Нетипові дії США та ЄС в Африці

Більше про те, що відбувається на Африканському континенті, розповів Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також Хлопчик з Алеппо дістався до Аллаха: відплата росіянам починається

  • Президент США Джо Байден здійснює дводенний візит до Анголи, де зустрічається також із лідерами Замбії, Конго та Танзанії.
  • Керівник МЗС Франції Жан-Ноель Баро здійснив візити до Чаду та Ефіопії.
  • У Парижі з візитом був президент Нігерії Бола Тінубу.

Усі ці події вмістилися в один тиждень, що є нетиповим для відносин країн ЄС та США з африканськими державами. Тим більше що хедлайнерами зовнішньополітичних новин з континенту у 2024 році були більше держави, які конкурували з країнами умовного Заходу.

Активізація американської та європейської дипломатії може стати першим кроком у роботі над помилками при формуванні їхньої африканської стратегії. А може закінчиться провалом, особливо враховуючи баланс сил, що виник на континенті. Тим цікавіше розглянути логіку вибору точок входу та логіку ключових тез, озвучених під час візитів.

В українській пресі переважно говорили та писали про активність Росії на континенті. Дійсно, за останні роки Росія суттєво посилила свій вплив у Субсахарській Африці, а надто в Сахелі. Причому результатами такої політики стали надто неприємні для США та ЄС новини. Серед найбільш резонансних можна назвати такі.

1. Проблеми бізнесу з видобутку урану у французької Orano в Нігері. З огляду на залежність Франції від атомної енергетики це дуже потужний удар.

2. Розірвання договору про військове співробітництво між Францією та Чадом, заява президента Сенегалу про "недоцільність" перебування французьких військових у його країні.

3. Показове (негативне) голосування великої частини африканських держав із чутливих для США та ЄС питань у міжнародних організаціях.

4. Вимушене виведення американських військ з усіх трьох військових баз у Нігері. Зокрема і з пункту управління БпЛА, який відповідав за всю північну частину континенту.

До того ж дві з трьох колишніх американських баз незабаром зайняли російські військові та ПВК. На тлі таких новин створювалося враження, що саме Росія стає новою домінантою на Африканському континенті.

Насправді це трохи не так. Кремль двічі за останнє десятиліття переглядав свою африканську стратегію: у 2016 – 2019 роках та на рубежі 2020 – 2021 років. Він проводив роботу над помилками, а тому сьогодні російська політика на континенті є комплексною та послідовною.

То хто ж контролює Африку сьогодні

Говорити про те, що Росія контролює процеси в більшості держав континенту, буде більше фантастикою. Ми з колегами аналізували інструменти впливу Росії та дійшли висновку про наявність умовної російської зони, до якої входять лише 6 країн континенту. Інші – сфера майбутніх інтересів та сфера конкуренції з іншими силами. До них належать регіональні лідери (Ефіопія, Кенія, Нігерія, ПАР) і Китай. Останній, до речі, справді істотно впливає на політику приблизно половини країн Африки.

Виникає питання, а в чому тоді причини проблем країн Заходу на африканському напрямі. Відповідь – у специфіці політики розвитку відносин із країнами Африки. Інвестиції ЄС та США переважно були зосереджені навколо видобувного бізнесу і не стосувалися сфер розвитку промисловості, передання технологій, людського капіталу.

Цікаво Чутки є, – Зеленський про те, чи Росія обходить санкції Заходу завдяки країнам Африки

Гуманітарні питання вирішувалися через міжнародні організації, що маскувало роль західних держав. І, нарешті, підтримка громадянського суспільства так чи інакше була пов'язана із питаннями побудови демократичної (європейського зразка) моделі політичного устрою.

Усе це дозволяло місцевим політичним елітам заявляти про неоколоніальний характер західної політики. Особливо останні роки, коли низка африканських держав зробила ривок в економічному розвитку та гостро потребувала саме технологічної співпраці й інвестицій.

Така ситуація давала змогу Китаю грати на контрастах. КНР зацікавлена ​​насамперед у ресурсах. Але китайський підхід полягав у локалізації низки виробництв (читай – технологічному співробітництві), інвестиціях в енергетику, транспорт.

Можна згадати і так звану стадіонну дипломатію – будівництво спортивних, наукових та культурних об'єктів з переданням їх "у дарунок" країні "від китайського народу". Це викликало риторичне запитання: а що збудували європейці останніми роками? Ну і, нарешті, питання освіти: кількість африканських студентів у КНР з 2012 до 2022 року зросла у 8 разів.

Москва заходила у ЗМІ, політичну сферу (політтехнологи), сферу безпеки. Зокрема, і через нестабільні юрисдикції з авторитарними режимами. Водночас вона активно розвивала гуманітарну та освітню складові. Зважаючи на медійний фактор, вона досить легко трансформувала низку проявів антиколоніальних настроїв у "антизахідні".

Однак Росія не стала домінантною силою. Щобільше, низка кремлівських ініціатив почали входити в суперечності насамперед з інтересами регіональних лідерів (Ефіопія, Нігерія, ПАР), а також з інтересами КНР.

Отже, ситуацію на континенті можна описати такою тезовою конструкцією:

  • політика країн ЄС та США щодо Африки перебувала в кризі й не відповідала ситуації, що склалася, зокрема в пропозиції партнерам вектора орієнтації в політичних та економічних питаннях;
  • на континенті сформувалася група країн, які претендують на регіональне лідерство. Щонайменше це Єгипет, Ефіопія, Кенія, Нігерія, ПАР. Вони віддають перевагу роботі з усіма центрами сили;
  • за останні 10 років на континенті суттєво зріс вплив Китаю та (пізніше) Росії;
  • посилення регіональних лідерів, активізація КНР та Росії призвели до послаблення впливу ЄС та США на процеси в Африці;
  • водночас є точки конкуренції та конфліктів інтересів між регіональними лідерами, Росією та Китаєм.

Зауважте Ефект доміно та загроза Китаю: як Британія віддає "останню колонію в Африці" та чому це важливо

Спроба грати у "російську гру"

Варто, мабуть, розпочати з контурів візиту Джо Байдена. Президент США заявив про виділення мільярда доларів допомоги для сімей, які змушені були залишити свої домівки через засуху. Важлива теза – безпосередня допомога США у великих розмірах.

Також він анонсував надання кредиту у пів мільярда доларів на будівництво залізниці Lobito-Athlantic – проєкту, покликаного з'єднати узбережжя Анголи з ДРК і Замбією. На цьому етапі кредит видали на реконструкцію робочої гілки, що пролягає ангольською територією, а на 2026 рік анонсований початок будівництва гілки до Замбії.

Уже ці два пункти, точніше те, як вони представлені, можна сприймати як контргру на полі, яке використовується Росією.

1. Заяви Байдена з "музею рабства" – пряме відсилання до антиколоніальних настроїв на Африканському континенті та спроб Росії монополізувати тему.

2. Пряма допомога перебиває російські продовольчі пакети, які "Африканський корпус" рекламує як демонстрацію готовності Кремля допомагати бідним. Штати просто дають більше. Тут їхнім конкурентом, імовірніше, буде КНР. Але Пекін поки що попереду завдяки своїй "стадіонній дипломатії" – будівництві об'єктів спортивної, культурної чи наукової інфраструктури.

3. Велика кредитна лінія та розвиток залізничної інфраструктури, на перший погляд, є спробою конкуренції насамперед із проєктами Китаю. Тим більше що залізниця так само будується "від порту до рудників". Але Замбія та ДРК – країни, вхід до яких цікавий і для Росії, яка активно намагається розгортати там свою інфраструктуру впливу. Великий проєкт, який буде зав'язаний на одному з небагатьох американських партнерів, які залишилися на континенті, створює труднощі для Кремля.

І, нарешті, процес, який розпочався незадовго до візиту Байдена, – інвестиції в технологічне переобладнання провайдера стільникового зв'язку Africell. Ця компанія належить США та працює в Анголі, ДРК, Гамбії та Сьєрра-Леоні.

Це важливий процес, який зберігає американську присутність (і можливий контроль) у телекомунікаційній галузі цілого регіону.

Візит французького міністра закордонних справ мав авральний характер: після негативних подій у Нігері, Чаді, Малі, потрібно було знайти точку опори на континенті та запропонувати оновлений формат роботи. Франція поставила на контакти з регіональними лідерами, одним із яких є Ефіопія. Про вимірні результати візиту в економічній сфері преса писала мало. Зате були зроблені два широкі політичні жести:

  • Франція повернула Ефіопії понад 3500 археологічних артефактів, які зберігалися у запасниках французьких музеїв;
  • французьке МЗС заявило про свій намір лобіювати закріплення за африканськими країнами двох постійних(!) місць у Раді безпеки ООН. Легко здогадатися, що одним із таких кандидатів є саме Ефіопія.

Переговори також були з питань регіональної безпеки (зокрема, проблем Судану, Сомалі) та форуму Франція – Африка. Його, на противагу російському та китайському, планують провести на Африканському континенті – у Кенії на початку 2026 року. Тут важлива роль регіональних лідерів: якщо просто французький саміт низка країн із політичних мотивів може ігнорувати, то відмовити впливовим сусідам буде набагато складніше.

Тема зброї – окремий блок, який варто уважно вивчати. ​​Річ у тому, що понад 20 років Росія робила ставку на постачання озброєнь та техніки. З 2023 року Росія почала стрімко втрачати частку на африканському ринку: відсоток російського озброєння, проданого країнам регіону, упав із 44 до 17 – 20%. На місце Росії виходять Франція, Китай і Туреччина.

Крім того, конкуренти Росії пропонують на місцевий ринок сучаснішу зброю, аніж старі радянські зразки. Наприклад, Туреччина стала основним постачальником БпЛА в Нігер, передаючи Bayraktar Akinci.

Отже, під загрозою остаточної втрати впливу на Африканському континенті європейські та американські політики спробували трансформувати свої підходи. Для успішної конкуренції з Китаєм продемонстрованого за останні роки мало. А ось для Росії нові прояви західної політики можуть виявитися неприємними: і Франція, і США намагаються грати на традиційних для Росії напрямках. Та й активність Туреччини (особливо на тлі сирійських подій) не варто скидати з рахунків. Тим паче що в Лівії Анкара підтримує уряд у Тріполі, а Москва — генерала Хафтара.

Тому 2025 рік на африканському континенті буде багатим на події.