Деталі відкриття
Дослідники відвідали цю небезпечну місцевість і зібрали мікроскопічних черв'яків виду Oscheius tipulae. Як показали подальші дослідження, їхні геноми не були пошкоджені після ядерної катастрофи у Чорнобилі 26 квітня 1986 року, хоча для виду з того часу минули численні покоління, які піддавалися впливу радіації.
Дивіться також Учені MIT досягли прориву у сфері ядерного синтезу: створено потужні високотемпературні магніти
Чорнобиль був трагедією незбагненного масштабу, але ми все ще не маємо повного уявлення про вплив катастрофи на місцеві популяції. Чи раптові зміни в навколишньому середовищі вплинули на тварин? Чи призвела раптова зміна навколишнього середовища до відбору видів або навіть особин всередині виду, які від природи є більш стійкими до іонізуючого випромінювання?
– каже провідна авторка дослідження Софія Тінторі, доцентка кафедри біології Нью-Йоркського університету,
Загалом учені секвенували геноми 15 черв'яків, які зазнали впливу різних рівнів радіації в Чорнобильській зоні відчуження, а також п'яти особин з інших частин світу. Вони не змогли виявити жодних явних ознак радіаційного ураження у черв'яків з Чорнобиля. Ці результати різко контрастують з іншими тваринами, включаючи жаб, які зазнали фізичних змін після опромінення.
Це не означає, що Чорнобиль безпечний. Скоріше це говорить нам про те, що нематоди – дійсно стійкі тварини й можуть витримувати екстремальні умови. Вчені не знають, як довго кожен з зібраних нами черв'яків перебував у зоні ураження, тому не можуть сказати, який саме рівень опромінення отримав кожен черв'як та його предки за майже чотири десятиліття.
Причини стійкості досі невідомі
Для дослідників постало питання: чи це випадковість, що черв'яки особливо вправні у відновленні своєї ДНК?
Щоб з'ясувати відповідь на це питання, вони дозволили 20 черв'якам розмножуватися в лабораторії, а потім протестували їхніх нащадків, щоб побачити, як вони реагують на вплив різних хімічних речовин, що пошкоджують ДНК.
Лінії (штами) відрізнялися тим, наскільки добре вони могли протистояти мутації ДНК у відповідь на хімічні речовини, але не було ніякої кореляції між тим, наскільки добре черв'яки протистояли пошкодженню ДНК, і рівнями радіації, яким піддавалися їхні предки.
Це свідчить про те, що чорнобильські черв'яки не набували нових здібностей до відновлення ДНК завдяки радіоактивному ландшафту. Тож нам все ще належить виявити фактори, які пояснять, чому деякі черв'яки краще протистоять пошкодженню ДНК, ніж інші.
Вивчення цього питання може також пролити світло на те, чому деякі люди більш схильні до раку, ніж інші, й чому різні люди частіше за інших страждають від впливу канцерогенів.