Путін дійсно хоче угоду більше за нас. Я поясню, чому це так. Але зовсім не з тих причин, про які малює собі у мареннях Білий дім. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Поки Трамп торочить про чинність нібито "енергетичного перемир'я", речник Кремля Пєсков ухиляється від відповідей, а Лавров цинічно заявляє, що жодних перепочинків Україні не буде і бойові дії триватимуть до виконання початкових цілей вторгнення. І російська армія одразу доводить це ділом: атакує ТЕЦ-5 у Харкові, об'єкти Нафтогазу та інфраструктуру в Києві. Навіщо Путіну дотримуватися якихось угод, якщо він уже отримав від Трампа бажане?

Троянський кінь у літрах дизелю

Під час переговорів у Маямі американські посланці переконували українських перемовників, що дозвіл на експорт російського дизпалива – це просто спроба повернути Росію за стіл переговорів. Мовляв, дивіться: українці припинили удари по російських НПЗ, ми надали вам угоду, тепер ваша черга щось зробити.

При цьому Джаред Кушнер і Стівен Віткофф наголошували на всій допомозі США – від розвідданих і Старлінків до військових програм закупівлі зброї. І хоча американці не погрожували прямим відключенням, наші це сприйняли як приховану погрозу: мовляв, ми й так робимо для вас забагато, тому не треба вимагати обміну за припинення атак на НПЗ.

Трамп водить нас за ніс і каже, що це потрібно для зниження вартості пального, аби фермери десь в Огайо подякували йому за дешевий дизель. Але подивімося на факти. Сполучені Штати самі є потужним експортером і продають близько шести мільйонів тонн власного дизелю на місяць. Їм ті 300 тисяч тонн з Росії просто не потрібні, це ніщо. Російський дизель сам по собі не здатний істотно знизити ціни на американських заправках, адже вартість залежить від світових цін на нафту, попиту, витрат на транспортування та ситуації в Ормузькій протоці, про яку Трамп воліє мовчати.

Віталій Портников та інші аналітики абсолютно мають рацію: для Кремля продаж дизелю – це лише троянський кінь. Головна мета Путіна – під виглядом паливних ліцензій створити прецедент і почати масштабне розблокування експорту сирої російської нафти. Путіну потрібен тиск Трампа на Україну з вимогою припинити удари по НПЗ, щоб виграти час, відремонтувати пошкоджені заводи, відновити виробництво, збільшити продажі та отримати нові мільярди доходів.

Закон Ліндсі Грема та юридичні шпарини

Щоб зрозуміти нинішню гру Трампа, треба копати набагато глибше – на рівень 2014 року та окупації Криму. Саме тоді Барак Обама ввів перші санкції проти Росії. Це було найменше, що він міг зробити, аби не посваритися з Путіним.

На той момент сенатор Джон Маккейн пропонував Бараку Обамі сісти в літак двопартійною делегацією, прилетіти до Криму і засвідчити непорушність кордонів у Європі. Обама цього не дозволив, зробивши вибір на користь мінімального, суто номінального санкційного пакета. Згодом Джо Байден перед відходом лише розширив його, додавши "пекельні" списки. Скасувати цей закон президент США самостійно не може – для цього необхідне рішення Конгресу.

І ось тут ми згадуємо закон Ліндсі Грема, якому ми свого часу так раділи. Виявляється, у ньому є важливі деталі. По-перше, Трамп не має права скасовувати санкції без Конгресу та без усунення першопричини їхнього введення. Першопричина – окупація Криму. По-друге, Трамп може тимчасово призупинити санкції за згодою Конгресу, якої той ніколи не дасть. Але є третій пункт: президент США має право видавати ліцензію Мінфіну на окремі торговельні операції.

Саме цим третім пунктом Трамп і скористався. Він просто повідомив Конгрес і законно видав ліцензію на експорт дизелю. І в цих ліцензіях взагалі немає жодної конкретики щодо обсягів. Там не написано про фінального отримувача у Вашингтоні, зате дано дозвіл проводити платежі через американські банки, страхувати судна, транспортувати й продавати пальне протягом пів року. Подвійними вигодонабувачами тут стають Кушнер і Віткофф, які банально хочуть отримати акції "Лукойла", і тепер їм нічого не заважає це зробити.

Першопричина – Крим: чого насправді прагнуть у Білому домі

Для того, щоб Дональд Трамп міг повністю зняти санкції з Росії, йому потрібна мирова угода між Києвом і Москвою. І ось чому Путін зацікавлений у цих домовленостях набагато більше за нас. У такій "мировій угоді" Трамп разом із Путіним прагнуть прописати, що Україна більше не має претензій до окупованих територій і Крим визнається російським.

Як тільки це з'явиться на папері, автоматично зникне першопричина введення санкцій. А якщо немає першопричини – Конгрес буде змушений скасувати обмеження. Після цього Сполучені Штати зможуть абсолютно легально й масштабно торгувати з Росією, укладати великі угоди, інвестувати в спільні проєкти й знімати будь-які бар'єри. На заваді цьому стояв лише наш український Крим, який став поперек горла і Путіну, і Трампу.

Тому Трамп зараз і кричить, що йому потрібен інший президент України – той, який погодиться підписати мирову угоду і зафіксує відмову від наших земель. Тому Путін так гарячково й прагне цього документа. А ви кажете – дизель, дешеве пальне для фермерів чи енергетичне перемир'я. От така, насправді, історія.