Після Чорнобильської ядерної катастрофи 26 квітня 1986 року десятки тисяч людей були змушені покинути свої будинки. Залишилися сотні домашніх собак, яким, попри все, вдалося створити міцну популяцію, що досі живе на опроміненій землі.
Цікаво Дворічне дослідження дійшло висновку, що вітрові електростанції не шкодять птахам
Що показало дослідження
- Автори дослідження зібрали зразки крові у 302 собак, які живуть біля самої електростанції, а також за 15-45 кілометрів від місця катастрофи.
- Лише подивившись на ДНК собак, що живуть поблизу Чорнобиля, стало зрозуміло, що вони генетично відрізняються від домашніх тварин, які живуть в інших частинах світу. Це, на думку дослідників, є відображенням іонізуючого випромінювання, якому вони піддавалися впродовж поколінь.
- Робота показала, що ця популяція містить 15 складних сімейних структур.
- При цьому собаки вільно переміщаються різними територіями та спаровуються одне з одним.
- Тварини класифікуються як напівдикі, оскільки у них все ж є деякі контакти з людьми. Їх годують робітники та дослідники, ветеринари іноді відвідують цей район, щоб поставити собакам щеплення і підлікувати.
Собаки біля Чорнобильської станції / Фото Clean Futures Fund+
Тепер, коли з'ясувалося, що чорнобильські собаки генетично відрізняються від тих, що живуть за межами Зони відчуження, дослідники сподіваються з'ясувати, чи впливають ці відмінності на їхнє здоров'я, зовнішній вигляд і поведінку. Це може навіть пролити світло на генетичні мутації, які допомагають тваринам виживати в умовах радіації.
Ми хотіли б знайти варіанти, яких ДНК набула за 15 поколінь після аварії, що дають змогу вижити в умовах високого радіаційного опромінення,
– пояснила Елейн Острандер, авторка дослідження з Національного дослідницького інституту геному людини (США).
Дослідження було першим кроком до майбутньої роботи.