Що відбувається на Сумському напрямку?

У прикордонні Сумської області тривають бойові дії в тактичній зоні по всьому периметру вклинення ворога. Про це пише Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

Читайте також Сім секунд на життя: нотатки з заводу на Сході України

Кілька рутинних спроб росіян взяти під контроль Юнаківку та Варачине завершилися тим, що вони таки зуміли просунутися в південній частині Юнаківки, але прорватися на Варачине не вдалося. Своєю чергою, ЗСУ в західній частині вклинення не зуміли просунутися в напрямку Кіндратівка – Костянтинівка і Андріївка – Олексіївка.

Сили оборони України повністю вибили ворога з Безсалівки, відновивши становище по державному кордону та звільнивши до 1-го квадратного кілометра української території, при цьому утримавши власне вклинення на російській території біля села Тьоткіно.

Можна констатувати, що після багатьох тижнів боїв, які дорого обійшлися противнику, все ж вдалося повністю зайняти багатостраждальну Юнаківку. Своєю чергою, СОУ вдалося ліквідувати досить загрозливе вклинення противника на схід від Тьоткіно.

Як росіяни намагаються закріпитися в Куп'янську?

Тривають запеклі бої на північний захід від Куп'янська та на північних околицях міста. У командування 6-ї загальновійськової армії Росії, очевидно, є жорсткий наказ від свого генштабу – за всяку ціну увірватися в місто і закріпитися там найближчим часом. Крім того, противник активізувався і в смузі 1-ї танкової армії, на схід і південь від міста.

На практиці це має наступний вигляд.

  • Росіяни атакували в напрямку Степова Новоселівка – Піщане та мали просування до 1 кілометра вздовж дороги Куп'янськ – Сватове.

  • У смузі 4-ї танкової дивізії противник атакував в напрямку Лозова – Нова Кругляківка, зумівши зайняти дві лісосмуги на схід від останньої.

  • Підрозділам зі складу 68-ї мотострілецької дивізії все ж таки вдалося прорватись та утримати свої позиції на північній околиці Куп'янська, в районі міського кладовища.

Невеликі штурмові групи противника, які проникли за дорогу, намагаються утриматися у невеликому підліску, навпроти села Радьківка. Крім того, зафіксоване проникнення кількох невеликих піхотних груп росіян у північно-західну частину міста. Ба більше, характерно, що російські військовослужбовці з цих груп активно використовують цивільний одяг для маскування під цивільне населення міста.

Крім того, штурмові групи зі складу підрозділів 68-ї мотострілецької дивізії продовжують вести запеклі бої на північ від Куп'янська, намагаючись повністю захопити село Кіндрашівка.

Загальна ситуація на Куп'янському напрямку залишається дуже складною для СОУ. Очевидно, що росіяни намагаються за всяку ціну закріпитися в місті.

Показовим у цьому плані є активне використання противником ДРГ зі складу своїх спецпризначенців як своєрідних "елітних груп проникнення". Ймовірно, мовиться про підрозділи 2-ї окремої бригади спеціального призначення, можливо, вони посилені підрозділами 16-ї Обр СпП.

Чи є у росіян успіхи на Торецькому напрямку?

Активні бойові дії тривають на південь від Клебан-Бицького водосховища, а також на його західному та східному кінцях, де активно атакують підрозділи 8-ї ЗВА противника, а також на північ від Торецька.

Атаки росіян у напрямку Щербинівка – Катеринівка поки що не призвели до взяття під контроль останньої. Так само поки закінчились вперті атаки 4-ї ОМСБр на північний захід від Деміївки, вздовж залізниці. Ворог раніше встиг зайняти обидві лісосмуги вздовж неї, але, судячи з усього, не може просунутися далі.

А ось в смузі 3-го АК, очевидно, противник атакував у напрямку Курдюмівка – Олександро-Шультине. Підрозділам його 72-ї ОМСБр за підтримки 1307-го мотострілецького полку мобілізаційного резерву вдалося відтіснити українські підрозділи з передових позицій на каналі Сіверський Донець – Донбас на північний захід від Курдюмівки.

Однак повністю захопити Олександро-Шультине противник поки що не зміг, хоча він активно атакує у бік цього села з раніше окупованої Білої Гори та з півдня. Час від часу його окремі штурмові групи прориваються в село, проте надійно закріпитися там не можуть.

Як ворог переоцінив свої можливості на Добропільському напрямку?

Судячи з усього, командування 51-ї ЗВА росіян дещо переоцінило власні реальні можливості. Як з'ясувалося, воно не в змозі вирішити відразу два оперативно-тактичних завдання тим набором сил і засобів, які є в його розпорядженні.

Хто забув, то нагадаю. Головна мета 51-ї ЗВА противника – прорив в район Шевченко – Білецьке – Родинське – Гришине і блокування з півночі всього району оборони СОУ в Покровсько-Мирноградській агломерації, шляхом "перерізння" обох доріг, що ведуть з Покровська до Добропілля.

Крім того, росіянам довелося вирішувати ще одне завдання, що виникло у зв'язку з "експромтом" підрозділів 110-ї та 132-ї ОМСБр, які раніше прорвалися на 15 кілометрів на північ від рубежу Затишок – Новоторецьке, саме – утримати це вклинення і його "горловину".

Сьогодні ні те, ні інше завдання не виконане військами 51-ї ЗВА противника. Через що, швидше за все, терміни та графіки всієї його "Покровської наступальної операції" зриваються. Ба більше, за деякими фрагментарними відомостями вороже командування було змушене стягнути на цей напрямок додаткові сили і засоби для "вирівнювання ситуації".

Зауважте Чому Україна не звільнила Мелітополь у 2022 році

Не можу сказати, що саме командування 51-ї ЗВА в цьому плані було бездіяльним або нічого не робило. Противник у цій смузі активно маневрував, продовжував спроби атакувати на низці напрямків, щоб утримати вклинення. При цьому ворог продовжував штурмувати Родинське і Красний Лиман і навіть мав певні успіхи в цій справі. Однак, як з'ясувалося, всього цього було недостатньо.

Коли противнику після значного скорочення його вклинення все ж вдалося трохи розширити його "горловину", здавалося, що 51-ша ЗВА все ж змогла вирішити хоча б одне з двох завдань. Однак ситуація продовжувала розвиватися і аж ніяк не на краще для окупантів.

Буквально кілька днів тому СОУ знову контратакували "горловину" ворожого вклинення. Щоправда, цього разу не в напрямку Заповідне – Маяк, як це було раніше, а перемістивши свої зусилля на південний схід, із Заповідного в бік Федорівки. У результаті їм вдалося прорватися до останньої та Бойківки, звільнивши приблизно до 8 квадратних кілометрів.

Ба більше, одночасно з цим СОУ контратакували у напрямку Володимирівка – Новоторецьке, зумівши знову вийти на Паньківку та Маяк. Є навіть (хоча поки що не підтверджена) інформація про те, що СОУ дійшли до самого Новоторецького.

Тим, хто стежить за перипетіями на Добропільському напрямку, не потрібно пояснювати, що все це означає. Це означає, що підрозділи щонайменше двох бригад противника (110-ї та 132-ї ОМСБр) цілком реально можуть опинитися в повному оточенні. Ба більше, цілком можливо, що там виявляться і деякі підрозділи 1-ї ОМСБр і 39-ї ОМСБр, раніше переміщені командуванням 51-ї ЗВА на "верхівку" вклинення і в районі його "горловини". Відстань від Заповідного до Паньківки становить до 4,15 кілометра, між Федорівкою і Новоторецьким ще менше – 3,6 кілометра.

Однак не поспішатимемо. Судячи з усього, події на Добропільському напрямку розвиваються дуже динамічно, а їх кінцевий результат ще не визначений.

Як ситуація на Покровському напрямку залежить від Добропільського?

Росіяни, судячи з усього, ще продовжують готуватися до штурму Покровська. Вони намагаються якомога глибше інфільтруватися у південно-західні райони міста своїми ДРГ. Історія така сама, як і в Куп'янську – прихована інфільтрація "розсипом", закріплення, потім підтягування та накопичення підкріплення.

До теми Не можна було цього робити, – полковник запасу вказав на серйозну помилку росіян на фронті

Наразі СОУ вдається не допустити значного накопичення противника на цій місцевості, але ті, хто вже проник, присутні. Вони час від часу знищуються, але на зміну знищеним знову потроху повзуть нові. Проблема полягає в тому, що через недостатність боєздатної піхоти СОУ поки що не можуть одночасно і повністю вибити їх звідти, і забезпечити суцільну лінію оборони, через яку не пройдуть жодні "інфільтратори".

Тому доводиться це робити поступово, а це, своєю чергою, дає ворогу час для проникнення все більшою кількістю диверсійно-розвідувальних груп.

Дискусійними з погляду ефективності є спроби 2-ї ЗВА противника попередньо підвищити свої "стартові" можливості з організації та проведення штурмових дій проти Покровського району оборони СОУ, які її частини та підрозділи ведуть на південний захід від міста.

Якщо в районі Котлиного противнику вдалося зайняти промислову зону на схід від села, то 15-та ОМСБр противника в районі Удачного, очевидно, занадто поспішала. Після того як її підрозділи зайняли Удачне, через тиждень їх звідти вибила раптовою контратакою СОУ.

Подальший розвиток ситуації безпосередньо на Покровському напрямку залежить від ситуації на Добропільському напрямку. Якщо командування 51-ї ЗВА і всього угруповання військ противника "Центр" "спалять" там всі свої резерви, підготовлені до штурму самої агломерації, то нібито успіх всієї їхньої Покровської наступальної операції стане радше гіпотетичним.