Стурбованість змінилася на обурення: чому світ виявився не готовим до опору рашизму

Чи знали про масові розстріли, зґвалтування, катування та вчинення гуманітарної катастрофи лідери Німеччини, Франції, США, Австрії та інших країн ще у 2014-му? Не могли не знати, але їх все влаштовувало. Іноземні ЗМІ розповідали лише про сам факт війни, але називали окупаційні війська "проросійськими бойовиками".

Дивіться також Макрон заявив про необхідність нових потужних санкцій проти Росії через звірства у Бучі

Якщо проаналізувати публікації у багатьох провідних виданнях світу з 2014 року, можна з легкістю зрозуміти, чому більшість американців та європейців знала лише про те, що Україна розташована десь біля Росії.

Було зручно замовчувати

Усі європейські та американські посадовці, співробітники ООН, ВООЗ, ОБСЄ та Червоного Хреста цілком розуміли, що реально сталося в Криму та на Донбасі. Всі, у кого був доступ до інформації, знали про "ізоляцію", братські могили, збиття MH-17 та про інші військові злочини, які були скоєні безпосередньо Росією.

Проте насправді серйозних санкцій ніхто не накладав. Так, були секторальні обмеження, але попри заборону нідерландські компанії брали участь у будівництві кримського мосту, Siemens через прокладки постачала свої турбіни до Криму. Інші німецькі компанії тихенько торгували з Кремлем зброєю. Це саме робили й французькі, хоча санкціями це було заборонено.

Крім того, Євросоюз залюбки купував у Кремля газ, будував "Північний потік-2" та активно лобіював російські інтереси. Це саме можна сказати про майже всі міжнародні організації: в ООН постійно звучало глибоке занепокоєння, на яке Росія накладала вето. Спостерігачі ОБСЄ гуляли на весіллях бойовиків та подавали звіти про "використання забороненої Мінськом зброї з невизначених напрямків".

Величезне проросійське лобі існувало й у США. Російські агенти, яких заслали до впливових дипломатів та політиків. Журналісти, яких перекупили та завербували, писали статті з прихованими проросійськими наративами.

Загалом для більшості європейських політиків було цілком зручно тихенько засуджувати дії Росії, але при цьому співпрацювати з Кремлем. Саме тому блокувалася передача Україні летального та важкого озброєння. Тому навіть перед безпосередньо повномасштабним вторгненням увесь світ чув про те, що руйнівних санкцій до війни не буде. Через це Німеччина та Франція чинили опір відрізанню РФ від SWIFT, не хотіли постачати серйозну зброю для ЗСУ та й взагалі намагалися не втручатися у конфлікт.

Через російські гроші, які для багатьох інституцій виявилися важливішими, аніж їх статути та сутність. Тому Червоний Хрест, отримавши сотні мільйонів доларів на допомогу українцям, бере участь у незаконному вивезенні людей на окуповані території та до Росії. Тому волонтери цієї організації не їдуть далі поки що мирного та безпечного Запоріжжя.

Маріуполь та Буча – символи російської безкарності

Хто винен у тому, що Україна увійшла у другу фазу війни проти Росії без можливості повністю закрити небо та без ракетного озброєння хоча б середньої дальності, – питання, шукати відповіді на яке треба вже після бойових дій. Однак і західні союзники цілком розуміли, наскільки важкою буде ситуація на фронті, але аж до початку військових злочинів стримували спроби інших країн озброїти ЗСУ. Німеччина блокувала постачання зброї, Франція займалася фейковою миротворчістю. Загалом, реакція ЄС на війну, яка ось-ось розпочнеться, нагадувала ситуацію, яку геніально описав Ремарк у "Тріумфальній арці". Ця книга має бути настільною для кожного переселенця, біженця та європейського політика, оскільки дає чітке розуміння, що за майже 100 років світ не змінився.

Про військові злочини Росії знали жителі Донбасу, які виїхали на вільну територію у 2014-му, знали представники ОБСЄ, політичних еліт різних країн світу, але за 8 років за них нікого не покарали. Тепер умовний Донбас прийшов до Гостомеля, Ірпеня, Бучі, Херсону, Маріуполя, Чернігова, Сум та інших міст, які опинилися чи перебували під окупантами. Фотографії ні в чому не винних жертв облетіли всі світові видання.

Мабуть, кожна людина знає, що російські загарбники ґвалтували жінок та маленьких дівчат. Знають це навіть у Росії, але ж підтримують такі дії своїх армійців. І як же на подібне реагує світ? Засудженням, яке прийшло на зміну занепокоєнню та стурбованості. Німеччина продовжує блокувати ембарго на російські енергоносії, адже її громадяни відчують це на власних гаманцях. Імпорт російського газу до Європи транзитом через Україну 4 квітня піднявся майже до максимально можливого рівня. Через Грузію Москва налагоджує канал постачання санкційних продуктів. Тож, торгівля з агресором триває.

Молдова не збирається вводити санкції проти Кремля, а великі компанії, які залишилися на ринку РФ, так на ньому й працюватимуть. Більше того, Gazprombank, на картки якого окупанти отримують свою зарплату, досі працює у системі SWIFT, і це нібито всіх влаштовує. Генсек ООН засуджує військові злочини в Бучі, але не називає Росію відповідальною за них. А Москва тим часом скликає Радбез з формулюванням "у зв'язку з кричущою провокацією українських радикалів у Бучі".

Світ виявився не готовим до такої кризи, яка була прогнозованою та цілком передбачуваною. Російські нелюди знову прийшли нас вбивати та, якщо їх не зупинить Україна, обов'язково підуть далі. Це розуміють поляки, латиші та литовці, американці та британці, однак при цьому ніхто не хоче промацувати червоні лінії Путіна. Майже всі панічно бояться початку Третьої світової, ядерного удару та переходу бойових дій на території інших країн, але зовсім не проти подальшого бізнесу з Росією. Це все – наслідки неймовірно вдалої агентурної діяльності розвідки Кремля. Яка забезпечила настільки потужне лобі, що навіть фотографії з Бучі не здатні нічого змінити. А скільки подібних військових злочинів трапляється у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі? І скільки їх буде, коли росіянам доведеться звідти відходити? Але ж Росія досі є членом ООН. І Німеччина досі чинить опір для впровадження нищівних санкцій проти економіки країни-терористки. Світ просто неготовий до справжнього опору кремлівському фюреру.