Епопею довжиною в рік з призначенням керівника Державного бюро розслідувань закінчилася.

ДБР – це орган, куди від Генеральної прокуратури має бути передано слідство в особливо резонансних справах, наприклад, там, де фігурують правоохоронці, судді та найвищі державні службовці. І якщо через прокуратуру в президента був вплив на ці розслідування, а, відповідно, можливість тримати на гачку або отримувати матеріальні вигоди, то, по ідеї, незалежне ДБР мало б позбавити верховного носія влади цих опцій. Але не так сталося, як гадалося.

Нинішнє керівництво ДБР повністю залежне від влади. А сам конкурс був фактично виставою. Як і попередні конкурси до Верховного суду чи Агентства запобігання корупції. В усіх трьох випадках Порошенку, попри задумані фільтри неупередженості, вдалося отримати потрібних людей.

Читайте також: Конкурсні призначення: як прощались з розпіареною реформою

З самого початку конкурс на голову ДБР супроводжувався скандалами. До конкурсної комісії потрапили люди, в яких не було вищої юридичної освіти, що суперечило вимогам, а також не відповідали критерію "бездоганна ділова репутація, високі моральні якості".

Так, за квотою "Народного фронту" відбирати голову ДБР відрядили депутата Євгена Дейдея, який був раніше судимий за рекет, а згодом опинився під слідством НАБУ за незаконне збагачення.

З самого початку негласна вказівка Банкової була провести на посаду голови ДБР повністю лояльну людину. Тому на початковому етапі відсіяли керівника Департаменту спеціальних розслідувань Сергія Горбатюка, який веде справи Майдану та займає незалежну позицію до вказівок влади. Йому закинули відсутність керівного досвіду, хоча це абсурд. Як керівник слідчої групи він скеровував роботу до 100 правоохоронців.

Посісти посаду голови ДБР хотів і Анатолій Матіос. Щоб підчистити біографію, у поданих на конкурс документах він навіть приховав посаду, на якій працював у Адміністрації Президента Януковича. Але проти Матіоса зіграла його наближеність до клану Бойка-Льовочкіна, тоді як Порошенку була потрібна повністю лояльна людина.

Читайте також: Хто з перших осіб держави відчайдушно намагається дискредитувати НАБУ

В кінці конкурсу фаворитом вважали колишнього помічника президента Порошенка Олексія Горащенкова, але в останній момент сплили факти його втручання в роботу Агентства запобігання корупції, яке має бути незалежним за законом.

Зрештою, головою ДБР став Роман Труба – людина, чиє прізвище було невідомо навіть уважним спостерігачам.

На початок Революції Гідності, з 2011 по 2014 роки, він працював прокурором Пустомитівського району Львівської області. В архіві районної газети можна знайти інтерв'ю з прокурором, де він трохи перегинає палицю в намаганні показати свою відданість. Процитую цей абзац: "Мені і сьогодні перед очима, ніби це було вчора, зустріч щодо мого призначення на таку важливу посаду з Генеральним прокурором України Віктором Пшонкою, пізніше моє представлення прокурором області Віталієм Ковбасюком. Перше знайомство, потиски рук з керівниками району, від яких на згадку у подарунок отримав повчальну книгу "Пустомитівщина", якою часто користуюся, готуючись до поїздок по селах району". Ну і фотографія нового прокурора в оточенні портретів Януковича та Пшонки.

Під час Революції Гідності Труба, як прокурор, розслідував справи проти майданіців.

Зокрема, він супроводжував справу проти Андрія Шевціва, якому інкримінували перекриття автомагістралі Київ – Чоп, причому Труба, як прокурор, не взяв до відома, що до таких кроків активісти вдавалися в ситуації крайньої необхідності після безпіставного блокування їхнього автотранспорту на шляху до Києва на Майдан.

Читайте також: Чому Порошенку вигідно провалити закон про вибори

Після судового розгляду, де Труба підтримував клопотання про запобіжний захід, Шевців написав у Facebook: "Суд завершився. Наразі я на волі. Але заборонили виїжджати за межі Львова. Швидкість, з якою пхають справу проти мене, вражає".

Після Революції Гідності Генпрокуратуру, як трофей, віддали партії "Свобода", а їх висуванець Олег Махніцький забрав Трубу зі Львова до Києва розслідувати злочини на Майдані. Щоправда, жодного прогресу вони не досягли, а потім Труба перейшов у приватну юридичну практику.

З огляду на безбарвний послужний список Романа Труби, його обрання не має інших пояснень, ніж як відведення йому ролі "весільного генерала", тоді як основні делікатні доручення за спиною керівника доручать його заступникам.

Перший заступник голови ДБР Ольга Варченко є на 100% креатурою тіньового штабу Петра Порошенка. Вона обіймає посаду начальниці управління процесуального керівництва в дуже одіозному підрозділі Генпрокуратури – Департаменті з розслідування економічних злочинів, який в народі називають "Департамент Кононенка-Грановського" за прізищами цих сірих кардиналів.

Власне, сам Департамент був створений в часи Шокіна за спеціальною моделлю – їм надали особливий статус, переселили в окреме приміщення на вулиці Петлюри та об'єднали під одним дахом слідство та нагляд. Відповідно, всі фокуси, які дозволяв собі "Департамент Кононенка-Грановського", в тому числі в яких зараз кається колишній заступник Дмитро Сус, всі вони були з відома Ольги Варченко, яка тепер зможе проявити навички в ДБР.

Читайте також: Які ще гріхи приховує Міністр внутрішніх справ Аваков

Ну і ще один заступник глави ДБР Олександр Буряк останнім часом був заступником прокурора Києва. Про його досвід в районних прокуратурах Києва розповідають, що Буряк, навіть не ховаючись, приїздив на роботу на спортивному автомобілі Мерседес CLS. Його вважають близьким до начальника головного слідчого управління СБУ Григорія Остафійчука. А СБУ – це, відповідно, також президент.

Власне, саме ці люди і будуть відігравати ключову роль в ДБР, оскільки за законом майже в усіх своїх кадрових, організаційних та фінансових повноваженнях директор не може самостійно ухвалювати рішення, а лише за погодженням зі своїми заступникам. Фактично це є колегіальним органом, де вже зі старту закладено вплив Адміністрації Президента.

Ось таким сумним є підсумок конкурсу на голову ДБР. В намаганні отримати підконтрольних силовиків напередодні виборів президент Порошенко сам не помічає, як перегинає палицю. А значить, ця пружина може вдарити по лобу архітектора режиму.