Учені кажуть, що ці морські організми "порушують закони еволюції"

Як зоантарії змогли порушити класичні правила біогеографії?

У морській біогеографії давно діє негласне правило: Атлантичний та Індо-Тихоокеанський регіони суттєво відрізняються за складом рифових видів. Дайвінг біля узбережжя Бразилії та, наприклад, поблизу Окінави зазвичай означає зустріч із зовсім різними рибами й коралами. Саме тому результати нового глобального дослідження викликали подив у науковців, пише Phys.org.

Дивіться також Озеро в Чехії скував зелений лід: у чому причина дивного феномену

У центрі уваги опинилися зоантарії – група шестипроменевих коралів, близьких до актиній. Дослідження очолила докторка Марія "Дуда" Сантос із Університету Гаваїв та Університет Рюкю. Поштовхом для роботи став особистий досвід науковиці: під час першого занурення біля берегів Окінави вона побачила безліч незнайомих видів, але зоантарії виглядали майже ідентично тим, що мешкають у Бразилії.

Зоантарії з Індо-Тихоокеанського (A) та Атлантичного (B) океанів / Фото Марія "Дуда" Сантос

Генетичний аналіз і порівняння зовнішніх ознак показали несподіваний результат. Хоча в Індо-Тихоокеанському регіоні зазвичай у десять разів більше видів рифових організмів, ніж в Атлантиці, різниця між зоантаріями з різних океанів виявилася мінімальною. Інакше кажучи, ці істоти майже не "розійшлися" еволюційно, попри географічні бар’єри та величезні відстані.

Які можуть бути причини?

Дослідники вважають, що ключ до цього феномена – виняткова здатність до поширення. Личинки зоантарій можуть перебувати у відкритій воді понад 100 днів, долаючи тисячі кілометрів. Крім того, ці організми здатні подорожувати, прикріплюючись до плавучих об’єктів – уламків деревини або іншого морського сміття. Такий спосіб "посіву" дозволяє їм швидко перетинати цілі океанічні басейни, зазначає дослідження на сторінках Frontiers of Biogeography.

Тобто фактично ми маємо справу не з випадковим збігом еволюційних процесів на різних кінцях світу, а з тим, що це єдиний вид, який швидко розсіюється по планеті – швидше, ніж протікає еволюція.

Ще один важливий фактор – надзвичайно повільний темп еволюційних змін. Навіть після мільйонів років розділення континентами популяції зоантарій залишаються схожими як зовні, так і за поведінкою. Це рідкісний випадок для рифових організмів, які зазвичай швидко диверсифікуються.

Що це нам дає?

Практичне значення цього відкриття стає особливо помітним на тлі зміни клімату. Кам’янисті корали дедалі частіше гинуть через підвищення температури води та закислення океану. У таких умовах зоантарії нерідко займають звільнені ніші й починають домінувати на рифах. Учені вже фіксують так звані фазові зсуви – ситуації, коли екосистеми, раніше підконтрольні коралам, переходять під контроль зоантарій.

Міжнародна команда, до якої увійшли фахівці з Гаваїв, Японії, Бразилії, Гонконгу, Тайваню та Індонезії, зібрала дані з регіонів від Мексики до Філіппін. У результаті було створено перший глобальний атлас поширення зоантарій. Він дає уявлення не лише про минуле цих організмів, а й про те, як можуть змінюватися коралові рифи в майбутньому.