Учені запечатали кімнату, яку відкриють лише у 8113 році: що поклали у Крипту Цивілізації

Дивна компанія для пива

Поруч із пивом у кімнаті лежать іграшка у вигляді Дональда Дака, конструктор Lincoln Logs, мухобійка й оригінальний сценарій фільму "Віднесені вітром". Є там і записи голосів Адольфа Гітлера, Франкліна Рузвельта, а також моряка Попая. Окремо поставили апарат, який має навчити англійської того, хто колись потрапить усередину, пише Daily Galaxy.

Кімната має назву "Крипта цивілізації" й розташована під Університетом Оглторпа. Відкрити її дозволено лише 28 травня 8113 року. До цього ще понад 6 тисяч років, а це довше за всю письмову історію людства, що передувала запечатуванню камери.

Чому саме 8113 рік?

За проєктом стояв Торнвелл Джейкобс, священник, письменник і освітянин. У 1915 році він заново заснував Університет Оглторпа на півночі Атланти, адже початковий заклад зруйнувала Громадянська війна.

У середині 1930-х Джейкобс вивчав давню історію й помітив проблему: історики відновлюють війни, імена правителів і пам'ятки, але щоденне життя ранніх цивілізацій здебільшого лишається загадкою. Стародавній Єгипет залишив надзвичайно багату спадщину, проте Джейкобс розумів, що вона збереглася майже випадково завдяки сухому кліматові країни. Він хотів чогось більш продуманого. На його думку, його покоління мало "археологічний обов'язок" зберегти науковий опис свого світу для людей далекого майбутнього.

У листопаді 1936 року Джейкобс виклав свою ідею в журналі Scientific American. Дату він обрав невипадково. Тоді історики вважали 4241 рік до нашої ери, нібито початок єгипетського календаря, найдавнішою точною датою в історії. Від цього року до 1936-го минуло 6177 років. Додавши стільки ж уперед, Джейкобс отримав 8113 рік нашої ери, а його покоління опинилося посередині цього відрізка.

Ідея швидко припала публіці до смаку. До університету надходили пропозиції: деякі практичні, як-от консервний ніж і пара підв'язок, інші химерніші. Одна людина запропонувала сухий мартіні разом з оливкою.

Невдовзі компанія Westinghouse взялася до схожого проєкту для Всесвітньої виставки 1939 року в Нью-Йорку. Вона виготовила металевий контейнер у формі торпеди, розрахований на 5 тисяч років під землею. Westinghouse назвала свій винахід капсулою часу, і цей вираз майже одразу закріпився в англійській мові.

Басейн, що став гробницею

Знайти місце для зберігання цілої цивілізації було непросто. Джейкобс обрав старий басейн під залою Фібі Герст, гранітною будівлею на скельній основі Аппалачів. Басейн уже мав водонепроникний фундамент, а Джейкобс очікував, що будівля над ним простоїть "від двох до п'яти тисяч років".

Між 1937 і 1940 роками робітники перетворили покинутий басейн на камеру завдовжки приблизно 6 метрів, завширшки 3 метри й заввишки 3 метри. Підлогу підняли бетоном, а гранітні стіни обклали порцеляново-емалевими плитами на смолі. За порадою Національного бюро стандартів багато предметів упакували в нержавіючі контейнери зі скляною облицьовкою й заповнили азотом, щоб уповільнити руйнівну дію часу.

Для збереження величезного обсягу інформації Джейкобс залучив винахідника й фотографа Томаса Кіммвуда Пітерса. Той був єдиним кінооператором, який зняв землетрус у Сан-Франциско 1906 року, працював на єгипетських археологічних пам'ятках Карнак і Луксор та винайшов першу мікрофільмову камеру на 35-міліметрову плівку для фотографування документів.

Разом зі студентами Пітерс три роки фотографував книжки. У підсумку зібрали понад 640 тисяч сторінок мікрофільмів із понад 800 творами, серед яких Біблія, Коран, "Іліада" Гомера та "Пекло" Данте. Пітерс не був певен, що мікрофільм витримає тисячоліття, тому додав копії на тонкому металі.

Попай, Гітлер і чемпіон із виклику свиней

Книжки становили лише частину задуму. Майбутня цивілізація могла б знати літературу 1930-х, але не уявляти, що люди тримали вдома, як розважалися й як звучали їхні голоси. Тому колекція поповнилася дивнішими речами: друкарською машинкою, касовим апаратом, радіоприймачем і п'ятьма телевізійними трубками. Також поклали пташині пісні, товкачку для картоплі, шматок мила у формі бика, шість платівок Арті Шоу, два манекени та вміст жіночої сумочки.

Особливо різноманітними були записи. Там голоси Гітлера, Сталіна, Муссоліні, Чемберлена й Рузвельта, а також мультиплікаційного персонажа Попая та чемпіона з виклику свиней (змагання з підзивання свиней за допомогою різних технік, зокрема музики, які проводяться на сільськогосподарських ярмарках у США).

Пітерсу довелося вирішити ще одну проблему: як люди 8113 року користуватимуться цими матеріалами. Він залишив у камері проєктори, читачі мікрофільмів і пристрої для відтворення записів. На випадок, якщо електрики в майбутньому не буде, поклав генератор на вітряному приводі, а для читання мікрофільмів без техніки – лупу із семикратним збільшенням.

Одну категорію навмисно виключили: ні золота, ні срібла, ні прикрас. Джейкобс і його команда не хотіли, щоб цінні речі спокусили когось зламати камеру до визначеної дати. Усе пожертвували небайдужі, зокрема король Швеції Густав V і компанія Eastman Kodak.

Запечатані під час війни

Церемонія запечатування відбулася навесні 1940 року. Встановили радіомікрофони, прийшли поважні гості, серед них мер Атланти й генеральний поштмейстер США. Історичні свідчення розходяться щодо точної дати: називають або 25, або 28 травня.

У Європі вже йшла війна, тож атмосфера була похмурою, а останні предмети, які поклали всередину, це відображали: записи церемонії та сталева друкарська форма газети Atlanta Journal зі сторінками, де домінували воєнні новини.

Джейкобс записав звернення до тих, хто колись відкриє камеру.

Світ береться поховати нашу цивілізацію назавжди, а тут, у цьому склепі, ми залишаємо її вам– сказав засновник проєкту Торнвелл Джейкобс майбутнім поколінням.

Після цього двері зварили.

Десятиліття потому склеп майже зник із поля зору громадськості. У 1970 році студент Оглторпа Пол Гадсон натрапив на нього й повернув забутий проєкт у центр уваги. Через двадцять років Гадсон допоміг створити Міжнародне товариство капсул часу на базі університету. У виданні Книги рекордів Гіннеса 1990 року склеп визнали першою успішною спробою поховати літопис цивілізації для майбутніх поколінь. Сьогодні відвідувачі можуть підійти до сталевих дверей, але зайти не можуть.

На церемонії запечатування мер Атланти Вільям Гартсфілд висловив практичну тривогу: що буде, якщо по будівлі вдарить авіаналіт? Пітерс особливо не хвилювався. Він пояснив, що камера лежить під товстим шаром каменю, а вибух лише заштовхне її глибше під землю.

"Її просто глибше поховають, і вона збережеться ще краще", – сказав Томас Пітерс.