Що відбулось на Синоді російської церкви в Україні, або Чергова спецоперація ФСБ

Я промовчу, що більшість з тих що ходили до звичайних українських учбових закладів, а не до московських семінаріїв, радше використали б слово Висловлюємо, замість сумнівного Виражаємо, але пропустимо це. Зрештою, може це якраз те сильне й розумне слово, яке всі загубили. Найголовніше це правдорубство у словах Синоду УПЦ (МП), їх "незгода". Може щось хочете прочитати між рядків? Спробуйте, але навряд чи ви знайдете щось більше. Вони не згодні з позицією. Ні, вони не засуджують, вони не згодні. А якже, не суди й не судимим будеш, вірно? Тим паче, засуджувати боса у такій делікатній справі, коли старшой благословив та окропив святою водичкою болотне військо номер 2 на ратний подвиг, а по-нашому, на вбивство, гвалтування та страти українців, в тому числі, тих самих українців, що за якихось причин досі вважали себе вірними МП, а деякі були вірними до самої смерті, яка отримала благословення від самого шефа московської секти свідків путіна. Свідками, доречі, вони будуть й у Гаагському трибуналі.

Замість покаяння, та мольби про відпущення гріхів від народу України, Синод УПЦ(МП) просто взяв й помахав кірюше пєрстом указующім: Ай, ай, ай, кірюха! Що ж ти так? Ми ж не згодні!

Пункт четвертий. Сенсаційний! Те, на що так чекали українці під обстрілами та бомбордуваннями, нарешті сталося.

"Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви".

Почекайте! А як щодо онуфрієвих попередніх числених заяв, що УПЦ(МП) й так вело незалежну від московії політику? Тому вже не вірити? Тоді коли вірити – зараз? А що якщо… Й ось тут виникає купа якщо.

Я не в курсі що там понаписано було у Статуті цих майорів у рясі, але якщо раніше московське керування УПЦ здійснювалось з москви, й це було прописано у Статуті, а зараз у результаті многоходовочкі довжиною у вісім років, цю пляму на рясі-мундирі проросійських попів вирішено рішуче видалити, то закономірно виникає питання у переєрестрації Статуту. Наскільки я пам‘ятаю, згідно законодавства України, статути релігійних організацій підлягають обов‘язковій реєстрації у Міністерстві культури України. Й ось тут хід за паном міністром Олександр Ткаченко. Знаючи особисто пана міністра, можу вас запевнити що це людина розумна й досвідчена, й цю шпигунську гру він прочитав не гірше нашого.

Який може бути розвиток подій?

Явних варіантів, звісно, два. Перший. Міністерство культури перереєструє Статут УПЦ (МП), й допоможе їм вивести цю пляму, й стануть вони тепер незаплямованими. Але, коли просиш, готуйся що попросять в тебе. Що це буде? Виїхати УПЦ з Лаври? Відправити Пашу-Мерседеса у Вологду, чи куди ще подалі? Не знаю, але зустрічні вимоги будуть.

Я тільки уявляю собі, якщо пан Ткаченко згадає свої роки на плюсах, й вирішить розсмішити коміка:

Ок, отці, ми перереєструємо ваш Статут, але, давайте внесемо деякі правки у вашу назву, бо Українська Православна Церква, якось, не комільфо. У мене пропозиція. Щоб не було плутанини у числених церковних організаціях, давайте ви будете не православна, а лівославна. Як вам?

Пане Олександре, ми не проти у принципі, нам свічки продавать що направо що на ліво, байдуше куди. Але, ми щойно Добкіна висвятили на диякона, боїмось, що він заплутається, та на проповіді все матом покриє.

Так, знову не комільфо, не той фасон. А давайте тоді, слово Українська замінимо на… Печерська. Ви ж звикли по печерах лазити, ну й вірян у вас згідно опитувань у межах статистичної похибки, не більше ніж населення Печерську у період активних бойових дій під Києвом.

Пане міністре, слово ви, звісно, красиве підібрали, але розумієте штука у чому, ми ж якраз пляму МП виводимо, бо люди за проскурками вже не ходять, Паші Мерседес заправляти нічим. Нам слово Українська кров з носу, щоб масштаб повернути, до того ж старшой не поймьот.

Розумію, не той центр тяжесті. Ну тогда попробуйте замінити слово Церква, наприклад, на Служба.

Служба? А шо, класний варіант, чьоткій. Служба Божа, й Служба Бєзопасності Фєдєральной. Думаємо, що нам підходить, й шефу ботексному теж сподобається!

Ну всьо, так й порішим. Буде у вас Українська Православна Служба, а скорочено УПС, ай дід іт егейн!

Жарти жартами, але перереєстрація Статуту УПЦ (МП) має активізувати купу питань. Бо, завжди можна спитати, ви хто? Бо, бачте, держава, раніше мала справу з МП, й купу договорів власне на них висить, а тепер, якщо ви вже не МП, то ви хто? Договори анулюються? Жилплоща вільна? Свічки у фонд оборони?

Або, уявімо собі варіант, Міністерство Культури робить тонкий дипломатичний хід, й не переєстровує Статут. Що робитимуть Онуфрій й інші майстри старослов‘янського епістолярного жанру? Існуватимуть з плямою МП й надалі? Мовляв, ми хотіли, але нас змусили! Піднімуть повстання мерседесів з хрестом на пузі за волю УПЦ від МП? Чи саморозпуск? - пробач мене, Боже, грішного!Шукаєте відповідь? Вона проста. Вони підуть на що завгодно, аби черга за свічками відновилась, а до ладану домішувати Московскую Правду. А там дивишся, й кірюшу знову помінать не злим словом знову можна буде.

Але, питання теологічне розв‘язати все одно доведеться. Як весь час стверджувала онуфрієва ДРГ, Томос-Не Томос, Єпіфаній вискочка, Порошенко кондитер, а Варфоломій, то взагалі ніхто, й все це капєц як не канонічно, а канонічно тільки там де кірюха з владіміром царствують, а ПЦУ раскольнікі. Що ж виходить. Якщо УПЦ (МП) так рішуче вирішило вийти з під омофору московського, тобто канонічного, то тепер УПЦ буде не визнаною, не канонічною, я так розумію? Чи може супер хитрий план ЧК передбачав таку, так би мовити, церковну колізію, й кірюха дав попередньо інструкції.

Браткі, ви, кагбе, отползайтє, а єслі укропи спросят про канони, то я вам отрежу кусок от канона и передам почьтай.

ваше путінєйшество, но почьта не работаєт мєж расією і наваросією па прічінам спєцапіраціі вамі ж благословльонной!

А то нічєво, смірєнниє ви маі, я вам єйо на СУ-27 пєрєдам. Так і напішу золотими церковнословянскімі буквамі на барту – Канонічно, Кієв, Кіріл. Сокращєнно ККК

Або, інший варіант, УПЦ вирішить начхати на канони. А чьо? Ми нова Церква нової України, тільки дайте ми зараз старий мір разрушим до основанія, а потом… Ну, тим паче, що старий мір, бос по партійній лінії й так руйнує від душі, чи що там у того біса замість цього.

Пункт п’ятий.

"Собор затверджує постанови Соборів єпископів Української Православної Церкви та рішення Священних Синодів Української Православної Церкви, засідання яких відбулись у період після останнього Собору Української Православної Церкви (8 липня 2011 року). Собор схвалює діяльність Управління справами та Синодальних установ Української Православної Церкви".

Я не богослов, й не теолог, тому, на мій хлопський розум тут без СБУ не розібратись. Схоже на якусь шифровку з подальшими інструкціями до підривної діяльності. Може пан Баканов знає?

Пункт шостий

"Собор мав міркування про відновлення мироваріння в Українській Православній Церкві".

Я, знову ж таки, визнаю, що не є фахівцем у такій делікатній справі, але ріже око слово "відновлення". Як відомо, мироваріння – ознака автокефальності Церкви. Тобто, виходить так, що УПЦ колись варила. А що сталося, чому зупинились? Хто заборонив? Москва? По якому праву? Й якщо відновлювати, то на яких підставах? Хто дасть право? Варфоломій чи кіріл, не побоюсь цього слова, гундяєв? Щось мені здається, що мир в УПЦ варитимуть за північним рецептом, а, враховуючи те, що наказ стерти пляму МП віддано, то називатись це мироваріння буде вже не "руськім мірам", а… малоросійським, а для конспірації називати його будуть голосно українським.

Пункт шостий.

"На період воєнного стану, коли зв’язки між єпархіями та церковним керівним центром ускладнені або відсутні, Собор вважає доцільним надати єпархіальним архієреям право самостійно ухвалювати рішення щодо тих чи інших питань єпархіального життя, що належать до компетенції Священного Синоду або Предстоятеля Української Православної Церкви, з подальшим, при відновленні можливості, інформуванням священноначалля".

Це як, мовляв, коригуйте вогонь й далі, а якщо що, то ми нічого не знали, бо період воєнного стану ж. А якщо миро вдало наваримо й вийде руській мір, то тоді все й розкажете. А ми вже й дирочку на кітелі під звьоздочку проштрихнули!

Пункт сьомий.

"Останнім часом перед нашою Церквою особливо гостро постав новий пастирський виклик. За три місяці війни за кордон були вимушені виїхати більше ніж 6 мільйонів громадян України. Головним чином, це українці з південних, східних і центральних областей України. Значна частина з них є вірними Української Православної Церкви. Тому до Київської Митрополії Української Православної Церкви надходять звернення з різних країн з проханнями відкрити українські православні парафії. Очевидно, що багато наших співвітчизників повернеться на Батьківщину, але немало й залишиться на постійне проживання за кордоном. У зв’язку з цим, Собор висловлює глибоке переконання, що Українська Православна Церква не може залишати своїх вірних без духовної опіки, має перебувати поряд з ними в їхніх випробуваннях і організовувати церковні громади в діаспорі. Необхідним є і надалі розвивати місію за кордоном серед православних українців задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності".

А ось тут, я як людина в еміграціїї скажу своє слово. Дякую, несвяті отці, але нам від вас нічого не треба. Ми тут вже добре й без вас зорієнтувались. Є церкви з азійськими цибулями замість бань, то туди не ногою – там путіноїди. А в наших церквах все просто, тут за кіріла й так не згадували, добрим словом принаймні. Так що ви, якось, без цих планетарних масштабів, варіть там локалізовано. А нових українців ми приймемо, проінструктуємо, й підкажемо правильні адреси. А не буде церков вистачати, то самі побудуємо, як це вже роками робили.

Пункт восьмий.

"Усвідомлюючи особливу відповідальність перед Богом, Собор висловлює глибокий жаль у зв’язку з відсутністю єдності в українському Православ’ї. Існування розколу Собор сприймає як глибоку болючу рану на церковному тілі. Особливо прикро від того, що останні дії Константинопольського Патріарха в Україні, наслідком яких стало утворення «Православної Церкви України», лише поглибили непорозуміння та привели до фізичного протистояння. Але навіть у таких кризових обставинах Собор не втрачає сподівання на відновлення діалогу. Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:

• припинити силові захоплення храмів та примусові переводи парафій Української Православної Церкви.
• усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у "Статуті Православної Церкви України", є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви.
• вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ, адже для Української Православної Церкви, як і для більшості Помісних Православних Церков, є цілком очевидним, що для визнання канонічності ієрархії ПЦУ необхідне відновлення апостольської спадкоємності її єпископів.

Собор виражає глибоке переконання, що запорукою успіху діалогу має стати не тільки бажання до відновлення церковної єдності, але й щире прагнення вибудовувати своє життя на засадах християнської совісті та моральної чистоти".

Бачте, УПЦ усвідомлює особливу відповідальність перед Богом. Особливу! Тобто у вас, холопи, проста відповідальність, а у УПЦ особлива. Де вони її підчепили? Чи не від особливої історичної ролі многостраждального народа заболоття? Як би нас потім, не дотичних до "особливого" не денацифікували прямо перед алтарем УПЦ.

"Собор висловлює глибокий жаль у зв’язку з відсутністю єдності в українському Православ’ї". Жаль? Так то ж ви не пішли з українським народом й не підтримали створення автокефальної свого часу, а залишились "вірними" православним чекістам. Нагадати опитування скільки українців ще досі себе ідентифікують як вірні УПЦ(МП)? Ще трохи й комсмольське православ’я будуть досліджувати хіба вчені під мікроскопом, а потім й зовсім назвуть атавізмом, й звертати уваги не будуть. Хоча, я б правоохоронним органам порадив пильнувати, а раптом ви скажете що друге Воскресіння відбулось, й ленін апять маладой. Нам такого не треба, не канонічно.

"Існування розколу Собор сприймає як глибоку болючу рану на церковному тілі".

Все, забудьте слово розкол щодо українського православ’я. Воно фактично об’єднане. Більшість ідентифікує себе як віряни ПЦУ, інша доволі велика група є приналежною до УГКЦ. Й я щось не чув, щоб вірні цих церков щось ділили між собою. Разом мирно жили, тепер разом воюють, а потім ще й дітей хрестити разом будуть, але без вас. Бог дасть, то й Церкви ці знайдуть силу до об’єднання. А от розкол, то тепер слово, яке кірюня, причепить до вас. Ви тепер розкольники. Шах й мат! Доречі, мату на вас не вистачає, але утримаюсь, хоч й важко.

"Особливо прикро від того, що останні дії Константинопольського Патріарха в Україні, наслідком яких стало утворення "Православної Церкви України", лише поглибили непорозуміння та привели до фізичного протистояння. Але навіть у таких кризових обставинах Собор не втрачає сподівання на відновлення діалогу".

"Але навіть у таких кризових обставинах Собор не втрачає сподівання на відновлення діалогу". Боже мій, яка покірність та святість! Тільки чекайте, а що далі? А далі, все за методичкою ЧК, переходимо до шантажу:

"Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:"

Кому необхідно? Вам? Бо українці вже пішли далі, без вас. А у вас ніякої потреби українцям нема. Хіба вам щось треба. То ми якраз тут й з’ясуємо, що саме.

"припинити силові захоплення храмів та примусові переводи парафій Української Православної Церкви".

Перепрошую, товариші офіцери, то ви не про 4 травня, коли армія рф завдала авіаудару по Свято-Успенській Святогірській лаврі у Краматорську, яка якимось толерантним дивом досі знаходиться під окупацією МП? Чи може то Варфоломій обстріляв її? Ви скажіть, будемо реагувати.

"усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у "Статуті Православної Церкви України", є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви".

Є фактично неавтокефальним? Що за комбінація слів хитра така? А хто фактично автокефальний тоді? Й від кого автокефальний? Від кіріла? Від Варфоломія? Ви де? Й наголовніше, а ви тепер панове хто, чиїх будете? Статут у ПЦУ гірше вашого? Та не у Статуті справа, а у справах. Яка різниця студентам, хто із яким Статутом відкрив ворота Михайлівського Золотоверхого, коли їх розстрілював Беркут? Головне, що їм простягли руку допомоги у страшний час. А ви де були у цей час, Статут вдосконалювали? Ну, покажете його потім на Божому Суді, хай може Він перевірить рівень ваших свобод і можливостей у реалізації вашої церковної, як ви назвали, діяльності.

"вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ, адже для Української Православної Церкви, як і для більшості Помісних Православних Церков, є цілком очевидним, що для визнання канонічності ієрархії ПЦУ необхідне відновлення апостольської спадкоємності її єпископів".

Ось й воно й головне питання многоходовочкі, про рейдерське захоплення ПЦУ христочекістами. Зрозуміло, що мова йде про те, що нині ПЦУ, яку вони у попередньому пункті називають неавтокефальною, очолюють єпископи що не мають апостольскої спадкоємності. Очевидно, пани офіцери спадкоємність ведуть тільки після анексії Київської Митрополії 1685 року. Ок. Звернімося до вселенського розуму наших часів Wikipedia:

"Анексія Київської митрополії Московським патріархатом – історична подія, тривалий процес, пов'язаний із включенням козацької державності до Російської монархії, що розпочався в 1685 році висвяченням митрополита Київського Гедеона Московським патріархом Йоакимом у Московії і завершився 1722 року, коли Петро І обрав Варлаама (Вонятовича) в сані архиєпископа, а не митрополита. З цього часу Київська митрополія фактично перетворюється на одну з рядових єпархій Церкви Російської імперії. Основною причиною анексії став акт Вселенського патріархату Константинополя 1686 року який давав право висвячувати Київського митрополита Московському Патріарху. Київський митрополит мав згадувати Вселенського патріарха Константинополя найпершим і цим підтверджувати владу Вселенського патріархату Константинополя над Київською митрополією. Акт був виданий Вселенським патріархом Діонісієм IV (який пізніше отримав анатему) та Священним Синодом Вселенського патріархату, під тиском складних історичних обставин. Церковно-історична і канонічна оцінка цієї події дуже відрізняється в Російській і Констанопольській православних церквах.

Гаразд, припустимо, що Єпіфаній, як ви кажете не спадкоємець. То хто тоді – Онуфрій? Бац! Так ось він ключ до порозуміння. кіріл за цією формулою нештанмайєра має висвятити Онуфрія митрополитом ПЦУ, й тоді одразу буде знайдено те саме розумне й сильне слово, яке встановить мир. Мир з ким? З кірілом? Так чому ви від нього йдете? Може, щоб принести йому згодом партіарший дар у вигляді ПЦУ, але вже під керівництвом УПЦ? Ну, грубо ж, дуже грубо! Штірліц давно б провалився з таким не інтелегентним нахрапом.

Так ось до чого я наважився на цей лонгрід. Зізнаюсь, я людина віруюча, але не надто релігійна. Тому в церковні справи я зазвичай не лізу. Але, тут бачте, справа не церковна, а радше мова йде про активізацію ще одного фронту. Мова про початок ще однієї "спецоперації". На відміну від фронту звичайного, коли ворог у іншому окопі, цей ворог намагається захопити нас зсередини. Й найцинічніше, що чекісти у рясі націлюються навіть не у серця, а у душі українців, подекути наївних, а часом неосвідчених. Мовляв, яка різниця у яку церкву ходити. А різниця є. Тому що ці віртуози молитов, ладні прийняти будь яку форму, та будь яке обличчя заради досягнення своєї мети. Метою Собору УПЦ (МП) було не покаяння перед українським народом, що вірою і правдою всі ці роки служили не Богу й своєму народу, а кірілу та його босу путіну. Їм би стати на коліна перед могилами загиблих, їм би йти визволяти Азов у Маріуполі, їм би визнати гріх свій, й відмовитись від чинів своїх та ряс, та піти простими чернцями у українські монастирі, й молитись до кінця днів своїх за прощення, а вони владу ділять.

Чому цей текст важливий

Цей текст не потрібен більшості з моїх друзів. Ви усі освічені люди, й без моїх коментарів усе розумієте. Але цей текст може підказати іншим. Розповідайте це тим бабусям, що ви їх переводите через дорогу, та допомагаєте вижити у цей страшний час. Розкрийте їм очі, покажіть їм правду.

Я знаю, що кацапські боти атакують цей текст, й facebook його видалить доволі скоро, за якісь там порушення якихось там правил. Поширьте його, скопіюйте та дайте прочитати іншим.

З Божою допомогою Україна переможе. Скоро українці звільнять усі свої землі, а разом з ними очистять й храми від колаборантів.

А якщо ковтемо й цього разу, тоді й надії не залишиться. Й прийде якось вся 5 колона до Верховної Ради з вимогами свого синоду: Вимагаємо, мовляв, перейменувати нас, й віднині ми не п’ята, а шоста колона.

Й на сам кінець, дозволю собі маленьку пораду пану Президенту.

Ми тут чуємо, що в ОП панує думка, що заборона МП в Україні не на часі. Розумію ваші побоювання, й вони зовсім не пов’язані з поняттям часу. Гадаю, що Ви маєте щонайменше два інших побоювання.

Перше. Ви єврей, й Вам, напевно, здається, що вороги України використають цей факт. Дивіться, мовляв, скаже Лавров, євреї не тільки нацисти, а вони ще й українські церкви закривають. Не бійтесь того що скажуть вороги, а бійтесь того що скаже український народ. А він буде вам вдячний. Тим більше, що МП ніколи не була українською церквою.

Друге. Майже впевнений, що вас турбує, що заборона УПЦ(МП) буде важливим чинником укріплення ПЦУ. Й розумію, що Ваші стійкі асоціації з ПЦУ пов’язані з фактом сприяння у отриманні Томосу Вашим попередником Петром Порошенком. Ну, так зробіть ще один сильний крок. Виборці наділили Вас майже абсолютною повнотою влади. Ті ж самі виборці жадають заборони УПЦ - цієї філії ФСБ. Забороніть УПЦ(МП). Повірте, цей крок буде не менш сильним ніж отримання Томосу. Це буде історичний крок, який у громадян назавжди буде асоціюватись із Президентом Зеленським.

Слава Україні!