Справедлива рівність, любов і гідність: фотоісторія однієї пари

Антон наводить літери на своєму плакаті. "Цього року людей значно більше", — ділиться спостереженнями хлопець.

Важливий текст Дискримінація жінок досі невидима: організаторка Маршу жінок

На підході до Маршу до хлопців приєднуються подруги – колеги із Театру Помилки Theat.Error. У колоні вони йдуть разом.

Олександр у колоні на Марші жінок у Києві. Дорогою на Марш хлопець зателефонував мамі, щоб традиційно привітати її з 8 березня: вона відзначає це свято.

"Щось відбувається — і ми виходимо на акції. Це просто реакція здорової людини", – каже Антон. "Додаємо "масовки" до прайду чи різних акцій, але я не сказав би, що це супер активна позиція. Мені більше до душі ті речі, які ми робимо щодня. Наприклад, мої студенти на курсах акторської майстерності стежать за мною у соцмережах, вони знають про мою позицію, знають про Антона. Зі мною вони можуть бути сміливішими, відкритішими, поділитися чимось важливим", – розповідає Олександр.

Антон із Криму. У лютому-березні 2014 року він координував допомогу українським військовим частинам республіки. За збігом обставин, телефон Антона розмістили в одному з пабліків місцевого "Правого сектору", хоча до самої організації хлопець не належав. Йому почали погрожувати. Незабаром після референдуму Антон покинув Крим.

Цікаво Важливо, щоб жінки цінували себе: активістки про те, як змінюється світ та Україна

Упродовж року Антон жив у Черкасах. На запрошення українського режисера Сергія Проскурні він поставив три вистави в Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Антон розповідає: його адаптація до нового життя відбувалася складно.

"У мене було стале життя і плани, пов'язані з Кримом, — театром, який ми відкривали, арт-центрами, фестивалями. Ці плани більше не можна було реалізувати, і потрібен був час, щоб змиритися", — згадує хлопець. За рік він переїхав до Києва, де нині продовжує працювати в театральній сфері.

Олександр народився і виріс у Знам'янці, що на Кіровоградщині. У 15 років він поїхав до Києва на навчання, тож більша частина його життя минула тут. За освітою Сашко психолог. Нині він викладає акторську майстерність дітям, підліткам і дорослим.

Про свою орієнтацію Сашко знав з дитинства, але ніколи не обговорював її з батьками. В університеті від нерозділеного кохання хлопець мав спробу суїциду й після цього здійснив камінг-аут.

Свій власний та найскладніший камінг-аут — перед самим собою — Антон здійснив у 20 років. "Особливих проблем із прийняттям родиною чи друзів у мене не було", — розповідає Антон

Сім'я Антона живе в Криму. Батьки Олександра в Знам'янці. Рідні навідували хлопців у Києві, але самі вони не їздили разом додому. "У Києві мені все одно, хто і що буде говорити. А от удома мамі всім потрібно все пояснити, зробити камінг-аут за мене", — розмірковує Сашко.

Цькування через власну орієнтацію Сашко зазнав ще підлітком. Вдома у Знам'янці його часто ображали однолітки. "Одного разу на нас з Антоном напали після прайду в Києві. Усе могло закінчитися гірше, але нас врятувала подруга, режисерка Галина Джикаєва. Вона просто впала на мене, закрила своєю великою спідницею і відлякала нападників криком", — згадує Олександр.

Антон і Олександр разом уже шість з половиною років. Хлопці познайомилися в Інтернеті та зблизилися на тлі роботи в театрі. Тоді вони багато говорили й визначили, що мають чимало спільних цінностей.

Нині пара живе окремо та відвідує сімейну терапію. "Легалізація одностатевих шлюбів, можливість усиновлення дітей одностатевою парою потрібні. Ми не плануємо цього зараз, але є люди, які цього прагнуть. Зрештою, це просто про рівні права", — вважають хлопці.

"Справедлива рівність, любов і гідність", — плакат на Марші жінок у Києві.

• Текст: Ярослава Кобинець, журналістка "Інтерньюз-Україна"
• Фото: Владислава Адаменко