Гольфстрім наближається до колапсу: вчені виявили нову ознаку майбутньої катастрофи

Що означає зменшення солоності для глобальної циркуляції океану?

Дослідження показало, що за останні 60 років площа надсолоних вод у південній частині Індійського океану біля західного узбережжя Австралії скоротилася приблизно на 30 відсотків. Регіон традиційно відзначався високою солоністю через сухий клімат і переважання випаровування над опадами. Тепер ситуація змінюється, пише Daily Mail.

Дивіться також Потрібні мільярди доларів: як світ збирається рятувати льодовик Судного дня

Команда з Університету Колорадо в Боулдері зафіксувала, що опріснювання відбувається надзвичайно швидко – це найпомітніше зростання частки прісної води в Південній півкулі. За оцінками авторів, щороку обсяг доданої прісної води еквівалентний приблизно 60 відсоткам об'єму озера Тахо (151 кубічних кілометри).

У масштабах споживання це відповідає запасам питної води, яких вистачило б усьому населенню США більш ніж на 380 років.

Причина не в локальних дощах. Моделювання показало, що ключову роль відіграє глобальне потепління. Підвищення температур змінює структуру поверхневих вітрів над Індійським і тропічною частиною Тихого океанів.

Нові вітрові схеми "підштовхують" течії до транспортування більшої кількості води з так званого індо-тихоокеанського басейну прісної води до південного Індійського океану.

Середня солоність океану становить близько 3,5 відсотка, однак регіональні відмінності формують потужну глобальну систему обміну теплом і масами води – термогалінну циркуляцію. Вона працює як гігантський конвеєр: теплі та відносно прісні поверхневі води рухаються з Індо-Тихоокеанського регіону в Атлантику, де охолоджуються, стають солонішими й щільнішими та занурюються на глибину.

Як із цим пов'язаний Гольфстрім?

Ключовою частиною цього механізму є Атлантична меридіональна циркуляція (AMOC), до якої входить і відомий Гольфстрім. Саме ця система значною мірою забезпечує м'який клімат у Західній Європі.

Схема AMOC / Зображення Globalchoices.org

Зменшення солоності має прямий фізичний ефект: менш солона вода менш щільна. Вона залишається у верхніх шарах і гірше змішується з глибинними масами. Посилення шаруватості послаблює вертикальне перемішування – процес, який переносить тепло й поживні речовини між шарами океану. У результаті поверхневі води можуть нагріватися ще сильніше, а глибини – отримувати менше кисню та поживних сполук, йдеться в дослідженні у журналі Nature Climate Change.

Раніше науковці вже попереджали, що танення льодовиків Гренландії та арктичних льодів уповільнює AMOC через приплив прісної води в Північну Атлантику. Тепер до цього додається розширення зон опріснювання в інших частинах океану. Якщо тенденція збережеться, це може змінити баланс усієї глобальної циркуляції.

Чим це загрожує?

Наслідки не обмежуються температурою повітря.

• Ослаблення течій здатне спричинити зростання кількості екстремальних погодних явищ, посилення зимових штормів у Європі та різкіші температурні коливання.
• Окрім кліматичних ризиків, під загрозою можуть опинитися морські екосистеми – планктон і морські трави, які лежать в основі харчових ланцюгів океану.

Зміни солоності – це не ізольоване явище, а сигнал про перебудову глобального водного циклу. І цей сигнал стає дедалі гучнішим.