Глибокого прориву росіян на Запоріжжі немає
Очевидно, що завданням окупантів був прорив на тактичному рівні системи оборони українських підрозділів на цих ділянках та максимально можливе просування у північному та північно-західному напрямках. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.
До теми ЗСУ відбивали атаки ворога, найбільше – біля Покровська: карта фронту на 20 березня
Ворог явно мав намір вийти на дорогу, що з'єднує села Степове та Щербаки, а також просунутися через П'ятихатки, щоб вийти безпосередньо на Степове з півдня та південного заходу.
У результаті боїв росіянам вдалося просунутися до зазначеної дороги приблизно на 1,5 – 1,7 кілометра, зайнявши низку лісосмуг на південь від неї. Однак перерізати її та зайняти позиції на ній самій ворог поки що не спромігся. Те ж саме стосується і його спроби прорватися до села Степове: противник, просунувшись на 1,5 – 1,6 кілометра, зумів зайняти і закріпитися в П'ятихатках, але його подальші спроби просунутися в бік Степового не мали успіху.
Зараз, ймовірно, передові підрозділи росіян намагаються атакувати в напрямку П'ятихатки – Степове і просунутися до дороги на Щербаки.
У зв'язку з усім цим хочу відзначити кілька моментів.
- Ні про який "глибокий прорив" противника на Запоріжжі, про який вже заявили деякі "експерти", не мовиться. Усе відбувається виключно в тактичній зоні і має дуже обмежені масштаби.
- Про те, що ворог цілком здатний на низку активних дій на Запорізькому напрямку, було відомо відносно давно, і про це не говорили лише ледачі.
- Відкритим залишається питання про те, чи здатний противник в такому випадку значно збільшити інтенсивність та розмах своїх атакувальних та штурмових дій на цьому напрямку.
Як на мене, командування 58-ї ЗВА противника та угруповання військ "Дніпро" загалом, у зону відповідальності якого входить і цей напрямок, навряд чи відчувають гостре бажання бути втягнутими у виснажливі наступальні бої по рубежу Кам'янське – Щербаки. Вони усвідомлюють, що оборона ЗСУ на цьому напрямку має підготовлений характер.
Щонайменше для того, щоб мати кращі шанси на успіх цього наступу, зокрема й на тактичному рівні, уся 58-ма ЗВА противника явно потребує суттєвого посилення додатковими силами та засобами. Інша справа, якщо ця активізація на Запорізькому напрямку виконує функцію "допоміжного удару" (або обхідних дій) наприклад для ривка за Дніпро на Херсонському напрямку.
Поки що про всі ці перспективи судити на підставі дій кількох штурмових рот пари батальйонів 108-го десантно-штурмового полку дуже і дуже рано.
Тактика росіян на Куп'янському напрямку
На Куп'янському напрямку, судячи з усього, командування 6-ї ЗВА противника вирішило на повну використати сприятливу для себе ситуацію на північ від міста передусім для розширення свого плацдарму на західному березі річки.
Для тих, хто забув, нагадаю, що ще до початку активних дій на цьому напрямку росіяни утримували східний берег Осколу на північ від Куп'янська на досить великій відстані. Її довжина по прямій становить близько 29 – 30 кілометрів. Було зрозуміло, що рано чи пізно вороже командування спробує використати цю особливість ЛБЗ на свою користь. Так і сталося.
Після численних і дуже витратних спроб 25-ї та 138-ї ОМСБр противника зі складу 6-ї ЗВА прорватися на Куп'янськ через Синьківку, які закінчилися з дуже слабким результатом, мабуть, командування 6-ї ЗВА вирішило, що варто спробувати форсувати Оскіл на північ від міста.
Це стало ще більш актуальним, коли була сформована і розгорнута 69-та МСД у складі 6-ї ЗА на базі 138-ї ОМСБр. Підозрюю, що саме з метою прорватися за Оскіл її й сформували.
Метод, який обрало російське командування для успішної переправи та створення оперативно-тактичного плацдарму на північ від Куп'янська, також не є ноу-хау. По суті, це та сама методика малих штурмових груп, які діють одночасно на відносно широкому фронті задля миттєвої переправи та закріплення на протилежному березі водної перешкоди, створення низки малих тактичних плацдармів, які згодом об'єднуються в один великий.
Штурмовий взвод "тихо" переправляється через річку. Потім закріплюється на декількох прибережних ділянках, намагаючись не "відблискувати". Далі під прикриттям тих, що окопалися, і за допомогою вогневої підтримки зі свого берега противник перекидає великі сили.
Після цього, накопичені сили атакують найближчу і найбільш вигідну з тактичного погляду позицію, рубіж, об'єкт, щоб зайняти його та утримувати. Якщо це вдається, то на цей маленький плацдарм негайно перекидають підрозділи для закріплення і розвитку успіху. Водночас ворог прагне з'єднати всі ці малі плацдарми в більший, тому атаки та штурми в цей момент відбуваються переважно вздовж річки, тобто назустріч один одному.
Саме в межах такого способу дій був створений ворожий Дворічанський плацдарм, який потім об'єднався з Новомлинським. Потім ворог переправився через річку в районі села Тополя. Нещодавно такий же малий кидок відбувся між селами Кам'янка та Красне Перше. Тобто це така собі тактика малих переправ на максимально широкому фронті.
Усе це дуже ускладнює Збройним Силам України оборону та контроль західного берега річки на всьому відрізку від Куп'янська до кордону. Це вимагає від них швидкої і розосередженої реакції відразу в декількох загрозливих районах, що дуже складно при обмежених силах. Ворог знає про це і прагне форсувати річку фактично в безперервному режимі на максимально широкому фронті.
Як ви вже зрозуміли, маю на увазі той факт, що росіянам нещодавно вдалося створити ще один такий неглибокий плацдарм з боку Петрівки в сторону дороги, яка з'єднує села Кам'янка та Колодязне (територія Дворічанського національного природного парку).
Тобто все відбувається за цілком зрозумілою логікою. Ворог має плацдарм в районі Новомлинська, має менший в районі села Тополя. Що він робить далі? Правильно: він переправляється через річку між ними силами штурмових загонів, що різко підвищує його шанси на об'єднання цих плацдармів в один більший.
Зараз командування російської 6-ї ЗВА зайняте проблемами утримання всіх цих невеликих плацдармів та налагодження їх повноцінного забезпечення. Ворог явно відчуває з цим низку проблем, адже ЗСУ місцями контратакують, блокуючи розширення окупантів.
Рекомендуємо Морські дрони-матки України знищать мрії Росії про домінування у морях
Окупанти забуксували на Великомихайлівському напрямку
На Великомихайлівському напрямку темпи просування противника впали до мінімуму. Передові частини 5-ї та 36-ї ЗВА все ще намагаються просунутися на північ, у бік села Комар, але це виходить у них все гірше і гірше.
Протягом останніх 3 діб, мабуть, противник атакував наші передові позиції в районі на північ від Дніпроенергії, намагався повністю зайняти фланговий район у смузі дії 127-ї МСД 5-ї ЗВА та атакував з півдня в напрямку села Веселе. Результатів він не досяг.
Що стосується цього напрямку, то варто відзначити, що основні зусилля ворожого командування явно змістилися саме в смугу його 5-ї ЗВА. Очевидно, що 40-ва та 336-та окремі бригади морської піхоти відчувають труднощі з рівнем боєздатності своїх передових підрозділів. Ймовірно, через втрати у боях за Новий Комар та Новоочеретувате.
Як на мене, командування УВ "Схід" явно занадто сильно розмахнулося у своїх задумах та планах, попри велику перевагу в силах і засобах над українськими військами в смугах 5-ї та 36-ї ЗВА. Я розумію бажання окупантів залізти якомога глибше в тил нашого новопавлівського угрупування з півдня, але треба порівнювати свої бажання з можливостями.
У зв'язку з цим росіяни можуть знову ввести в бій 60-ту ОМСБр у смузі 127-ї мотострілецької дивізії для відновлення темпів просування та рівня інтенсивності атак, але в такому разі ризики флангових контратак ЗСУ явно зростуть. Особливо якщо противник і далі буде вперто тягнути свій наступ винятково вздовж річки Мокрі Яли.
Ворог, очевидно, поки що не зміг вийти на рубіж Шевченко – Вільне Поле, щоб убезпечити свої атакувальні підрозділи в районі Дніпроенергії від можливих флангових контратак ЗСУ. І все одно він цими силами та засобами намагається просунутися на північ саме в напрямку Комара. Ба більше, росіянам у районі Новосілки навіть довелося звузитися.
Загалом, ситуація на цьому напрямку із наступом противника, хоч і далека від покровської, але явно почала рухатися в тому ж напрямку. Щонайменше за останні 1 – 2 тижні темпи та результативність просування окупантів якщо не впали до нуля, то стрімко до нього наближаються.