Це зіткнення дозволило вченим вперше спостерігати поведінку плазмових вихорів, що взаємодіють з сонячним вітром.
Читайте на сайті Рідкісний подвійний спалах на Сонці вразив Землю, викликаючи найпотужнішу геомагнітну бурю
Подібно до спостережень за рухом хмар на Землі, динаміка між КВМ і сонячним вітром демонструє нестабільність Кельвіна-Гельмгольца, пропонуючи розуміння фізики сонячних явищ.
Вихори плазми
Розуміння цих взаємодій має вирішальне значення, оскільки КВМ, спрямовані на Землю, можуть порушити різні комунікаційні та енергетичні системи.
Місія сонячного зонда
Місія Parker, розпочата у 2018 році, передбачає 24 зближення з Сонцем, використовуючи гравітаційні маневри поблизу Венери для коригування своєї траєкторії. Очікується, що Parker досягне швидкості до 640 000 кілометрів на годину і наблизиться до Сонця на відстань менше ніж 7 мільйонів кілометрів.
Дивіться також Магнітні бурі у квітні 2024 року: чого очікувати протягом другого місяця весни
Прогнозовано, що він завершить свою місію до кінця 2025 або в 2026 році, спостереження Паркера продовжують поглиблювати наше розуміння Сонця і його впливу на Сонячну систему.