Скасування статті про незаконне збагачення: влада захистила себе перед виборами

"Реванш" – так варто називати знищення одного з головних інструментів боротьби з VIP-корупціонерами – статті кримінального кодексу "незаконне збагачення".

Скасування статті про незаконне збагачення: проти кого з високопосадовців вже закрили справу – читайте в попередньому випуску

Поява дієвого формулювання цієї кримінальної статті – один з головних антикорупційних здобутків Революції Гідності.

Як все було до цього?

Наприклад, маємо прокурора чи суддю, який от прямо з навчання втрапив на службу, жодного дня в бізнесі не працював і батьки в нього теж звичайні держслужбовці.

Так от, після кількох років чесної роботи з’являється в нашого героя елітна нерухомість в столиці, тисяч за триста доларів, і машина – тисяч за сто. І на банківському рахунку в трудяги намальовується кількасот тисяч євро.

У суддів ні звідки з'являється елітна нерухомість або авто

Якщо би до Революції Гідності ви написали про все це свинство правоохоронцями, знаєте, щоб ви вони вам цілком законно відповіли? Немає складу злочину. Я точно знаю, бо неодноразово отримував такі, наголошу, до Революції Гідності абсолютно законі відписки. До вписування незаконного збагачення в Кримінальний кодекс – захмарні статки службовців, які в рази перевищували їх офіційні доходи, – не були злочином.

Тобто якщо нашого героя не брали за зябра при передачі хабаря, то вже за годину він міг купити собі новенький "Мерседес" і абсолютно спокійно їхати ним прямісінько на роботу. Правда зручно? За руку не зловили – насолоджуйся життям – кради далі.

Проблема якраз в тому, що в ТОП-корупційних злочинах зловити за руку майже неможливо, бо вже давно ніхто нікому готівку в чемоданах не носить. Це переважно банківські перекази між безликими компаніями, зареєстрованими в офшорах. Рідше - перепродаж корпоративних прав тих самих безликих офшорів. І майже ніколи – передача готівки у руки, за які можна схопити.

Читайте також: Президент вже не матиме значення, або Як українці самі собі риють яму

Змусивши після Революції Гідності ввести статтю незаконного збагачення, ми кардинально змінили ситуацію. Детективам НАБУ не треба було хапати чиновників за руку в момент злочину. Проте як тільки посадовець палився з цими статками (наприклад, купував той же "Мерседес"), його можна було саджати від 5 до 10 років з конфіскацією усього майна.

Або коли посадовець відправляв своє чадо на навчання в Лондон, або коли купляв собі чергову елітну нерухомість. Одним словом, будь-яка значима витрата чиновника, яка не відповідала його офіційним статкам – загрожувала йому в’язницею.

Що трапилося з статтею про незаконне збагачення?

Якщо коротко, то, цитуючи Сергія Лещенка: "повії з Конституційного суду" її просто скасували. Все, крапка. Вони її вбили. Як і можливості карати ТОП-посадовців за їх неадекватні статки, придбані за вкрадені у нас гроші. Відтепер мільйонні статки чиновників, походження яких вони не можуть пояснити, не є карним злочином.

65 справ щодо незаконного збагачення суддів, прокурорів, народних депутатів та керівників органів влади НАБУ тепер мусить закрити. До речі, лише в цих злочинах посадовці не могли пояснити майна на більше ніж півмільрда гривень.

Конституційний суд вирішив, що ця стаття неконституційна, бо, бачите, змушує бідненьких чиновників доводити законність своїх статків. Іншими слова потвори з Конституційного суду захистили право корупціонерів насолоджуватися вкраденими у нас грошима. Ну, і як наслідок, – священне право чиновників грабувати нас далі. В той же день європейські експерти публічно розмазали те ганебне рішення.

Шановні судді Конституційного суду, тільки останні покидьки могли вчинити так в країні, де чи не в кожному місті є сквер Небесної Сотні.

Політичну відповідальність за такий потворний Конституційний суд несуть: Президент України (він – призначив третину суддів) та парламентська коаліція, яка призначила ще третину. Підсумуємо, Конституційний суд на дві третини призначений політиками, подарував цим політикам можливість спокійно насолоджуватися вкраденими у нас грошима.

Конституційний суд України

Окрім усього того щастя, у нас з вами виникла ще одна проблема. Вірніше, навіть фінансова катастрофа. Справа в тому, що покарання за незаконне збагачення було вимогою всіх ключових кредиторів України: і МВФ, і Світового Банку, і США, і ЄС. Цим рішення влада примудрилася плюнути в обличчя всім їм одночасно. При тому, що в травні ми маємо віддати 1 мільярд доларів попередніх запозичень.

Постане загроза дефолту та знецінення гривні

Далеко не факт, що хоч хтось з кредиторів дасть гроші нашим шулерам. А значить з’являється реальна загроза дефолту та знецінення гривні. Як ви розумієте, біднішими станемо ми з вами, а не політики. Тобто, вбивши покарання за незаконне збагачення, політики подарували собі індульгенцію, коштом нашого збіднення. Друзі, влада нас в цій історії двічі кинула, при чому обидва раза на наші гроші.

Президент України Петро Порошенко

І ще з важливого, Порошенко обманює, переконуючи, що все нормально і нічого не трапилося. Мовляв, він подасть в Раду законопроект, яким відновлюється покарання за незаконне збагаченням, депутати його проголосують і всі буде як і раніше. Це відверта, цинічна брехня. Навіть якщо законопроект проголосують, то, по-перше, всі теперішні справи будуть закритими і відновити їх буде не можливо.

Читайте також: Як Україні наздогнати економічний рівень Польщі та Німеччини

Більше того, все майно набуте до вступу нової статті в силу буде вважатися законним. Така специфіка статей Кримінального Кодексу – вони не діють назад.

Треба визнати, цей бій з корупціонерами ми програли. Але ми точно виграємо війну з ними. Ми повернемо покарання за незаконне збагачення для наступних корупціонерів, а сьогоднішніх доженемо за іншими статтями Кримінального кодексу. Ну і, безперечно, не забудемо за прислугу корупціонерів з Конституційного суду.

Як писала Ліна Костенко в безсмертному "Берестечку": "Поразка це – наука, ніяка перемога так не вчить".