Проте, якщо воно збережеться – виникає нова загроза, цього разу вже виключно для однієї сторони конфлікту. А саме – для сирійських повстанців. Адже ж, якщо, як обіцяють американці, вони створять якийсь "спільний центр" з Росією – вони просто віддадуть росіянам (а отже – й Башару Асаду) всі дані про місцезнаходження повстанських загонів, якими володіють.

Слід визнати, що на даний момент у Сирії й насправді встановилась відносна тиша. Тобто, стрілянина не припинилась зовсім (вже хоча б тому, що ісламісти з ІДІЛ ні з ким ніяких угод не підписували), але її інтенсивність вщухла в рази. Так, за даними "Сирійської спостережної групи з прав людини", яка розташована в Лондоні, з моменту досягнення угоди про перемир‘я в Алеппо, де триває облога міста, не було зареєстровано жодного загиблого. Для порівняння – протягом останніх 48 годин до початку перемир‘я в Сирії загинули 200 мирних жителів. Щоправда, за межами Алеппо перемир‘я не таке вже й "мирне" – там і далі гинуть люди. Точних даних поки нема, але кількість загиблих з початку тиші становить близько 40 осіб.

Тож особливого оптимізму нові угоди ні в кого поки що не викликають. Не варто забувати, що, коли на початку лютого цього року було досягнуто угоди про перше перемир‘я – все починалося десь так само. Але вже за пару тижнів перемир‘я просто перестало існувати, бо з різних сторін почались все більш інтенсивні обстріли – в основному, нічні, а також диверсії та сутички, які кінець кінцем вилилися знову у повномасштабні бої. І кожна сторона звинувачувала супротивника у недотриманні тиші.


Повстанці біля збитого вертольота. За їх заявою – російського / Фото РБК

Головною частиною нинішньої угоди є встановлення режиму тиші на так званій "дорозі Кастелло" – центральній артерії, яка поєднує обидві частини Алеппо: тобто, західну, яку контролює режим Башара Асада, і східну, яка перебуває під контролем озброєної опозиції. Ця дорога, як передбачається, повинна бути оголошена "мирною зоною", аби забезпечувати безперебійний підвіз гуманітарної допомоги, води, медикаментів, а також спокійний вивід із бойової зони цивільного населення. Проте, незважаючи на домовленість, солдати армії Асада відмовилися покинути цю зону – а за ними не захотіли відходити й повстанці. Один в одного ні ті, ні інші, щоправда, наразі не стріляють, але жодної довіри ні до супротивника, ані до посередників також не мають. В таких обставинах досить одного-єдиного, можливо, випадкового пострілу, аби все почалось знов.

Звичайно ж, неможливо передбачити, як ситуація буде розвиватися надалі. Вже хоча б тому, що для того, аби задовольнити бодай мінімальні вимоги до угоди про припинення вогню, доведеться виконати величезну кількість політичних умов, яких було висунуто навіть не двома, а, як мінімум, чотирма сторонами цього конфлікту. Насправді, єдине, що утримує ворогів з різних боків фронту від того, аби знову вчепитись один одному у пельки – це усвідомлення, що у них є спільний ворог – ісламісти, які в їх поточному, нехай і вельми ослабленому, стані, все ще залишаються потужними супротивниками і тільки на те й чатують, аби їх вороги перегризли одне одного й зробили за них всю роботу.

Тож основна задача для всіх, хто зацікавлений у збереженні перемир‘я – це якимось чином "відсіяти" джихадистів, які складають вельми відчутну екстремистську частину опозиції (наприклад, це так званий "фронт Нусра", який нещодавно змінив назву, але все ще залишається нічим іншим, як гілкою "Аль-Каїди") та ізолювати їх таким чином, аби вони не могли знову відкрити вогонь та порушити перемир‘я, а також – аби вони не змішувалися з "поміркованими" повстанцями з Сирійської Вільної Армії. Проблема полягає в тому, що джахіддім з "Нусри" довгий час являли собою вельми відчутну частину опозиційних сил. Саме вони, зрештою, прорвали кільце облоги навколо Алеппо, яке створили солдати Асада – точніше, іранські та російські найманці за допомоги сирійської армії. Втім, щодо того, хто саме воює в Сирії за Асада, Кремль продовжує грати в звичну для українців гру під назвою "настамнєт", тож офіційно поразки під Алеппо зазнала саме сирійська армія і саме від рук "фронта Нусри". Ця перемога виявилася нетривкою: на даний момент, облога Алеппо триває.


Сирійські повстанці / Фото Укрінформ

Щодо "поміркованих" повстанців – то вони через це перемир‘я потрапили у вельми скрутну ситуацію. На даний момент від них з усіх боків тільки й знають, що вимагають чогось: курдські загони, за забаганкою турецького уряду, яку підтримав Госдеп США, повинні відійти за Євфрат, "помірковані" повинні дистанціюватися від "непоміркованих"... Проте, виникає питання – а що вони отримають взамін? Чи будуть їм дані якісь гарантії? Якщо будуть – то чого вони варті? Якщо ні – то навіщо їм підкорятися? Адже ж, якщо перемир‘я буде збережене (бодай навіть на словах), то тоді, як було домовлено, росіяни починають співпрацювати з американцями, а американці в цьому випадку, скоріш за все, повинні будуть поінформувати росіян про те, де саме розташовані відомі їм загони СВА. Росіяни же, в свою чергу, повідомлять про це урядові війська Асада – в цьому нема жодних сумнівів.

Ситуація, таким чином, залишається повною ризиків та нестабільною. Тому що, якщо вже після обіцяного початку співробітництва американців з росіянами в Сирії, перемир‘я знову виявиться порушеним, а Росія встигне передати дані про місця дислокації бойових загонів повстанців сирійській армії – ці самі загони виявляться просто віддані головою на поталу. І тоді вже ніякі доброзичливці, в першу чергу – ніякі американці, не можуть розраховувати бодай на будь-який вплив на ситуацію в Сирії – їм просто ніхто не буде вірити. Повстанці звинуватять Захід в прямій зраді, ІДІЛ зможе заявити – мовляв, бачите, до чого призводить співпраця з "великим дияволом", а Башар Асад... Ну, йому, як і його російським покровителям, тільки того й треба.

Читайте також: Одяг Анджеліни Джолі розлютив сирійських біженців