Що росіяни розбудили в українцях, намагаючись знищити їх

Життя на зламі

Я переконаний, що це не останні випробування, і вони продовжуватимуться. Але головне те, як ми їх проходимо і які робимо висновки.

Варте уваги Допомога внутрішнім переселенцям: відповідь на 5 актуальних запитань

Хоча Україна у стані війни ще з 2014 року, але того, що відбувається сьогодні, очікували далеко не всі. Українське суспільство роками звикало до складних обставин, покоління вчилися жити у країні, що воює, яку згодом охопила ще й пандемія COVID-19.

Ми єдналися, але все одно нашу згуртованість час від часу руйнували особистості, сегментовані за політичним впливом політиків та лідерів громадських думок.

Події останніх днів та місяців до початку повномасштабної війни підвищували градус, але все ж таки не консолідували українців настільки, щоб можна було відкинути політичні переконання і готуватися відбивати атаку ворога всією багатомільйонною країною.

Нація феніксів

Якщо згадати Революцію Гідності, ми також мали штучно розділене суспільство. Над цим десятиліттями працювали в РФ. Нас ділили на "східняків" та "західняків", за мовною ознакою тощо.

Та все ж Революція Гідності дала перший поштовх до національного відродження та єднання. Її приводом стало бажання позбутись бандитизму та корупції сім'ї Януковича і жити гідно. Це був крок, що базувався на бажанні бути вільними та по-справжньому незалежними.

Революція Гідності не мала єдиного лідера й не мала на меті поставити когось конкретного президентом. Росія втратила свого ставленика й, зрозумівши, що втрачає Україну, окупувала Крим та почала війну в Донецькій та Луганській областях. Тоді суспільство не було готовим до розвитку таких подій. Не були готові до цього й армія та влада. Готові були все ті ж цинічні політики, які прагнули лише влади, але не державотворення за покликом українців. 

Цікаве Чому окупанти завзято танцюють під українські хіти про власну смерть

Але українське суспільство, хоч і не було підготовлене, та все ж діяло інакше. У час безумовної кризи українці об'єдналися. Забули про політичні чи будь-які інші чвари та почали чинити спротив. Тисячі добровольців без належної підготовки, без належного екіпірування пішли на фронт. Тисячі людей стали волонтерами та забезпечили надійний тил добровольцям та армії, яка почала процес переродження.

Ми стали справжніми громадянами країни, яка також почала змінюватися. Йдеться про 2014 – 2015 роки – другий етап становлення українського народу. Але, на жаль, все, що переходить в затяжний стан, поступово втрачає свою енергію. Внутрішній людський ресурс виснажується.

Як народ, ми точно змінились за час революції та гібридної російсько-української війни. В Україні масово почали зʼявлятися патріотичні громадські організації різного спрямування. Всі вони стали яскравим прикладом соціального єднання українців та зростання українського суспільства загалом. За майже 8 років війни на Донбасі наша ідентичність кристалізувалась, а армія зміцнішала.

Момент остаточного єднання

Повномасштабна війна хоч і шокувала багатьох, та все ж остаточно об'єднала людей, навіть конкуренти у своїх сферах об'єдналися, перетворивши народ на єдину спільноту однодумців.

Російська орда століттями намагалась нас знищити. І хотітиме цього завжди, поки буде існувати. Але їй це вже не вдасться. Чому? Бо намагання знищити українців призвело до вибуху національної свідомості, й це завжди спрацьовуватиме лише так.

Сьогодні ми відчуваємо різницю між усім, що було в нашій історії протистояння в минулому, та теперішніми тенденціями.

Уже немає випадків, коли хтось воює в лавах радянської армії, хтось – в УПА, аби тільки бити нацистів. Сьогодні ми маємо єдину українську армію, основу якої складають ЗСУ, ТрО та добробати. Єдиний тил, який формують громадські організації, благодійні фонди та мільйони ініціативних людей.

Ми б'ємося з єдиним ворогом – нащадком сталінської репресивної машини – Росією, яку поглинула згубна для всього світу ідеологія рашизму. Правду кажучи, це навіть не нащадок, а продовження діяльності тієї Російської імперії, якою вона завжди була.

Знову ж таки, воюємо ми не лише зі збройними силами РФ – їхніми танками, літаками тощо. А взагалі із явищем "русского міра" у всій його основоположності. Воюємо цивілізаціями.

Не пропустіть Росіяни щиро хочуть, аби увесь світ жив у л*йні, з однієї причини

Світло, що поглине тьму

Ми в цій війні – майбутнє. Росія – все, що пов'язано з найгіршим минулим. Російський народ наскрізь просякнутий пропагандою, яка це минуле возвеличує. Для нас же воно чуже й нагадує тільки про смерть та голод.

Ще раз, нас єднає майбутнє, росіян – минуле. Ми самоорганізовуємося, коли на наше майбутнє посягають. І чим ці посягання глобальніші – тим ми більш об'єднані.

Посягнувши на нашу землю, на наші життя, Росія розбудила почуття ненависті та бажання чинити спротив навіть затятих пацифістів. Воюють разом "праві" й "ліві", ліберали та радикали. Воюють разом люди різних рас та релігій. Воюють, бо прагнуть мати щасливе та сучасне майбутнє. Без червоних ганчірок на стягах та диктаторських режимів.

Те, що нам сьогодні приготувала доля, має страшні наслідки з жертвами та руйнуваннями. Але наша сміливість, здатність гуртуватися перед лицем зовнішньої загрози та вміння об'єднувати довкола себе світ виведуть Україну та українців на новий рівень суб'єктності. З часом слова "самоорганізація населення" та "єднання" будуть асоціюватись з українцями. Ми сильні. І ми переможемо!