Саміт НАТО відповість на головне питання

Україна веде війну нового типу

Поки в західних столицях вже роками говорять про бюджети, нові оборонні програми та думають як задобрити американського президента Дональда Трампа, Україна активно веде війну зовсім іншого типу. Удари по російській військовій інфраструктурі, атаки на об'єкти оборонної промисловості, розвиток власних далекобійних спроможностей – усе це поступово змінює не лише ситуацію на фронті, а й саму логіку протистояння. Детальніше про це читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

За останніми підрахунками, Україна змогла призупинити потужності Росії, що виробляють від 44 до 50% дизельного пального та понад 40% бензину. Наприкінці травня 2026 року агентство Reuters писало, що майже усі великі НПЗ у центральній частині Росії повністю зупинили чи дуже скоротили виробництво після українських атак. Росія зіткнулася з проблемами, яких не бачила за усю історію свого існування.

Ще зовсім нещодавно Росія почувалася недоторканою, а вже сьогодні війна повертається на її територію дедалі швидше та масштабніше. Це створює для Кремля нові політичні й економічні ризики, змушує перекидати ресурси на захист власних регіонів та витрачати дедалі більше коштів на безпеку всередині країни. 

За словами президента Володимира Зеленського, Володимира Путіна хвилює лише безпека певних локацій, а саме Москви, Санкт-Петербурга та Кримського моста. До цього списку я б ще відніс його резиденцію на Валдаї, але наразі мало відомо, що з нею відбувається. Відповідно, довкола цих координат на мапі росіяни концентрують сотні пускових установок систем ППО С-300/400 та панцирі різних модифікацій для протидії українським безпілотникам. 

У той час на інші регіони російська армія виділяє одиниці систем протиповітряної оборони, та й ті не завжди обладнані достатнім боєкомплектом. Це чіткий сигнал для звичайних росіян – диктатору байдуже на кожного з них. Втім, вони цього досі не розуміють.

Нових пакетів допомоги вже недостатньо

Саме тому майбутній саміт НАТО, який проходитиме в Анкарі вже 7 – 8 липня, має головне значення для світової та української безпеки. Він може і повинен стати моментом, коли Захід остаточно визнає: Україна вже не просто отримує допомогу, а фактично формує нову систему європейської безпеки. Але чи готові до цього самі європейці?

Європа дедалі гостріше відчуває, що російська загроза не закінчується українським кордоном. Безпілотники над стратегічними об'єктами, диверсійна активність, кібератаки, постійні спроби дестабілізації – усе це давно стало спільною проблемою для всього європейського континенту. 

До всього, видання The Telegraph з посиланням на спецслужби пише, що США попереджають Польщу про збройну провокацію вже найближчими місяцями – атака може відбутися в будь-який момент. 

Саме тому допомога Україні вже не може розглядатися просто як жест солідарності чи політичної підтримки. Це питання власної безпеки європейських держав.

Має змінюватись й логіка ухвалення рішень. Тепер вже недостатньо обговорювати нові пакети допомоги раз на кілька місяців – потрібні довгострокові рішення. Спільне виробництво озброєння, ліцензії на виготовлення сучасних систем, масштабування виробництва ракет для Patriot, нові механізми фінансування оборонної промисловості – усе це може допомогти Україні зараз не просто триматися у війні проти російського агресора, а завдавати йому нищівних поразок та захищати власні міста. Остання масована атака по столиці показала, що у нас є проблеми з протидією російській балістиці, то ж без допомоги тут не обійтись.

З початку 2026 року динаміка просування російської армії на фронті помітно впала, а у травні досягла своїх критично низьких показників. Україна вже довела, що може не лише оборонятися, а й створювати нові військові рішення, які працюють і вже уважно вивчаються арміями країн НАТО. 

Досвід українських військових, технології безпілотної війни та швидкість адаптації до нових загроз є не менш цінними для наших партнерів, ніж їхня військова допомога для України.

То ж зараз Україна активно пропонує партнерам так звану win-win стратегію, за якою обидві сторони виграють у співпраці: ми ділимося досвідом, технологіями та рішеннями, а вони допомагають з фінансами, виробництвом та компонентами.

Саміт НАТО стане своєрідною перевіркою того, наскільки швидко союзники готові перейти від усвідомлення нової реальності до практичних рішень. Головне питання сьогодні: чи готовий Захід достатньо швидко перебудувати власну систему безпеки під реальність війни, яка вже давно змінила свої правила?