливо. Такі мають залишитися в прокуратурі".
Чим встиг оскандалитись Кізь
А тепер подивімось на аномальну поведінку Кізя, яка проявилася в перші тижні його роботи керівником. Сам же Луценко в цьому інтерв'ю сказав, що в Генпрокуратурі нараховується 1,8 мільйона кримінальних проваджень. І от серед цього масиву Кізь невідомо з якого дива бере на себе функції старшого групи прокурорів в одній зі справ. У заступника генпрокурора не так багато часу, щоб приділяти увагу окремій справі, але це сталося 30 липня 2019 року.
Важно! Хто очолить ключові міністерства і Генпрокуратуру: ймовірний список
Кізь став старшим групи прокурорів у справі за 2015 рік, у якій розслідують дуже резонансні події часів Революції гідності – голосування за диктаторські закони 16 січня 2014 року. У цій справі було висунуто підозри за двома статтями – зловживання владою і службове підроблення. Пам'ятаєте, тоді фактично було легалізовано результати шахрайського голосування шляхом підняття рук, яким давалося зелене світло запровадженню в Україні диктаторських практик в царині прав людини, свободи слова, свободи зібрань тощо.
Чому Кізь зацікавився справою
Це стає зрозумілим, якщо подивитися детальніше на фабулу справи та її фігурантів.
У цьому провадженні було повідомлено про підозру 15 особам:
– екс-президенту Януковичу;
– першому віце-спікеру Ігорю Калєтнику;
– голові лічильної комісії Верховної Ради Володимиру Олійнику;
– голові фракції "Партії регіонів" у парламенті Олександру Єфремову;
– 11 депутатам – членам "Лічильної комісії".
Частина цих людей перебуває на втіках. Але серед них є один колишній депутат, який за будь-яку ціну хоче зняти з себе тягар по цій справі. І ця людина має величезні фінансові можливості зробити це. Ідеться про колишнього першого віце-спікера Ради Ігоря Калєтніка, який і забезпечував прийняття законів 16 січня на рівні парламентського менеджменту.
Ігор Калєтнік
Калєтнік за часів Януковича встиг покерувати митницею, де, подейкують, зміг зібрати свою чорну касу, яку вистачить на багато поколінь наперед. Але його мета – повернутися в Україну. І для цього треба вискочити з-під кримінального провадження, в якому Кізь нещодавно став старшим групи прокурорів.
Подібні намагання врятувати Калєтніка були вже раніше. Наприклад, коли одному з підозрюваних – депутату-члену лічильної комісії Андрію Пінчуку – заступниця Луценка намагалася полегшити долю та анулювати обвинувачення за тяжчим злочинам. Це автоматично призвело би до зняття тяжкого обвинувачення з усіх інших фігурантів, зокрема, Калєтніка.
Сценарій вдалося зупинити, але немає гарантій, що він не повториться знову. Подивимося, як справи будуть розгортатися зараз і не допустимо подібні брутальні договорняки.